Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/880/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/880/21 пров. № А/857/12790/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Качмара В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року (суддя Мартиць О.І., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання позивачу інформації, що запитувалася; зобов`язати відповідача надати позивачу протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду інформацію, що запитувалася; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з запитом на отримання інформації. Проте, в порушення приписів статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідачем не надано запитуваної інформації протягом п`яти робочих днів з дня отримання запиту позивача. Станом на момент звернення до суду з цим позовом відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації, що на переконання позивача, є порушенням її прав та законних інтересів. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі №500/880/21 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 30.01.2021. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач надіслав позивачу відповідь на запит про надання інформації. Крім того, така відповідь не містить відповіді на усі запитання, які були поставлені у запиті про надання інформації від 30.01.2021. Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 50000 грн. моральної шкоди, оскільки стягнення такої шкоди безпосередньо передбачена законом та правовими позиціями Верховного Суду по справах №750/6330/17, №464/3789/17. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 01.02.2021 звернулася до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із запитом на отримання публічної інформації, в якому просила надати інформацію, а саме відповіді на такі запитання: - Кому саме (фізичній, юридичній особі) видавалась довідка за вих. №21 від 21.01.2021? Прошу надати повні найменування (ПІБ), місцезнаходження таких. - Чи складався Акт про встановлення місця реєстрації фактичного проживання від 20.01.2021? Якщо так, то прошу вказати ким складався, в чиїй присутності та на підставі яких даних? - Чи під час складання відбувалось фактичне обстеження (входження на подвір`я, до будинку) житлового будинку АДРЕСА_1 ? Якщо так, то чи отримувався дозвіл на входження на подвір`я та до будинку від власника чи інших осіб, які там проживають? Прошу надати копію такого за наявності. - Яким способом була отримана довідка ПП "Екотерн" у сільській раді: наручно чи поштовим зв`язком? Прошу надати копію документів про це, зокрема реєстр поштових відправлень чи інші докази вручення. - Чи володіє Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області дозволом (згодою) на поширення інформації, що викладена у довідці №21 від 21.01.2021, у випадку наявності такого, прошу надати копію згоди ОСОБА_1 на оброблення, зберігання та поширення (передачу) юридичним та фізичним особам такої інформації? - Копію посадової інструкції Спеціаліста І категорії відділу ЦНАП, або інший нормативний акт, що визначає посадові обов`язки Спеціаліста І категорії відділу ЦНАП Великогаївської сільської ради із відміткою про ознайомлення з такими. У зв`язку з тим, що відповідач у встановлений законом строк не надав відповіді на вказаний запит, позивач звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено встановлені статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" строки надання публічної інформації (відповідь надана лише на шостий день), у зв`язку з чим дійшов висновку, що дії Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 30.01.2021 є протиправними. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції в задоволенні таких відмовив, оскільки позивачем не надано доказів про заподіяння їй моральної шкоди та не обґрунтовано розміру такої шкоди. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що доступ до інформації забезпечується зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Колегія суддів зазначає, що положення вказаного закону регулюють правовідносини з приводу забезпечення отримання інформації громадянами або іншими особами, що створюється та виникає в процесі функціонування суб`єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань, така інформація є (має бути) загальнодоступною та не стосується конкретно визначених осіб. Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Також згідно зі статтею 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом. Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Таким чином, доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливий у випадку отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб`єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на конкретне відповідне звернення особи. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Тобто, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Відповідно до частини четвертої статті 20 цього ж Закону у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. При цьому, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Згідно зі статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. У справі встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із запитом на отримання публічної інформації від 30.01.2021, який отримано відповідачем 01.02.2021, що підтверджується відтиском штампа Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про реєстрацію вхідної кореспонденції №24 від 01.02.2021. Зі змісту позовної заяви видно, що позивач покликалася на те, що відповідачем не надано відповіді на її запит про надання інформації. Разом з тим, судом встановлено, що 09.02.2021 Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області направлено відповідь на запитувану інформацію на адресу відповідача. Згідно з вказаною відповіддю позивачу повідомлено таке: «Інформація, яка викладена в довідці від 21 січня 2021 року №21 надавалась на запит ПП "Екотерн" (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 25, тел 42-27-70, Код ЄДРПОУ 37601744) з метою виконання умов договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами на території Великогаївської сільської ради, в тому числі с. Товстолуг Тернопільського району. Довідка надіслана засобами поштового зв`язку (не рекомендованим листом) та в електронному вигляді. Представниками Товстолузького старостинського округу було складено Акт про встановлення місця реєстрації та фактичного проживання за адресою будинковолодіння: АДРЕСА_1 . Інформація викладена в довідці не суперечить вимогам, викладеним в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, а саме щодо надання згоди ОСОБА_1 на оброблення, зберігання та поширення інформації про особу. Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" повідомляємо, що спеціаліст першої категорії відділеного робочого місця відділу "ЦНАП" виконує свої посадові обов`язки відповідно до Посадової інструкції, затвердженої розпорядженням голови Великогаївської сільської ради від 29 грудня 2019 року.». Аналізуючи наведені вище фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідачем надано позивачу інформацію на запит, однак порушено встановлені статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" строки надання такої інформації, а саме: відповідь надана на шостий робочий день, у зв`язку з чим відповідачем недотримано встановлений законом п`ятиденний строк надання інформації на запит. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача буде визнання протиправними дій Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 30.01.2021. Щодо доводів апелянта про те, що вказана відповідь не містить вичерпної інформації щодо поставлених запитань, то колегія суддів такі до уваги взяти не може, оскільки предметом судового оскарження у даній справі є дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит про надання інформації, тому в межах судового розгляду цієї справи суд не надає оцінку змісту відповіді позивача. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача в користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн, то колегія суддів зазначає таке. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вважає, що протиправними діями відповідача щодо ненадання відповіді на запит про надання інформації їй завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у 50000 грн. Відповідно до частин 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі статтею 167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до пунктів 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому, позивач повинен довести зазначені обставини належними, допустимими та достовірними доказами. Аналогічна правова позиція вказана, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 по справі №554/9740/16-а, від 22.12.2018 по справі №826/23650/15. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007). Водночас, ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів спричинення моральної шкоди, також нею не доведено завдання такої шкоди, наявності причинного зв`язку між діями відповідача та душевними стражданнями, приниження честі та гідності, а тому підстави для стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 50000 грн. відсутні. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач не оспорює рішення суду першої інстанції в цій частині, а тому відсутні підстави для апеляційного перегляду рішення в частині розподілу судових витрат. Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з наведеними вище приписами нормативно-правових актів, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача дії Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 30.01.2021 необхідно визнати протиправними. В решті позовні вимоги не мають належного обгрунтування, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі №500/880/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар