Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 753/9164/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/9164/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лужець О.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кобаля М.І., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 05 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови В С Т А Н О В И В : 07.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 60485812 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»; визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 60485812 від 28.01.2021 та зобов`язання поновити виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/8237/15 з урахуванням частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» і виконати його. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про закриття виконавчого провадження є протиправною, оскільки рішення по справі № 753/8237/15 не виконано. Суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийнята правомірно, оскільки виконання рішення суду у справі № 753/8237/15 підтверджено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/24901/19. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 60485812 з примусового виконання виконавчого листа № 753/8237/15, виданого 18.10.2019 Дарницьким районним судом м. Києва про зобов`язання Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`заних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 у редакції станом на 22.06.2011, урахуванням раніше здійснених виплат. 04.11.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження. 20.11.2019 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу якою накладено штраф на боржника в сумі 5 100 гривень. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2020 по справі № 640/24901/19 у задоволенні адміністративного позову Міністерства оборони України відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2020 скасовано. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.11.2019 про накладення на Міністерство оборони України штрафу в розмірі 5 100 гривень, винесену в рамках виконавчого провадження № 60485812. При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки розрахована на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 сума є меншою за ту, яка вже виплачена ОСОБА_1 , підстави для здійснення будь-яких виплат відсутні. Враховуючи висновки апеляційного суду, 28.01.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту дев`ять частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись з постановою про закриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вищезазначені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження це як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно частини 1 статті 13 Закону № 1404-ІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 18 Закону № 1404-ІІІ визначені обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців. Зокрема частиною 1 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. А пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною 6 статті 26 Закону № 1404-ІІІ передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Статтею 39 Закону № 1404-ІІІ передбачені підставі закінчення виконавчого провадження. Зокрема, пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-ІІІ передбачено, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню. Стаття 40 Закону № 1404-ІІІ визначає наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа. Відповідно до частини 1 цієї статті у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. З матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції постанову про закінчення виконавчого провадження № 60485412 винесено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду. При прийнятті даної постанови було прийнято до уваги факт виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року у справі № 753/8237/15, встановлений апеляційним судом у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/24901/19. Відповідно до положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо не обґрунтованості позовних вимог є правильними. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 05 липня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 05 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова М.І. Кобаль А.Г. Степанюк