Постанова 4812 № 469/378/20

06.09.21 22-ц/812/1551/21 Єдиний унікальний номер судової справи 469/378/20 Номер провадження 22-ц/812/1551/21 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 06 вересня 2021 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В., переглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу, яка постановлена Березанським районним судом Миколаївської області 04 червня 2021 року, описку в якій виправлено ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2021 року, під головуванням судді Гапоненко Н.О., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, УСТАНОВИЛА: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 травня 2015 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі запису актів громадянського стану Тагілстроєвського району міста Нижній Тагіл Свердловської області Російської Федерації, актовий запис №247. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач є громадянкою Російської Федерації та постійно проживає у вказаній країні. Вже кілька років сторони не підтримують шлюбних відносин та проживають в різних країнах. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просив розірвати шлюб укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 травня 2015 року у Відділі запису актів громадянського стану Тагілстроєвського району міста Нижній Тагіл Свердловської області Російської Федерації, актовий запис №247 Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2021 року, описку в якій виправлено ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2021 року, позовну заяву повернуто позивачу. Ухвала районного суду мотивована тим, що даний позов не підсудний Березанському районному суду Миколаївської області оскільки з позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що позивачем не викладені обставини та не надано докази, що він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, а також відсутні будь-які відомості про місцезнаходження майна відповідача або останнє відоме зареєстроване місце її проживання чи перебування на території України. Так само ст.29 ЦПК України не може бути застосована, оскільки позивач є громадянином України і проживає на території України. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці та громадяни України, які уклали шлюб з іноземцем, можуть розірвати шлюб на території України та за законодавством України. Крім того, згідно ст.279 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між особою в України здійснюється за законом України. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 ч.1 ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачу (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції. Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України. Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За правилами ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Предметом позову у справі, яка переглядається, є розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем. У позовній заяві ОСОБА_2 зазначав, що шлюб між ним та відповідачем було укладено 22 травня 2015 року у Відділі запису актів громадянського стану Тагілстроєвського району міста Нижній Тагіл Свердловської області Російської Федерації. При цьому, відповідач постійно проживає на території Російської Федерації та є її громадянкою. За загальним правилом, у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст.27 ЦПК України. Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону). У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог ст.497 ЦПК України повинні керуватися нормами ЦПК України, законом або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави. Положеннями статей 60,63 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19 вересня 2019 року (№564/1109/17) Встановивши, що шлюб між сторонами укладений на території Російської Федерації, на момент подачі позову відповідач ОСОБА_2 проживає в місті Нижній Тагіл Свердловської області Російської Федерації, договору про вибір підсудності справи згідно до ч.2 ст. 28 ЦПК України, і чч.2,3 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» між сторонами не укладалося, районний суд дійшов висновку, що позов слід пред`являти у відповідний суд за місцем проживання відповідача на території Російської Федерації. При цьому, позовна заява ОСОБА_2 не містить посилання на те, що на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або, що він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача відповідно до положень ч.2 ст.28 ЦПК України. Отже, повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 районний суд дійшов правильно висновку щодо непідсудності справи Березанському районом суду Миколаївської області. Відповідно до положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2021 року, описку в якій виправлено ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: П.П. Лисенко Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 06 вересня 2021 року