Постанова 4872 № 910/17545/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року м. ОдесаСправа № 910/17545/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран, при секретарі судового засідання І.М. Станковій, за участю представників сторін: від позивача: В.О. Стапінський від відповідача: О.Ю. Гойко від третьої особи: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 (суддя Н.В. Рога, м.Одеса, повний текст складено 05.05.2021) у справі № 910/17545/20 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення, розірвання договору та виселення, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про: -стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 20561,88 грн., пені у розмірі 796,57 грн.; -розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 20.12.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру»; -виселення Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» із займаної частини орендованого нежитлового приміщення гаражного боксу, інвентарний №02, реєстровий №00702995.1.ЦЕРАИФ002, загальною площею 55,3 кв.м., що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 94-В. Позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повної та своєчасної її оплати за укладеним між сторонами договором оренди, у зв`язку з чим за період з 12.01.2020 по 30.09.2020 утворилась заборгованість з орендної плати до Державного бюджету України у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню на підставі пункту 3.7. договору, частини першої статті 230 Господарського кодексу України, частини першої статті 611, частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Обґрунтовуючи вимогу про розірвання договору оренди, позивач послався на те, що несплата або несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати, що є істотною умовою договору, а також нездійснення відповідачем страхування об`єкта оренди, є підставою для розірвання договору на підставі підпунктів «в» та «г» пункту 9.4. договору, частини першої статті 611, частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, частини другої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Позовну вимогу про виселення відповідача із займаних орендованих приміщень позивач обґрунтував частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пунктом 10.9. договору, якими на орендаря покладений обов`язок повернути орендоване майно у разі припинення договору оренди. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 у справі №910/17545/20 матеріали позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення, розірвання договору та виселення передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2020, серед іншого, відкрито провадження у справі №910/17545/20 та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державне підприємство «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Третя особа у заяві (вх.№178/21 від 05.01.2021р.) підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити в повному обсязі. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 у справі №910/17545/20 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях задоволено у повному обсязі з мотивів її обґрунтованості та доведеності матеріалами справи. Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати в частині стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 21358,45грн., з яких: 20561,88грн. заборгованості з орендної плати, 796,57грн. пені, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права (статей 5,73, 74, 76, 77, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України) та неправильне застосування норм матеріального права (статті 232 Господарського кодексу України, статей 16, 611, 651, 785 Цивільного кодексу України). В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що висновок суду першої інстанції про вірність наданого позивачем розрахунку пені за порушення зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди є помилковим, оскільки позивачем всупереч положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку, що призвело до безпідставного завищення розміру пені. Крім того, апелянт зазначив, що судом не наведено свого розрахунку в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що взагалі ставить під сумнів правильність розрахунків штрафних санкцій та свідчить про те, що Господарським судом Одеської області матеріали справи належним чином не досліджувалися. Також скаржник вказав про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права у зв`язку з тим, що звільнення орендованого приміщення є встановленим обов`язком орендаря (при розірванні договору оренди), що випливає з частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, частини першої статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і не потребує додаткового рішення з боку суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 у справі №910/17545/20 залишено без руху з підстав ненадання скаржником доказів сплати судового збору; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику. 17.06.2021 скаржником надіслано на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків з оригіналом платіжного доручення від 16.06.2021 №221 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №910/17545/20 у сумі 9459,00грн. У зв`язку з надходженням заяви Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про усунення недоліків поданої ним апеляційної скарги на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду 22.06.2021 та перебуванням суддів зі складу колегії суддів у щорічних відпустках з 22.06.2021 по 30.07.2021 згідно наказів голови суду від 07.06.2021, питання щодо апеляційної скарги Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» вирішувалося 02.08.2021. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 у справі №910/17545/20; встановлено учасникам справи строк до 16.08.2021 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 розгляд справи №910/17545/20 призначено на 31.08.2021 о 12:00 год. 16.08.2021 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях засобами поштового зв`язку на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 17.08.2021 за вх.№2288/21/Д2. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях зазначило, що нарахування пені здійснено в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а тому посилання відповідача в цій частині є безпідставними. При цьому, позивач вказав про те, що відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції контррозрахунку пені, який би підтверджував чи спростовував нарахування штрафних санкцій. Щодо способу захисту права в частині виселення відповідача з орендованого майна позивач зазначив, що встановлені судом обставини, з урахуванням положень статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пунктів 5.10., 10.9., 10.10. договору оренди свідчать, що задоволення позовної вимоги про виселення відповідача із займаних орендованих приміщень спрямоване на остаточне відновлення порушених прав позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та правомірно були задоволені місцевим господарським судом. Також позивачем наголошено на тому, що вимоги апеляційної скарги не відповідають її підставам та змісту. Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильність розрахунку пені та невірність способу захисту права в частині виселення, однак просить скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості з орендної плати, не зазначаючи, в чому полягає незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з орендної плати. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 клопотання представника Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено Київському апеляційному суду (03110, м.Київ, вул. Солом`янська, 2а) забезпечити проведення судового засідання 31.08.2021 о 12:00 год. у справі №910/17545/20 в режимі відеоконференції в приміщенні Київського апеляційного суду. 25.08.2021 через систему «Електронний суд» від представника Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - Гойко Оксани Юріївни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 31.08.2021 о 12:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Київського апеляційного суду, а у разі неможливості проведення відеоконференції із вказаним судом, доручити забезпечення проведення такого засідання одному з наступних судів: Солом`янському районному суду м. Києва, Подільському районному суду м. Києва, Господарському суду м. Києва, Північному апеляційному господарського суду або Господарському суду Київської області. В судовому засіданні апеляційної інстанції 31.08.2021, яке відбулося в режимі відеоконференції, клопотання Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 25.08.2021 про участь у судовому засіданні, призначеному на 31.08.2021 о 12:00 год., в режимі відеоконференції протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду залишено без розгляду, оскільки ухвалою суду від 25.08.2021 клопотання представника Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеному на 31.08.2021 о 12:00 год., вже було задоволено. В судовому засіданні апеляційної інстанції 31.08.2021 представник скаржника підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Третя особа про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, проте явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила. Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника третьої особи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. 20.12.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавцем) та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911990 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення гаражного боксу, інвентарний №02, реєстровий №00702995.1.ЦЕРАИФ002, загальною площею 55,30 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 94-В (далі - майно), що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (балансоутримувача), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «ЕОС» станом на 30.06.2019 та становить 343849 грн. 00коп. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (пункт 2.1. договору). Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (серпень 2019р.) 4259 грн. 51 коп. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2019р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена в абз.1 цього пункту на індекси інфляції за вересень 2019р., жовтень 2019р., листопад 2019р., грудень 2019р. (пункт 3.1. договору). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2. договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (пункт 3.3. договору). Орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6. договору). Згідно із пунктом 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку. За умовами пункту 5.3. договору орендар зобов`язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу. Відповідно до пункту 5.8. договору орендар протягом 15 днів з моменту укладання договору повинен застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди на суму не менше, ніж його вартість за висновком про вартість на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, зокрема, від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха, і надати орендодавцю та балансоутримувачу копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди майно було застрахованим. Невиконання цієї умови є підставою для розірвання договору оренди. У відповідності до підпунктів «в» та «г» пункту 9.4. договору орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо орендар не здійснив страхування об`єкту оренди відповідно до пункту 5.8. договору та не застрахував об`єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору; не сплачує орендну плату протягом 3-х місяців підряд або несвоєчасно сплачує орендну плату. За умовами пункту 10.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з моменту підписання його сторонами. Відповідно до пункту 10.3. договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункт 10.6. договору). Відповідно до пункту 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Згідно із пунктом 10.10. договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Відповідно до розділу 12 договору додатки до цього договору є його невід`ємною і складовою частиною. До цього договору додаються: розрахунок орендної плати, акт приймання-передавання орендованого майна. 20.12.2019 орендодавцем та орендарем, за погодженням з балансоутримувачем, був складений акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», до договору оренди від 20.12.2019, укладеного з Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру». 07.09.2020 позивач на адресу відповідача надіслав претензію №11-06-03856, в якій зазначив про те, що в порушення умов договору відповідачем не сплачується своєчасно орендна плата, що призвело до виникнення боргу з орендної плати станом на 28.08.2020 у розмірі 17505,19 грн., у зв`язку з чим вимагав негайно сплатити до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати та пеню. У разі невиконання зазначених вимог позивач вказав про те, що буде змушений звернутись до суду про розірвання договору. Матеріали справи не містять відповіді на претензію. Як зазначає позивач, за період з 12.01.2020 по 30.09.2020 сума заборгованості відповідача до Державного бюджету України складає 20561,88грн., що підтверджується звітом про стан надходження коштів до бюджету. З огляду на порушення Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» прийнятих на себе за умовами договору оренди від 20.12.2019 зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів та страхування об`єкту оренди, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення основного боргу та пені, розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаної частини орендованого нежитлового приміщення гаражного боксу. Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Приписами частин першої, третьої і п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII до втрати ним чинності з 01.02.2020 у зв`язку з введенням в дію з 01.02.2020 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна») орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди. За змістом частини третьої статті 18, частини першої статті 19, частини першої статті 26 Закону про оренду орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності. Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Отже, за своєю правовою природою відносини найму (оренди) носять оплатний характер. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку . Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З урахуванням встановлених індексів інфляції позивачем було нараховано відповідачу орендну плату, яка підлягала перерахуванню до Державного бюджету України, за наступні місяці і в наступному розмірі: грудень 2019 року 1169,23грн., січень 2020 року 3026,56грн., лютий 2020 року 3017,48 грн., березень 2020 року 3041,62 грн., квітень 2020 року 3065,95 грн., травень 2020 року 3075,15 грн., червень 2020 року 3081,30 грн., липень 2020 року 3062,81 грн., серпень 2020 року 3056,69 грн. Всього: 25596,79. Матеріали справи свідчать про те, що за грудень 2019 року позивачем нараховано орендну плату у розмірі 1169,23 грн., яку відповідачем сплачено платіжним дорученням №614 від 15.01.2020 на суму 1403,04 грн., у зв`язку з чим у нього утворилась переплата зі сплати орендної плати у сумі 233,81 грн. За січень 2020 року позивачем нараховано орендну плату у сумі 3026,56 грн., проте з урахуванням здійсненої відповідачем переплати у сумі 233,81 грн., поточна заборгованість відповідача за січень 2020 року склала 2792,75 грн. (3026,56 грн. 233,81 грн. = 2792,75грн.). Платіжним дорученням №21 від 18.02.2020 відповідачем сплачено орендну плату у розмірі 3631,86 грн., у зв`язку з чим у нього утворилась переплата з оплати орендної плати у сумі 839,11 грн. За лютий 2020 року позивачем нараховано розмір орендної плати у сумі 3017,48 грн. З урахуванням здійсненої відповідачем переплати у сумі 839,11 грн., поточна заборгованість відповідача за лютий 2020 року склала 2178,37 грн. (3017,48 грн. 839,11 грн. = 2178,37 грн). Всього відповідачем було сплачено на виконання умов договору оренди 5034,90 грн. (відповідно до вищеназваних платіжних доручень №614 від 15.01.2020 на суму 1403,04 грн. та №21 від 18.02.2020 на суму 3631,86 грн). Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем коштів за користування орендованим майном за період з лютого по серпень 2020 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 20561,88грн. (2178,37 грн. (орендна плата за лютий 2020) + 3041,62грн. (орендна плата за березень 2020 року) + 3065,95 грн. (орендна плата за квітень 2020 року) + 3075,15 грн. (орендна плата за травень 2020 року) + 3081,30 грн. (орендна плата за червень 2020 року) + 3062,81 грн. (орендна плата за липень 2020 року) + 3056,69 грн. (орендна плата за серпень 2020 року)). При цьому, представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечувала проти наявності у Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» заборгованості з оплати орендної плати у вказаній сумі. Отже, у спірних правовідносинах відповідачем порушено умови договору оренди №209840911990 від 20.12.2019 та положення вищенаведеного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором є його порушення у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу. За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 20561,88грн. Стосовно позовних вимог про стягнення пені судова колегія зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Позивачем визначено пеню за договором у загальному розмірі 796,57 грн. за період з 12.01.2020 по 30.09.2020. Тобто, позивачем здійснено розрахунок розміру пені за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19. Проте, у випадку відсутності в договорі таких спеціальних умов, відносини сторін регулюються частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що строк нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, про що також зазначає Верховний Суд у постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20. У вказаній постанові Верховний Суд звертає увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Натомість, сторонами в договорі оренди №209840911990 від 20.12.2019 не було узгоджено спеціальних умов щодо строку нарахування пені, а, відтак, у даному випадку розрахунок пені слід здійснювати з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України за період, який не перевищує шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором пені належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором. Положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. За змістом статті 252 Цивільного кодексу України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України). Частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання. Як зазначено вище по тексту цієї постанови, пунктом 3.7. договору за несвоєчасну оплату орендної плати передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони у пункті 3.6. договору погодили порядок здійснення оплати та визначили, що відповідач мав сплачувати орендну плату щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Відтак, з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов`язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а саме, у даному випадку з наступного дня після настання відповідної календарної дати, якою є 12 число місяця, наступного за звітним, тобто, починаючи з 13 числа місяця, наступного за звітним, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати. Якщо останній день строку для сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів Південно-західного апеляційного суду встановила, що він не відповідає вимогам вищезазначеного цивільного законодавства, оскільки здійснений поза межами визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку для нарахування пені, без урахування положень статті 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку, а також без врахування того, що у 2020 році не 365 днів, а 366 днів. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок пені за невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за наступні періоди: 1) З 01.04.2020 по 30.09.2020, виходячи із суми заборгованості з орендної плати за лютий 2020 року у розмірі 2178,37 грн. При цьому, визначаючи відлік шестимісячного строку для нарахування пені за прострочення сплати орендної плати за лютий 2020 року, колегія суддів виходила з того, що відповідач взагалі припинив сплачувати орендну плату, починаючи із заборгованості, яка виникла за лютий 2020 року (за грудень 2019 року та січень 2020 року відповідач сплатив орендну плату, хоча і з незначним порушенням строків оплати). За змістом пункту 3.6. договору оренди заборгованість з орендної плати за лютий 2020 року відповідач мав сплати не пізніше 12.03.2020, а тому починаючи з 13.03.2020 відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором оренди. Проте, оскільки нарахування пені за період з 13.03.2020 по 30.09.2020 суперечить приписам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, так як перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також враховуючи визначений позивачем кінцевий термін для нарахування пені 30.09.2020, судова колегія дійшла висновку, що пеня за несплату відповідачем заборгованості за лютий 2020 року повинна бути нарахована за період з 01.04.2020 по 30.09.2020 (кінцевий день прострочення, визначений позивачем), який не перевищує шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня за невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості з орендної плати за лютий 2020 року у розмірі 2178,37 грн. за період з 01.04.2020 по 30.09.2020 складає 153,32 грн., виходячи з такого розрахунку: (2178,37грн. х 2 х 10,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 23 дні прострочення) + (2178,37 грн. х 2 х 8,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 49 днів прострочення) + (2178,37грн. х 2 х 6,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 111 днів прострочення) = 153,32 грн. 2) З 14.04.2020 по 30.09.2020, виходячи із суми заборгованості з орендної плати за березень 2020 року у розмірі 3041,62 грн. При цьому, зважаючи на те, що 12.04.2020 є вихідним днем (неділя), то днем закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати орендної плати за березень є перший робочий день 13.04.2020 (понеділок). Тому першим днем невиконання грошового зобов`язання відповідачем є 14.04.2020, у зв`язку з чим при розрахунку суми пені щодо заборгованості з орендної плати за березень 2020 року у розмірі 3041,62 грн. позивачу належало виходити із періоду прострочення відповідача з 14.04.2020 (перший день прострочення) по 30.09.2020 (кінцевий день прострочення, визначений позивачем). Пеня за невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості з орендної плати за березень 2020 року у розмірі 3041,62 грн. за період з 14.04.2020 по 30.09.2020 складає 192,47 грн., виходячи з такого розрахунку: (3041,62 грн. х 2 х 10,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 10 днів прострочення) + (3041,62грн. х 2 х 8,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 49 днів прострочення) + (3041,62 грн. х 2 х 6,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 111 днів прострочення) = 192,47 грн. 3) З 13.05.2020 по 30.09.2020, виходячи із суми заборгованості з орендної плати за квітень 2020 року у розмірі 3065,95 грн. Пеня за невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості з орендної плати за квітень 2020 року у розмірі 3065,95 грн. за період з 13.05.2020 по 30.09.2020 складає 151,79 грн., виходячи з такого розрахунку: 3065,95 грн. х 2 х 8,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 30 днів прострочення) + (3065,95 грн. х 2 х 6,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 111 днів прострочення) = 151,79 грн. 4) З 13.06.2020 по 30.09.2020, виходячи із суми заборгованості з орендної плати за травень 2020 року у розмірі 3075,15 грн. Пеня за невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості з орендної плати за травень 2020 року у розмірі 3075,15 грн. за період з 13.06.2020 по 30.09.2020 складає 110,91 грн., виходячи з такого розрахунку: (3075,15 грн. х 2 х 6,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 110 днів прострочення) = 110,91 грн. 5)З 14.07.2020 по 30.09.2020, виходячи із суми заборгованості з орендної плати за червень 2020 року у розмірі 3081,30 грн. При цьому, зважаючи на те, що 12.07.2020 є вихідним днем (неділя), то днем закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати орендної плати за червень є перший робочий день 13.07.2020 (понеділок). Тому першим днем невиконання грошового зобов`язання відповідачем є 14.07.2020, у зв`язку з чим при розрахунку суми пені щодо заборгованості з орендної плати за червень 2020 року у розмірі 3081,30 грн. позивачу належало виходити із періоду прострочення відповідача з 14.07.2020 (перший день прострочення) по 30.09.2020 (кінцевий день прострочення, визначений позивачем). Пеня за невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості з орендної плати за червень 2020 року у розмірі 3081,30 грн. за період з 14.07.2020 по 30.09.2020 складає 79,81 грн., виходячи з такого розрахунку: 3081,30 грн. х 2 х 6,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 79 днів прострочення = 79,81 грн. 6)З 13.08.2020 по 30.09.2020, виходячи із суми заборгованості з орендної плати за липень 2020 року у розмірі 3062,81 грн. Пеня за невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості з орендної плати за липень 2020 року у розмірі 3062,81 грн. за період з 13.08.2020 по 30.09.2020 складає 49,21 грн., виходячи з такого розрахунку: 3062,81 грн. х 2 х 6,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 49 днів прострочення = 49,21 грн. 7)З 15.09.2020 по 30.09.2020, виходячи із суми заборгованості з орендної плати за серпень 2020 року у розмірі 3056,69 грн. При цьому, зважаючи на те, що 12.09.2020 є вихідним днем (субота), то днем закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати орендної плати за серпень 2020 року є перший робочий день - 14.09.2020 (понеділок). Тому першим днем невиконання грошового зобов`язання відповідачем є 15.09.2020, у зв`язку з чим при розрахунку суми пені щодо заборгованості з орендної плати за серпень 2020 року у розмірі 3056,69 грн. позивачу належало виходити із періоду прострочення відповідача з 15.09.2020 (перший день прострочення) по 30.09.2020 (кінцевий день прострочення, визначений позивачем). Пеня за невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості з орендної плати за серпень 2020 року у розмірі 3056,69 грн. за період з 15.09.2020 по 30.09.2020 складає 16,04 грн., виходячи з такого розрахунку: 3056,69 грн. х 2 х 6,0 [Облікова ставка НБУ] /100 / 366 днів у році х 16 днів прострочення = 16,04 грн. За таких обставин, з відповідача слід стягнути суму пені у загальному розмірі 753,55грн. (153,32 грн. + 192,47 грн. + 151,79 грн. + 110,91 грн. + 79,81 грн. + 49,21 грн. + 16,04 грн.), а позовні вимоги в цій частині задовольнити частково. Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаного приміщення судова колегія зазначає таке. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом із тим, законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. Так, частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (частина перша статті 284 Господарського кодексу України). Договором або законом може бути встановлений обов`язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм (частина друга статті 771 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на дату укладення договору) орендна плата з урахуванням її індексації та страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених Законом України «Про оренду державного або комунального майна» або договором оренди. Як вже зазначалося вище по тексту цієї постанови, за умовами пункту 5.3 договору орендар зобов`язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу. Відповідно до пункту 5.8. договору орендар протягом 15 днів з моменту укладання договору повинен застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди на суму не менше, ніж його вартість за висновком про вартість на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, зокрема, від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха, і надати орендодавцю та балансоутримувачу копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь термін оренди майно було застрахованим. Невиконання цієї умови є підставою для розірвання договору оренди. У відповідності до підпунктів «в» та «г» пункту 9.4 договору орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо орендар не здійснив страхування об`єкту оренди відповідно до пункту 5.8 договору та не застрахував об`єкт оренди у подальшому на весь термін дії цього договору; не сплачує орендну плату протягом 3-х місяців підряд або несвоєчасно сплачує орендну плату. Відповідно до пункту 10.3 договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункту 10.6. договору). У справі, яка розглядається, Південно-західним апеляційним судом установлено, що підставами для розірвання договору оренди нежитлового приміщення позивач зазначив неналежне виконання відповідачем, як орендарем, взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати та не здійснення страхування об`єкта оренди. Укладаючи спірний договір оренди, орендар розраховував отримати у користування нежитлове приміщення, відповідно, орендодавець розраховував на належну сплату відповідачем орендної плати у відповідності до умов договору та виконання інших умов договору, у тому числі щодо страхування об`єкту оренди. В той же час, матеріали справи не містять доказів своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати та доказів здійснення відповідачем страхування майна (страхового полісу та платіжного доручення), що свідчить про істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди №209840911990 від 20.12.2019. На підставі викладеного вище, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач, не сплачуючи орендну плату та не здійснюючи страхування об`єкту оренди, істотно порушує умови договору, що є підставою для розірвання договору на вимогу орендодавця відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, частини другої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Статтею 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Закону України від 03.10.2019 № 157-IX у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. За пунктом 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Встановивши, що відповідач систематично порушував умови договору оренди та врахувавши волевиявлення позивача на розірвання договору, суд попередньої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що наявні правові підстави для розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаного ним приміщення. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, судовою колегією відхиляються, оскільки одним із способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є здійснення перешкод правомірній реалізації речового права. З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування відповідачем нежитловим приміщенням у даному випадку у зв`язку з розірванням договору в судовому порядку, особа, якій воно було передано на підставі договору оренди, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення. Суд першої інстанції, установивши наявність підстав для розірвання договору оренди, захистив права власника одним із способів, заявлених позивачем - виселення Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» із займаної частини орендованого нежитлового приміщення гаражного боксу, інвентарний №02, реєстровий №00702995.1.ЦЕРАИФ002, загальною площею 55,3 кв.м., що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 94-В. Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає в частині стягнення пені у заявленому позивачем розмірі, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в цій частині, а апеляційна скарга частковому задоволенню. Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 Господарського кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: 1)Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» задовольнити частково. 2)Рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 у справі №910/17545/20 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 43,02грн., в позові в цій частині відмовити. 3)В іншій частині рішення суду про задоволення позову про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 20 561 грн. 88коп. і пені у розмірі 753 грн. 55 коп. залишити без змін, виклавши пункти 1, 2 і 5 в наступній редакції: « 1.Позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення, розірвання договору та виселення задовольнити частково. 2.Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3, код ЄДРПОУ 21616582) на користь Державного бюджету України (отримувач УК в Одесі/Малиновський р-н/22080300, номер рахунку (IBAN) UA528999980313090094000015007, код отримувача - 38016923) заборгованість з орендної плати у розмірі 20 561 грн 88 коп., пеню у розмірі 753 грн 55 коп. 5.Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3, код ЄДРПОУ 21616582) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 277грн. 41 коп.». 4)Пункти 3 і 4 резолютивної частини рішення залишити без змін. 5)Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 42 грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи. 6)Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 06.09.2021. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя Л.О. Будішевська Суддя С.В. Таран