Постанова 4805 № 279/5145/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/5145/20 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П. Категорія 63 Доповідач Микитюк О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Микитюк О. Ю. суддів Григорусь Н.Й. Галацевич О.М. при секретарі Бірюченко Д.А. розглянувши у письмовому провадженні в місті Житомирі справу №279/5145/20 за позовом адвоката Орлюка Сергія Антоновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка В.П. у м.Коростень, встановив: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення колишньої дружини ОСОБА_2 з належного йому на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що шлюб між сторонами розірвано, але відповідачка не звільняє будинок, перешкоджає йому в користуванні власністю. Вважає, що сервітут припинено згідно положень ст.406 ЦК України. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 травня 2021 в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і постановити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідачка руйнує, псує житлове приміщення, використовує його не за призначенням, систематично порушує правила співжиття, після розірвання шлюбу дозвіл на проживання ОСОБА_2 в спірному житлі надано не було, право на користування майном припинилося на вимогу власника відповідно до ст.406 ЦПК України. У відзиві відповідачка просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що 12.08.2020 шлюб між сторонами розірвано за рішенням суду, місце проживання неповнолітньої дитини сторін ОСОБА_3 судом не визначено. ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 15.06.2008 є власником будинку АДРЕСА_1 В будинку зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Нормами статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Згідно статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. За положеннями статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. При цьому припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. ЦК України не визначає особливостей застосування норм ЦК України до житлових правовідносин, проте, відносини, які регулюються ЖК УРСР, у своїй більшості є цивільно-правовими та мають регулюватися саме нормами ЦК України. Частиною першою статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Згідно ч.1 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо). За положеннями ст.406 ЦК України сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. До таких обставин можна було б віднести: систематичне руйнування чи псування колишніми членами сім`ї власника належного останньому житлового приміщення або використовування житла не за призначенням; систематичне порушення колишніми членами сім`ї власника житлового приміщення правил співжиття та етичних норм, що робить неможливим для власника проживання з ними у одній квартирі чи в одному будинку; невиконання колишніми членами сім`ї власника угоди про плату за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі); необхідність для власника у використанні належного йому жилого приміщення в будинку (квартирі) для проживання членів його сім`ї за умови неможливості спільного проживання з колишніми членами сім`ї. Отже, при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін. Відповідно до ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не надав доказів на підтвердження обставин, передбачених ст.116 ЖК України та ст.406 ЦК України, з урахуванням балансу інтересів, а також на підтвердження того, що відповідачка має на праві власності житло. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позов не підлягає задоволенню, який узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.10.2020 в справі № 447/455/17. Повідомлення в листі Коростенського відділу поліції від 21.06.2019 року про складення відносно ОСОБА_2 протоколу за ст.173-2 КУпАП не є належним та допустимим доказом її неправомірних дій, як і звернення ОСОБА_1 до поліції, за результатами яких не приймались жодні процесуальні документи. Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 травня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча: Судді: