Постанова 4855 № 320/4975/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4975/20 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду 19 лютого 2021 року у справі №320/4975/20 (розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дій, В С Т А Н О В И Л А : У червні 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач), в якому просила суд: - зобов`язати виплатити через банк-агент грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн в якості відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" за договором строкового банківського вкладу "Депозитний календар" від 09.07.2015 № 2-22997, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якими йому має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлено судовими рішеннями. При цьому зазначає, що відмова відповідача у проведенні відшкодування коштів за вкладом лише із тих підстав, що постановою слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 25.11.2019 у кримінальному провадженні № 12015110200003105 від 25.08.2019 кошти вкладників, у тому числі і позивача на рахунках у Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" визнані речовими доказами, є безпідставною та суперечить положенням ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки визнання об`єкту речовим доказом не є тотожним до накладення арешту та не може бути підставою для не проведення виплат. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) через банк-агент грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн в якості відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" за договором строкового банківського вкладу "Депозитний календар" від 09.07.2015 № 2-22997, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та ОСОБА_1 . Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14000,00 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру сплачений судовий збір у розмірі 159,20 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає про відсутність правових підстав для здійснення виплати позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом позивача в ПАТ «Радикал Банк», з огляду на проведення досудового розслідування у кримінальних проваджень № 12013110000000134 та № 120151102000003105 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364, а тому відповідна виплата коштів можлива лише після прийняття відповідного процесуального рішення у кримінальному провадженні. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 у справі 810/116/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправної бездіяльності щодо не включення даних ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 у цій же справі судом апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 без змін. Постановою Верховного Суду від 29.09.2019 судом касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 скасовано та ухвалено нову постанову відповідно до якої визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни щодо не включення даних ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу "Депозитний календар" від 09.07.2015 № 2-22997, укладеному між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк", а також вирішено вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового банківського вкладу "Депозитний календар" від 09.07.2015 № 2-22997, укладеному між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк". Так під час розгляду даної справи судом першої інстанції враховані обставини встановлені судами у судових рішеннях у справі № 810/116/16, саме між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" 09.07.2016 укладено договір строкового банківського вкладу № 2-22997 "Депозитний календар", згідно з яким банк прийняв від позивача грошовий влад у сумі 100 000,00 грн строком на 10 днів по 19.07.2016 включно з наступним зобов`язанням банку виплачувати вкладнику суму вкладу та проценти на неї на умовах та в порядку встановленого цим договором. Сторони узгодили, що процентна ставка за вкладом становить 20 % річних. На підставі постанови правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" від 09.07.2015 № 452/БТ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.07.2015 № 130 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Радикал Банк", згідно з яким з 10.07.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію. У подальшому, 20.01.2020 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут Світлани Валеріївни щодо стану виконання судового рішення у справі № 810/116/16. На зазначений запит відповідачем направлено лист від 23.03.20202 № 27-1197/20 за змістом якого позивачу повідомлено, що 15.01.2020 подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних (далі - Фонд) осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 07.09.2012 № 1548/21860. 10.02.2020 представником позивача направлено ще один адвокатський запит щодо надання інформації стосовно строку виплати коштів позивачу. Листом від 18.02.2020 № 27-2668/20 позивачу повідомлено, що постановою слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 25.11.2019 у кримінальному провадженні № 12015110200003105 від 20.08.2015 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, визнано речовими доказами кошти, розміщені на рахунках фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" зокрема і на рахунку позивача. Також зазначеним листом повідомлено, що рішенням дирекції Фонду від 23.01.2020 № 136 були затверджені зміни та доповнення до загального Реєстру вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. 27.02.2020 представником позивача вкотре направлено відповідачу запит щодо надання інформації через який банк-агент та в який строк буде відшкодовано кошти за вкладом позивача, на що відповідачем надіслано лист від 04.03.2020 № 27-3453/20 відповідно до якого повідомлено, що постановою слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 25.11.2019 у кримінальному провадженні № 12015110200003105 від 20.08.2015 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України визнано речовими доказами кошти, розміщені на рахунках фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк", в тому числі кошти позивача. Позивач вважаючи бездіяльність відповідача протиправною звернувся із даним позов до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Фондом фактично відмовлено позивачу у здійсненні відшкодування з підстави, яка Законом не передбачена та одночасно не наведено доказів існування законодавчо визначених підстав для відмови у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування, то дієвим способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів позивачу за вкладом у ПАТ «Радикал Банк» згідно договору строкового банківського вкладу № 2-22997 "Депозитний календар". Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон № 4452-VI). Статтею 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України № 4452-VI вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частиною 4 статті 26 Закону України № 4452-VI визначено вичерпний перелік підстав, коли Фонд не відшкодовує кошти, а саме: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах. Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон України № 4452-VI гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у тому за договором про банківського рахунку, у межах 200 000,00 грн.; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України № 4452-VI. За правилами частин 1 - 3 статті 27 Закону України № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Відповідно до приписів розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру. Під час дії тимчасової адміністрації до чергових частин загального реєстру включаються гарантовані суми за рахунками тільки за тими договорами банківського вкладу, що не були включені до першої частини загального реєстру, щодо яких знято обмеження здійснення неплатоспроможним банком операцій та строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Як зазначалось, уповноваженою особою Фонду подано пакет документів до відповідача, які містять інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонду. Однак, вказану виплату призупинено, оскільки постановою слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області від 25.11.2019 у кримінальному провадженні №12015110200003105 від 20.08.2015 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, визнано речовими доказами кошти розміщені на рахунках 443 фізичних осіб у ПАТ «Радикал Банк», в тому числі позивача. За твердженнями Фонду, з метою уникнення негативних наслідків для посадових осіб Фонду та уповноважених осіб Фонду, пов`язаних із невиконанням законних вимог та процесуальних рішень слідчих, з метою належного виконання зобов`язання щодо збереження речових доказів у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні, призупинено виплати гарантованих сум відшкодувань вкладникам ПАТ «Радикал Банк», в тому числі позивачу. Колегія суддів звертає увагу, що приписи частини 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають вичерпний перелік підстав, коли Фонд не відшкодовує кошти, серед яких постанова слідчого/прокурора про визнання речовими доказами коштів розміщених на рахунках в банку відсутня. Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо наявності судових рішень про накладення арешту на рахунки фізичних осіб, відкритих у ПАТ «Радикал Банк», в тому числі і на рахунок, відкритий на ім`я позивача. Однак, право позивача на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Радикал Банк» встановлено і судовими рішеннями у справі № 810/116/16. За таких обставин, посилання відповідача про неможливість виплати гарантованої суми відшкодування є безпідставними. При цьому, факт включення позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Радикал Банк», який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в межах гарантованої суми відповідачем не заперечується. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для отримання гарантованої суми позивачем за її вкладом. Колегія суддів звертає увагу, що Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У той же час, колегія суддів наголошує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором. Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими. Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Колегія суддів звертає увагу, що кошти позивача за вкладом у банку є його власністю, право на яке гарантоване державою України відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно положень ст. 8 Конституції України та ст. 9 КАС України є пріоритетними над нормами вітчизняного законодавства, в тому числі тими, які встановлюють певні обмеження щодо отримання відповідної компенсації втраченого майна. Згідно ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) : "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, серія А, №52, зазначено, що у випадку позбавлення власності, встановленні обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановленням контролю за її використанням і було надане відшкодування. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дієвим способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) через банк-агент грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн в якості відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" за договором строкового банківського вкладу "Депозитний календар" від 09.07.2015 № 2-22997, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та ОСОБА_1 . При цьому, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garciav. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн, колегія суддів зазначає наступне. Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 2040/5858/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Оскільки сплата зазначеної суми коштів підтверджується фінансовими документами, а саме актом прийму-передачі наданих послуг. від 14.05.2020 та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 14.05.2020 № 05/14 колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача витрати на правову допомогу. З огляду на встановлені у ході апеляційного розгляду даної справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача винити певні дії. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк