Постанова 4818 № 644/3366/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 01 вересня 2021 року м. Харків справа № 644/3366/21 провадження № 22-ц/818/4574/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Кругової С.С., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Гармаш К.В. учасники справи: позивач : ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, з апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року, постановлену суддею Сітало А.К., в залі суду в місті Харкові, В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою. Разом з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Гупал Р.М. подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 здійснювати відчуження 1) земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1870589463101); 2) житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1797080563101); та накласти арешт на автомобіль BMW модель Х5, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 . В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що в провадженні суду перебуває позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за Договором позики № 20/01/20-16 від 20.01.2020 року з додатковою угодою № 1 від 25.09.2020 року в загальному розмірі 541 934,68 грн. Кінцевий строк повернення позики додатковою угодою було встановлено до 20.01.2021 року включно. З метою забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань за договором, 20.01.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Онищенко С.В. згідно договору застави, забезпечення позичальником зобов`язань було передано в заставу рухоме майно, а саме: автомобіль BMW модель Х5, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 . Додатковим забезпеченням виконання зобов`язань було підписано довіреність від 20.01.2020 року на право користування та розпорядження вказаним автомобілем. Представник позивача зазначає, що відповідач ухиляється від виконання грошового зобов`язання та не повертає суму боргу в добровільному порядку. У зв`язку з чим, представник позивача вважає, що відповідач і в подальшому буде ухилятися від виконання грошового зобов`язання, що в свою чергу може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Представник позивача посилається на те, що у власності відповідача перебуває земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1870589463101), а також житловий будинок загальною площею 85,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1797080563101). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вказане нерухоме майно не перебуває під забороною. Також у власності відповідача перебуває предмет застави - автомобіль BMW модель Х5, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 . В порушення умов п. 2.1. Договору застави, відповідач переховує предмет застави автомобіль BMW модель Х5, та не надає позивачу жодної інформації про його місце перебування. Факт переховування предмета застави, свідчить про намагання відповідача уникнути відповідальності за несплату боргу та намагання незаконно відчужити предмет застави. У зв`язку з чим, представник позивача вважає, що умовою застосування даного заходу забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів забезпечення позову щодо нерухомого та рухомого майна, яке являється предметом застави, без згоди позивача може бути відчужене на користь третіх осіб, та в разі невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та унеможливить стягнення суми боргу за рахунок вказаного майна. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гупал Р.М. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує на порушення судом норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що не виконав взяті на себе зобов`язання та до теперішнього часу борг не повернув, крім того, в порушення п. 2.1 договору застави відповідач переховує предмет застави та не надає позичальнику жодної інформації про місце перебування предмету застави. Отже, відповідач умисно ухиляється від виконання покладених на нього договором позики зобов`язань та переховує від позивача заставне майно. Зазначає, що посилаючись на відсутність доказів вартості майна, яке позивачем зазначено у заяві про забезпечення позову, суд безпідставно робить висновки, що сума заборгованості за договором вочевидь не є співмірною з вартістю нерухомого та рухомого майна, щодо якого представник позивача просить вжити заходів забезпечення позову. Вказує, що станом на дату подачі позову та заяви про забезпечення позову минуло майже два місяці з моменту дати повернення боргу, протягом цього часу відповідач жодних дій щодо повернення боргу не вживав, що свідчить про ухилення останнього від виконання грошового зобов`язання. З урахуванням наведеного, вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме та рухоме майно є обґрунтованим, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано беззаперечних та переконливих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду або обґрунтоване припущення такої загрози. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Положеннями статті 150 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). За змістом статті 151 ЦПК Українизаява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»). Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Отже, вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами. Судовим розглядом встановлено, що предметом спору є стягнення суми боргу за Договором позики № 20/01/20-16 від 20.01.2020 року з додатковою угодою № 1 від 25.09.2020 року в розмірі 541 934,68 грн., яка складається з наступного: 289 170,00 грн. сума основного боргу; 7865,42 грн. інфляційні втрати; 1996,80 грн. 3 % річних від простроченої суми; 242 902,83 грн. сума неустойки в розмірі 1 % від суми займу за кожний день прострочення. Вказана заборгованість утворилася внаслідок невиконання грошового зобов`язання. Відповідач ухиляється, від виконання грошового зобов`язання та повернення суми боргу. Як на підставу вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що в провадженні суду перебуває позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики № 20/01/20-16 від 20.01.2020 року з додатковою угодою № 1 від 25.09.2020 року в загальному розмірі 541 934,68 грн. Кінцевий строк повернення позики додатковою угодою було встановлено до 20.01.2021 року включно. Крім того, відповідач переховує предмет застави автомобіль BMW модель Х5, та не надає позивачу жодної інформації про його місце перебування. Колегія суддів, оцінивши доводи заявника, приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, виходячи із наявності дійсного спору між сторонами, та того, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову. До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2,4 частини 1 статті 150 ЦПК України). Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами виник майновий спір. Відповідачем не надано доказів того, що він має дохід, за рахунок якого може бути виконано рішення суду у разі задоволення позову. Позивач наполягає на тому, що предмет застави переховується відповідачем, що унеможливлює звернення стягнення на нього. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду . Відсутність відомостей про вартість майна належного відповідачу не є безумовною підставою для відмови у задоволення заяви про забезпечення позову. Матеріали справи не містять доказів того, що заявлені вимоги не є співмірними із вартістю нерухомого майна, належного відповідачу. Зважуючи на характер спірних правовідносин, доводи позивача, які не спростовані, колегія суддів дійшла висновку, що найбільш виваженим і збалансованим, з урахуванням інтересів сторін і завдань цивільного судочинства, є обрання такого виду забезпечення позову як заборона відчуження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку, загальною площею 85,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1797080563101). Відповідач не позбавлений можливості просити суд про зустрічне забезпечення або про заміну заходів забезпечення позову обраних апеляційним судом. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України, оскільки постановлена із порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 травня 2021 року - скасувати. Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити ОСОБА_2 відчуження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1870589463101) та житлового будинку, загальною площею 85,4кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1797080563101), які на праві власності належать ОСОБА_2 . Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова С.С. Кругова Повний текст постанови виготовлений 08 вересня 2021 року