Постанова Одеський апеляційний суд № 496/1863/20

Номер провадження: 22-ц/813/8516/21 Номер справи місцевого суду: 496/1863/20 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.09.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, на рішення Біляївського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Пендюри Л.О. 21 липня 2020 року у м. Біляївка Одеської області, - встановила: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на втрату взаємопорозуміння між сторонами, різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Спільне господарство сторони не ведуть. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На примирення не згоден. Позивач у судове засідання суду першої інстанції подав заяву, в якій вказав, що на позовних вимогах наполягає та просить розгляд справи проводити у його відсутність. Відповідачка в судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 липня 2020 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 07 березня 2018 року органом 5127, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 23 жовтня 2015 року Біляївським РВ ГУДМС України в Одеській області, РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 29 липня .2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №66. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є передчасним та ухваленим без врахування всіх обставин справи, судом першої інстанції не було надано сторонам строк для примирення для виправлення помилки у бажанні розірвати шлюб. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 17 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, сторони перебували у шлюбі з 29 липня 2006 року, актовий запис №66 (а.с.4). Сторони є батьками малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане 17 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.6), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , видане 17 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.7). При дослідженні фактичних взаємин між сторонами і дійсних причин розірвання шлюбу судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть та наполягають на розірванні шлюбу, а тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам. Частиною 1 статті 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Згідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. В п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягав задоволенню, оскільки сторони мають стійке волевиявлення щодо розірвання шлюбу, а примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що рішення суду першої інстанції є передчасним та ухваленим без врахування всіх обставин справи, судом першої інстанції не було надано сторонам строк для примирення для виправлення помилки у бажанні розірвати шлюб. Колегія суддів зауважує, що частинами 3,4 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову. Крім того, аргумент апеляційної скарги про те, що суд не надав додаткового строку для примирення та не відклав розгляд справи, є необґрунтованим, оскільки: - згідно зі ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства; - тлумачення норми цієї статті СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Також колегія суддів враховує, що відповідач - ОСОБА_2 , рішення суду про розірвання шлюбу у апеляційному порядку не оскаржила, що свідчить про те, що відповідач погоджується на розірвання шлюбу, і скасування рішення суду першої інстанції, у такому випадку, буде протирічити інтересам ОСОБА_2 . Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 липня 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 06 вересня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе