Постанова 4855 № 826/4222/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4222/17 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31 січня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. Як вбачається зі змісту мотивувальної частини постанови Верховного Суду, підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій із направленням справи на новий розгляд стало те, що суди попередніх інстанцій не перевірили, в який спосіб ГТУЮ в м. Києві встановлено терміни виплати заробітної плати (колективним договором чи локальним актом). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 06 вересня 2021 року, проте у судове засідання не з`явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2016 року позивач звернувся до ГТУЮ в м. Києві із запитом на інформацію, в якому, посилаючись на положення статей 13, 19-22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», просив надати належним чином завірену копію нормативного акта, яким установлені строки виплати заробітної плати працівникам ГТУЮ в м. Києві. У відповідь на вказане звернення ГТУЮ в м. Києві листом від 17 листопада 2016 року №7/33/14238 повідомило позивача про те, що строки виплати заробітної плати працівникам ГТУЮ в м. Києві врегульовані статтею 115 КЗпП України: заробітна плата працівникам виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за яким здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Таким чином, граничні строки виплати заробітної плати - не пізніше 22 числа за першу половину поточного місяця та не пізніше 7 числа наступного місяця - за другу половину. На переконання позивача, надана відповідачем відповідь на інформаційний запит є неповною, адже її зміст зводиться до вибіркового цитування положень 115 КЗпП України. Водночас передбаченого положеннями вказаної статті колективного договору або нормативного акта, погодженого з первинною профспілковою організацією, відповідач у відповідь на інформаційний запит не надав. Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначено у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI ). Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Частиною першою статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). Частинами першою та другою статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Згідно з частиною першою статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів із дня отримання запиту. Відповідно до частини першої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Згідно зі статтею 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що публічною інформацією, розпорядником якої є суб`єкт владних повноважень, є вся зафіксована та задокументована на будь-яких носіях інформація, що перебуває або має перебувати у його володінні, незалежно від того, чи була вона створена ним самостійно чи отримана від інших суб`єктів. За змістом пункту 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI у задоволенні інформаційного запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов`язку володіти нею. Таким чином, розпорядник інформації не може уникнути обов`язку надавати або оприлюднювати публічну інформацію лише у зв`язку з тим, що її не було створено. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов`язаний нею володіти відповідно до законодавства, він повинен ужити заходів щодо отримання або створення відповідної інформації. Отже, визнання судом протиправними дій щодо відмови в наданні відповіді на інформаційний запит і зобов`язання розпорядника надати відповідь на запит, як спосіб захисту порушених прав, застосовується у випадку, коли розпорядник протиправно відмовився задовольняти запит особи щодо інформації, яка є в його володінні та зафіксована на певних матеріальних носіях. Водночас, якщо буде встановлено, що розпорядник, посилаючись на відсутність в його розпорядженні інформації, відмовився надавати інформацію, якою він зобов`язаний володіти, порушені права запитувача підлягають поновленню шляхом зобов`язання розпорядника створити інформацію та надати її на інформаційний запит. В контексті викладеного судом першої інстанції вірно зазначено, що інформаційний запит позивача стосувався документа, яким визначені терміни виплати заробітної плати в ГТУЮ в м. Києві. З аналізу положень статті 24 Закону №108/95-ВР, у взаємозв`язку з положеннями статті 115 КЗпП України випливає, що терміни виплати заробітної плати встановлюються підприємствами, установами організаціями, незалежно від форми власності, самостійно в колективному договорі або локальному акті роботодавця, погодженому з виборним органом первинної профспілкової організації. Локальним актом роботодавця, яким встановлюється термін виплати заробітної плати, може бути положення про оплату праці, яке повинне бути погоджене з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудового колективу органом. На вимогу Верховного Суду, судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного суду перевірено, в який спосіб ГТУЮ в м. Києві встановлено терміни виплати заробітної плати (колективним договором чи локальним актом) та встановлено наступне. Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем надано відповідь на запит позивача від 17.11.2016 року № 7/33/14238, в якій зазначено, що Головне територіальне управління юстиції у м. Києві повідомляє, що строки виплати заробітної плати працівникам Головного територіального управління юстиції у м. Києві врегульовані статтею 115 КЗпП України , а саме заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Таким чином, граничні строки виплати заробітної плати - не пізніше 22 числа за першу половину поточного місяця та не пізніше 7 числа наступного місяця - за другу половину. (а.с.10 том 1). В той же час, відповідно до Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5, Головне територіальне управління юстиції в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та іншими нормативно-правовими актами. Тобто, відповідно до цього Положення, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві не може керуватись колективним договором або ж нормативним актом роботодавця, як це зазначає позивач, а тому єдиною нормою, що передбачає виплату заробітної плати працівникам Головного територіального управління юстиції у місті Києві є Кодекс законів про працю України, а саме стаття 115, про що власне і було надано відповідь позивачу. За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.