Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/17292/21

Справа № 127/17292/21 Провадження № 33/801/651/2021 Категорія: 307 Головуючий у суді 1-ї інстанції Курбатова І. Л. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого завідувачем складу у ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, встановив: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2021 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що матеріалами справи не доведено наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, неповне з`ясування всіх обставин справи, просила постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та призначити йому покарання відповідно до санкції цієї статті. Апеляційна скарга мотивована тим, що потерпіла ОСОБА_1 вважає покази, надані ОСОБА_2 в суді першої інстанції, неправдивими та такими, що свідчать про його бажання уникнути від адміністративної відповідальності. Вказує, що в протоколі серії ВАБ № 366789 від 25.06.2021 року, вона повідомила, що 19.06.2021 року о 23 годині 31 хвилин по АДРЕСА_2 її співмешканець вчинив чергову сварку, виражався нецензурною лексикою. Вказана сварка переросла у психологічний тиск на неї, під час якого ОСОБА_2 шарпав її за руки та на її намір викликати поліцію в грубій формі вказав, що правоохоронні органи їй не допоможуть. Після цього, ОСОБА_2 вийшов з дому та поїхав на автомобілі в невідомому їй напрямку. Звертає увагу, що поліцію не викликала, оскільки боялася, що після цього ОСОБА_2 буде поводитися ще жорстокіше. Зазначає, що ОСОБА_2 неодноразово застосовував фізичне та психологічне насильство також і щодо їхнього спільного сина. Наступного дня, 20.06.2021 року, коли ОСОБА_2 поїхав на рибалку, вона зібрала речі та разом із дитиною поїхала до її матері. В соціальній службі, куди вона звернулася за порадою адвоката, їй роз`яснили право звернутися до поліції з повідомленням про вчинення щодо неї домашнього насильства. Після цього, 25.06.2021 звернулась в поліцію, де було складено вказаний протокол. Зазначила, що після переїзду до матері ОСОБА_2 постійно приходив та вимагав повернути дитину. Вважає, що доказами домашнього насильства є диски, які були надані нею в судове засідання, та в яких містяться фрагменти їхнього спільного проживання з ОСОБА_2 . На її думку в судовому засіданні було встановлено у чому саме полягало насильство відносно неї та які наслідки це мало для неї, а саме: емоційну невпевненість та нездатність захистити себе. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Красномовець Н. П. апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини. ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що в сім`ї часто виникали сварки та непорозуміння. ОСОБА_2 піддавав критиці її дії як дружини, казав жити як подружжя, а в іншому випадку йти від нього. При цьому зазначав, що дитина залишиться проживати з ним, що дуже лякало потерпілу. ОСОБА_1 було де проживати, проте вона боялася, що дитина залишиться проживати з чоловіком і він не дасть їй з дитиною спілкуватися. Після сварки 19.06.2021, коли чоловік знов пригрозив відібранням дитини, наступного дня вона пішла з дитиною проживати до батьків, а 22.06.2021 зателефонувала до соціальної служби в якій їй пояснили, що відносно неї вчинили насильство. 25.06.2021 звернулася до поліції з відповідною заявою. Психологічним насильством вважає погрози чоловіка про те, що дитина залишиться проживати з ним. Зазначила, що проживала разом з чоловіком, оскільки не знала що робити, боялася втратити дитину, а коли звернулася до юриста за консультацією вирішила піти проживати з дитиною до батьків. На даний час готуються документи до суду про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_2 суду пояснив, що син проживав з ним останні 3 роки, а мати навідувала його. Потім вони почали проживати разом, але попружне життя не складалося. Він хотів жити разом з ОСОБА_3 , але в сім`ї часто виникали непорозуміння. 20.06.2021 він з дочкою поїхав на рибалку, а коли приїхав сина з дружиною вже не було і вона не казала йому де знаходиться дитина. На його думку хтось порадив їй так зробити. Через 5-6 днів приїхали працівники поліції і повідомили, що він вчинив домашнє насильство відносно дружини. Щодо доводів ОСОБА_1 по суті вимог апеляційної скарги, то апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти). Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство». Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися. Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Отже, враховуючи обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутні ознаки притаманні домашньому насильству, а наявні ознаки конфліктної ситуації між ним та ОСОБА_1 з приводу встановлення місця проживання дитини у разі не проживання їх разом як подружжя. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 366789 від 25.06.2021 ОСОБА_2 19.06.2021 о 23 годині 31 хвилин по АДРЕСА_2 вчинив сварку із співмешканкою ОСОБА_1 , виражався нецензурною лексикою, чим вчинив психологічне домашнє насильство, тобто правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Однак, апеляційний суд, вважає, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження. Невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке могло завдати чи завдало шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Крім того, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення. Як вбачається з письмових пояснень учасників справи, що конфліктні ситуації між ними виникають з приводу їх участі у вихованні спільної дитини та спільного проживання в цивільному шлюбі. Водночас жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_2 такої форми домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, окрім цього з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається які саме дії чи бездіяльність вчинив ОСОБА_2 , чи викликали вони будь-які наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». З дослідженого в судовому засіданні аудіозапису, долученого до матеріалів справи потерпілою, вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19.06.2021 виникла сварка, проте будь яких висловлювань зі сторони останнього на адресу потерпілої, які б свідчили про застосування до неї психологічного насильства судом не встановлено. Отже вказаними аудіозаписом не підтверджується факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та які б свідчили про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2021 року залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко