Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 638/8390/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 р.Справа № 638/8390/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного спеціаліста-інспектора з паркування сектору інспекційної роботи № 2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхна Євгена Анатолійовича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Шишкін О.В., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, повний текст складено 13.04.21 року по справі № 638/8390/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхна Євгена Анатолійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхно Євгена Анатолійовича, в якій просив визнати дії відповідача щодо складання постанову про притягнення до адміністративної відповідальності № АБ005673 від 10.06.2020 року протиправними, а постанову серії № АБ005673 від 10.06.2020 року - скасувати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 10.06.2020 року, перебуваючи по справах, припаркував належний йому автомобіль на майданчику для платного паркування за адресою: площа Конституції, 16, не маючи можливості сплатити кошти за паркування безготівково почав шукати паркувальний автомат. Не знайшовши автомата та інспектора з паркування позивач пішов у справах, був відсутнім близько 15 хвилин. Після повернення до автомобіля інспектор з паркування повідомив позивачу про вчинення ним адміністративного правопорушення. Позивач повідомив інспектору про бажання сплатити відповідні кошти за користування майданчиком для платного паркування, але виключно готівкою, однак інспектор на це не відреагував і пішов у невідомому напрямку, залишивши на лобовому склі авто повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності № АБ005673 від 10.06.2020р. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхна Євгена Анатолійовича про визнання дії протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволено частково. Скасовано постанову інспектора паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхна Євгена Анатолійовича серії АБ №005673 від 30.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 100 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до чинного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.01.2012 № 26, розміщеному на Офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету в розділі Єдиний міський реєстр актів, встановлено граничний тариф за одне місце на відведеному майданчику для платного паркування за одну годину з ПДВ в розмірі 5 грн. без градації по районах чи вулицях міста Харкова. Однак позивач не посилався на вказану обставину, як на підставу заявлених позовних вимог, тому ця інформація не була надана до суду першої інстанції але вона є у відкритому доступі. Суд першої інстанції додаткову інформацію не витребував, натомість зробив такий висновок як на підставу задоволення позовних вимог. Відповідач наголошує, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення необгрунтовано вийшов за межи позовних вимог позивача, обґрунтувавши такий вихід тим, що: «прохальна частина позовної заяви стосується правомірності винесення саме постанови серії АБ 005673 від 10.06.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є помилковим, оскільки постанову у справі про адміністративне правопорушення винесено 30.06.2020, а не 10.06.2020». Вказане твердження суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки у позовній заяві взагалі не йдеться про постанову, позивач оскаржував повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності АБ 005673 від 10.06.2020, зокрема і у прохальній частині позову. Так само судом не зазначено у чому полягає така ефективність, оскільки у самому позові зазначено підставу для скасування повідомлення - це відсутність паркувального автомату та відсутність посилання у повідомленні на місцеві правила паркування № 588/11. Крім того, відповідач зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції приходить до необгрунтованого висновку, що надана інформація не підтверджує факт облаштування відведеного майданчика для паркування відповідними дорожніми знаками, а також не доводить факту наявності обладнання майданчика паркувальним/паркувальними автоматом/автоматами, так само, як і наявності інформаційних знаків про можливість і порядок надання послуги «мобільне паркування». Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій зазначено, що відповідач ніяким чином не підтверджує безпосередньо відказ позивача від сплати коштів за послуги користування майданчиком для платного паркування паркування до того ж інспектором з паркування сектору інспекційної роботи № 2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхном Євгеном Анатолійовичем не було зроблено будь-яких дій щодо сприяння у сплаті грошових коштів за користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів, натомість він мовчки склав повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності №АБ005673 та безпосередньо поклав повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності між лобовим склом та двірником і нічого не пояснюючи пішов. Відповідач ніяким чином не підтверджує той факт, що Поз користувався майданчиком для платного паркування транспортних засс більше ніж 10 хвилин. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.06.2020 року інспектором з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхном Є.А. було винесено постанову серія № АБ005673 про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП, відповідно до змісту якої ОСОБА_2 , 10.06.2020 о 10:50 год за адресою: м. Харків, м-н Конституції, 16, здійснив порушення правил паркування транспортних засобів, а саме: неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного користування, чим порушив абз.3 п.26.30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП. Задовольняючи частково позовну суд першої інстанції дійшов до висновку, що надана інформація не підтверджує факт облаштування відведеного майданчика для паркування відповідними дорожніми знаками, а також не доводить факту наявності обладнання майданчика паркувальним/паркувальними автоматом/автоматами, так само, як і наявності інформаційних знаків про можливість і порядок надання послуги мобільне паркування. Відповідачем не доведено виконання ним вимог п. п. 12, 13, 14, 21 Правил № 1342. Колегія суддів не погоджується із загальним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За приписами ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ( ч. 1 ст. 9 КУпАП). За приписами ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення. Приміткою до цієї статті Кодексу визначено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика). Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису). Колегія суддів зазначає, що організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентуються Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2009 року № 1342 (далі Правила № 1342). Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Суб`єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (п. 2). Пунктом 6 Правил № 1342 визначено, що контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування). Контроль за виконанням цих Правил у частині стану утримання майданчиків для паркування здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до п.п. 7, 8 Правил № 1342 майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання майданчиків для паркування здійснюються з дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та цих Правил (п. 11). Колегія суддів зазначає, що за визначенням, наведеним у п. 4 Правил № 1342: - відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі ПДР); - спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і ПДР. Тобто, Правилами № 1342 розкривається два поняття: «майданчик для паркування» і «спеціально обладнаний майданчик для паркування». Різниця між ними лише в тому, що перший знаходиться в межах проїзної частини вулиці, дороги, а другий поза межами. Відповідно до цього існують різні вимоги до них. За приписами п. 12 цих Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і ПДР. Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної. Відповідно до Додатку 1 ПДР відведений майданчик для платного паркування позначається: інформаційно-вказівним знаком 5.38 «Місце для стоянки» або 5.39 «Зона стоянки», а також табличками до дорожнього знаку 7.14 «Платні послуги», 7.6.1-7.6.5 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку». Згідно п.п. 10.7.35, 10.7.36 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні» знак 5.38 «Місце для стоянки» повинен застосовуватись для позначення в населених пунктах місць, а поза ними - майданчиків, спеціально відведених для стоянки транспортних засобів. Знак 5.39 «Зона стоянки» повинен застосовуватись для позначення початку, де дозволяється стоянка на проїзній частині або проїзній частині та тротуарі. Знак 5.39 з однією з табличок 7.6.1-7.6.5 повинен застосовуватись для позначення способу поставлення автомобіля. Згідно п. 10.9.18 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні» табличка 7.14 «Платні послуги» повинна застосовуватись із знаками 5.38 або 5.39 для позначення стоянкових майданчиків, розташованих за межами проїзної частини, а також для позначення спеціально збудованих «карманів» для стоянки транспортних засобів на проїзній частині дороги, на яких беруть платню за стоянку. Також, колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 6 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування. До компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів. Як встановлено судовим розглядом, рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" (зі змінами), розміщеному на Офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету в розділі Єдиний міський реєстр актів, зокрема затверджено Перелік майданчиків, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення платного паркування транспортних засобів, на території м. Харкова, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, далі - Перелік (додаток 3 до цього рішення). Згідно інформації, наданої КП «Харківпарксервіс», з огляду на зображення транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення в розділі On-line послуги на сторінці Департаменту територіального контролю на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету за адресою в мережі інтернет, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (зі змінами) місцем виявлення правопорушення є майданчик для платного паркування за адресою: м-н. Конституції,

16. Зазначено, що згідно п.п. 13, 14 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, Правил дорожнього руху, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.№ 1306, зазначений вище майданчик для паркування: позначено дорожніми знаками (дорожні знаки ПДР України 5.38, 5.39, табличками до дорожніх знаків 7.14, 7.6.4); обладнано інформаційними щитами щодо порядку та можливості проведення оплати за паркування на майданчику для паркування на майданчику для паркування 2 шт.; позначено суцільною синьою (блакитною) смугою. З наданих Інспектором з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхном Є.А. до Другого апеляційного адміністративного суду роздруківок кольорових фотознімків з офіційного сайту Харківської міської ради колегією суддів встановлено, що вони відображають: дату 10.06.2020 року, час - з 10:39 до 10:49 год, GPS-координати місця розташування транспортного засобу Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 . Дослідивши зазначені фотоматеріали у їх зіставленні з наведеними координатами, колегія суддів дійшла висновку, що надана інформація підтверджує факт розташування транспортного засобу Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування за адресою: м-н. Конституції,

16. Отже, відповідачем доведено, що ОСОБА_1 здійснив паркування на майданчику для платного паркування за адресою: м-н. Конституції,

16. Крім того, відповідно до п. 14 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 (далі - Правила 1342), відведені майданчики для платного паркування обов`язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги мобільне паркування. На території міста Харкова запроваджено такі способи оплати (https://parking.kh.city): через мобільний додаток Е-Паркування, смс-паркінг на номер 949, додаток Приват 24, безлімітний паркувальний талон, електронний абонемент, телеграм-бот ParkingChatBot. З пояснень відповідача встановлено, що вказана інформації зокрема наявна на всіх без винятку інформаційних щитах разом з даними про оператора майданчика (КП «Харківпарксервіс») та тарифом на послугу. З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що п. 14 Правил 1342 передбачено або обладнання відведених майданчиків паркувальними автоматами або обладнання інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги мобільне паркування. Як зазначено вище у м. Харкові запроваджено «мобільне паркування» через відповідний додаток «Е-Паркування», який можна безкоштовно завантажити через App Store або Play Маркет. Про обладнання майданчика для платного паркування за адресою: майдан Конституції, 16 відповідно до вимог пунктів 12,13,14,21 Правил 1342 свідчить інформація, надана оператором відведеного майданчика - КП «Харківпарксервіс». (а.с. 88) Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення" від 24.06.1988 року №6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова інспектора паркування сектору інспекційної роботи №2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхна Євгена Анатолійовича серії АБ №005673 від 30.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП є законною та винесеною у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 по справі № 638/8390/20, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного спеціаліста-інспектора з паркування сектору інспекційної роботи № 2 Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхна Євгена Анатолійовича задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 по справі № 638/8390/20 скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Міхна Євгена Анатолійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 09.09.2021 року