Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3249/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 р. Справа № 440/3249/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.06.21 по справі № 440/3249/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визннаня протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 02 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в перерахунку пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 1 січня 2021 року перерахунок та виплату пенсії у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2016 рік. - щоб щорічно не звертатися до суду - в разі індексації, управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов`язати здійснювати перерахунок пенсії. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 26 березня 2021 року відмовлено позивачу у перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2020 року. З вказаною відмовою позивач не погоджується з тих підстав, що Конституційним Судом України ухвалено рішення від 25 квітня 2019 року у справі №1-р(ІІ)/2019 щодо невідповідності Конституції України словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому він, як військовозобов`язаний, має право на проведення перерахунку його пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Застосування при розрахунку розміру пенсії коефіцієнтів, формули та розрахунку, що передбачені пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року, суперечить положенням частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено повністю. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що підставою для здійснення щорічного (з 1 січня відповідного року) -перерахунку розміру пенсії, яка раніше була обчислена відповідно до п. 9-1 постанови КМУ №1210 ,є зміна розміру мінімальної заробітної плати у бік ії збільшення. При цьому, підстав для застосування - механізму нового обчислення пенсії (того, що застосовується саме при призначенні пенсії) немає, оскільки під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір мінімальної заробітної плати. Разом, з тим, пунктом 9-1 Порядку № 1210 примо не передбачено, що при перерахунку пенси у зв`язку із законодавчою зміною мінімальної заробітної плат автоматично змінюється і показник середньої заробітної плата (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому но Україні, з якої сплачено страхові внески. Позивач зазначає, що відповідач, застосовуючи показник середньої заробітної плати (доходу) в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020 рік, не посилається на жодну, норму Порядку № 1210 або Закону № 796-ХІІ чи Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка б вказувала на необхідність змінювати цей показник щоразу при проведенні перерахунку пенсії. Позивач вважає, що у відповідача дійсно виник обов`язок щодо проведення перерахунку пенсії з 01.01.2021 у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати, яка збільшилася до 6000,00 грн. з врахування середньої заробітна плата (дохід) середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за рік, тобто за 2016 рік, яка складала 4482,35 грн., так як перерахунок пенсії позивачу проведено згідно рішення суду з 01.10.2017 року. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З 24 жовтня 1995 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 70%. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі №440/4729/19 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року скасовано в частині, якою відмовлено в задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 5756/С-02 від 25 листопада 2019 року та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 01 січня 2019 року перерахунок та виплату пенсії у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені внески за 2016 рік з прийняттям нового судового рішення, яким: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 5756/С-02 від 25 листопада 2019 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 01 січня 2019 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням у формулі перерахунку, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, показників: Зп(мін) на рівні 4173 грн (розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року); Зс1 на рівні 4482,35 грн (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 рік) та провести виплату донарахованих сум. На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі №440/4729/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області зроблено перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року за формулою, визначеною чинним пунктом 9-1 Порядку №1210, який склав 12266,09 грн. Позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії (вх. від 04 лютого 2020 року), в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2020 року відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 відповідного року без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, що зменшують розмір пенсійного забезпечення. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №481-461/С-03/8-1600/20 від 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що починаючи з 01 жовтня 2017 року він отримує пенсію, нараховану відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №816/1040/18, з урахуванням статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 01 січня 2017 року. Розмір його пенсії з 01 жовтня 2017 року складає 10416,48 грн, а з 01 грудня 2019 року 12089,91 грн, де 11005,11 грн основний розмір пенсії, 655,20 грн підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів 2 групи, 379,60 грн додаткова пенсія особі з інвалідністю 2 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 50,00 грн цільова допомога особі з інвалідністю війни 2 групи. Проводити перерахунок пенсії з 01 січня 2020 року, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2020 року, недоцільно, оскільки основний розмір пенсії зменшується до 6936,02 грн. Вважаючи, що листом №481-461/С-03/8-1600/20 від 14 лютого 2020 року оформлено рішення про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2020 року у справі №440/4651/20 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. 5 березня 2021 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2021 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2468-1825/С-02/8-1600/21 від 26 березня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2020 року у справі №440/4729/19 проведено перерахунок пенсії з 1 січня 2019 року; підстави для обчислення розміру пенсії з 1 січня 2021 року відповідно до частини третьої статті 59 Закону без застосування формули, наведеної у Порядку, немає. Вважаючи, що листом №2468-1825/С-02/8-1600/21 від 26 березня 2021 року оформлено рішення про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що проводити перерахунок основного розміру пенсії позивача з 01 січня 2021 року з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 9-1 Порядку №1210, є недоцільним, оскільки основний розмір його пенсії зменшиться із 12266,09 грн до 11020,78 грн, що не сприятиме забезпеченню права позивача на пенсійне забезпечення. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Колегія суддів переглядаючи адміністративну справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок). Відповідно до п. 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Згідно положень п. 4.3 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління. Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, в даному випадку про проведення перерахунку пенсії або про відмову у такому перерахунку, визначені Порядком № 22-1, зокрема, п. 4.3 цього Порядку. Таким чином, дії суб`єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб`єкту. Під час розгляду справи встановлено, що згідно заяви позивача перерахунок пенсії проведено не було. Суд апеляційної інстанції зазначає, що лист відповідача від 26.03.2021 року № 2468-1825/С-02/8-1600/21 у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за змістом та формою не можуть вважатися «відмовою» у розумінні ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у визначений законом строк. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у визначений законом строк відповідачем прийнято не було. Отже, суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Порядком № 22-1. Відповідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 р. по справі № 688/4324/16-а. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за наслідками розгляду поданої позивачем заяви від 05.03.2021 року пенсійний орган повинен був прийняти рішення по суті. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. На підставі наведеного колегія суддів, дійшла висновку, що для належного захисту прав позивача, необхідно визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку та виплату пенсії у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2016 рік з 1 січня 2021 року з урахуванням висновків суду Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року по справі № 440/3249/21, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку та виплату пенсії у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2016 рік з 1 січня 2021 року. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 по справі № 440/3249/21 - скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку та виплату пенсії у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2016 рік з 1 січня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва