Постанова Львівський апеляційний суд № 450/3025/19

Справа № 450/3025/19 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/3179/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:96 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., секретар: Скакун І.А., за участі в судовому засіданні заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді Мусієвського В.Є. від 01 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа Приватний нотаріус Пустомитівського районного округу Львівської області Віблий Любомир Зеновійович про встановлення юридичного факту, - в с т а н о в и л а : рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Вказане рішення оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду та задоволити заяву про встановлення юридичного факту. Вважають рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначають, що підставою їхнього звернення до суду є неможливість прийняття спадщини у зв`язку з тим, що не має офіційних документів, які спростовують складення заповіту не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його однофамілець. Через політичну ситуацію в країні заявники не можуть захистити свої майнові права і належно прийняти батьківський спадок. Вказують, що суд першої інстанції приймаючи рішення не взяв до уваги, що у витягу не вказано дати народження та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , також те, що спору між спадкоємцями не має та іншого захисту інтересів громадян України, як звернення до суду не має. Звертають увагу, що судом не взято до уваги їхні пояснення, про те, що їх батько ОСОБА_1 за життя жодного разу не відвідував Автономну Республіку Крим і фізично не міг скласти заповіт у 1998 році, оскільки у його власності дані будинки не перебували та він усно розподілив своє майно між заявниками. В судове засідання заінтересована особа не з`явилася, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявників на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 13, 81, 89, 247, ч.2 ст. 223, ЦПК України та відмовляючи у задоволенні вимог заяви, виходив з того, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 03 грудня 2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд встановив, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 липня 2019 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що нотаріусу подані не всі відомості, необхідні для вчинення такої нотаріальної дії. Так, за відсутності відповіді на запит щодо заповіту, який був посвідчений Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою 16 червня 1998 року за реєстровим № 3-2437, виданим від імені ОСОБА_1 , неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом. Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 54343806 від 04 грудня 2018 року, 16 червня 1998 року Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою посвідчений заповіт ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 3-2437. Суд зазначив, що заявниками не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , який був їхнім батьком і помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не укладав заповіт, посвідчений Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою 16 червня 1998 року. Крім того суд зазначив, що ухвала суду від 09 грудня 2019 року про витребування з Нотаріального архіву м. Сімферополя Автономної Республіки Крим заповіт, складений 16 червня 1998 року ОСОБА_1 виконана не була. Також суд вказав, що ідентифікувати особу, яка склала заповіт, посвідчений 16 червня 1998 року Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою, та встановити, що ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є даною особою - неможливо. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилалися заявники у своїй заяві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому у задоволенні вимог суд відмовив. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає. 6.09.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із заявою про встановлення юридичного факту за участі заінтересованої особи Приватного нотаріуса районного нотаріального округу Львівської області Віблого Л.З., у якій просили: встановити юридичний факт, що посвідчений заповіт 16.06.1998р. у Третій Сімферопольській державній конторі за реєстром №3-2437 за адресою АР Крим м. Сімферополь вул. Київська, 123-А складено не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 , а його однофамільцем. Свою заяву мотивували тим, що 04 грудня 2018 року вони звернулися до приватного нотаріуса Віблого Л.З. з заявою про прийняття спадщини, на підставі чого заведено спадкову справу № 56/2018. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх батько ОСОБА_1 , якому належали житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . За час свого життя він вирішив, що будинок АДРЕСА_2 належатиме ОСОБА_2 , а будинок АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 03 липня 2019 року приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що нотаріусу не подані всі відомості, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме відсутності відповіді на запит щодо заповіту ОСОБА_1 , посвідченого Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою 16 червня 1998 року за реєстровим № 3-2437. Так, у Спадковому реєстрі міститься інформація про складення заповіту ОСОБА_1 у згаданій нотаріальній конторі. Повідомляють, що їхній батько за життя жодного разу не відвідував Автономну Республіку Крим і не міг складати заповіт у м. Сімферополь. Зауважують, що на даний час отримання будь-якої інформації з Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори є неможливим у зв`язку з окупацією автономної республіки. Як вбачається із матеріалів справи та ніким із учасників справи не оспорювалось та не спростовано, - згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 03 грудня 2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 11) Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 липня 2019 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що нотаріусу подані не всі відомості, необхідні для вчинення такої нотаріальної дії. Так, за відсутності відповіді на запит щодо заповіту, який був посвідчений Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою 16 червня 1998 року за реєстровим № 3-2437, виданим від імені ОСОБА_1 , неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 13). Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 54343806 від 04 грудня 2018 року, 16 червня 1998 року Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою посвідчений заповіт ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 3-2437. (а.с. 12) Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 161/853/19. Відповідно до змісту п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», що регулюють схожі за змістом правовідносини, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, - заявниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , який був їхнім батьком і помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не укладав заповіт, посвідчений Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою 16 червня 1998 року. Так, заявниками не надано суду копії заповіту складеного 16.06.1998р. у Третій Сімферопольській державній конторі за реєстром №3-2437 за адресою АР Крим м.Сімферополь вул. Київська, 123-А, про складення якого не їх батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просять заявники. Без самого документу та матеріалів, на підставі яких такий було складено, суд був позбавлений можливості задоволення поданої заяви. Також, судом, з цих же підстав вірно вказано, що ідентифікувати особу, яка склала заповіт, посвідчений 16 червня 1998 року Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою, та встановити, що ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є даною особою, - неможливо. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи наведене, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відмову в задоволенні заяви. Крім цього, слід вказати і про те, що вирішувати питання про задоволення даної заяви без участі заінтересованих осіб, якою не є нотаріус, оскільки на його права, інтереси та обов`язки рішення у даній справі не впливатиме суд теж був не вправі. Тому, доводи апеляційної скарги слід вважати безпідставними та саму скаргу слід відхилити, оскаржуване ж рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного суду. Повний текст постанови складено 07 вересня 2021 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра