Постанова 4805 № 285/4890/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/4890/20 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б. Категорія 44 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 285/4890/20 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільків Микола Миколайович, до Моторного ( транспортного) страхового бюро України, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Могового В.Б., ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 18 липня 2020 року, близько 10 год. 05 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з подвір`я багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , здійснив наїзд на чоловіка позивачки - ОСОБА_3 , який внаслідок отриманих травм помер. На момент цієї дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, оскільки він є особою з інвалідністю 3 групи, ветераном війни. Вказана обставина свідчить про те, що у даному випадку обов`язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача. 12 серпня 2020 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 173528 грн., з яких 3500 грн. витрат на поховання та 170028 грн. відшкодування на утримання. Однак відповідач відмовив ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди у зв`язку зі смертю чоловіка та витрат на поховання, оскільки відсутні докази того, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка. Окрім того, ОСОБА_1 не надано належних доказів понесених нею витрат на поховання чоловіка. Оскільки такі дії не відповідають вимогам законодавства та порушують права ОСОБА_1 , адвокат Ільків М.М. просив стягнути з відповідача на користь позивачки 3500 грн. витрат на поховання та 170028 грн. відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника. Окрім того, просив стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 пеню за порушення строків виплати страхового відшкодування у розмірі 1194 грн. 78 коп., три відсотки річних у сумі 299 грн. 51 коп., а також 7500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Моторного ( транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 173528 грн.,1194 грн. 78 коп. пені, три відсотки річних у розмірі 299 грн. 51 коп. та 7500 грн. витрат на правничу допомогу. Стягнуто з відповідача на користь держави 1750 грн. 22 коп. судового збору. В апеляційній скарзі Моторне ( транспортне) страхове бюро України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що суду не надано доказів, які б свідчили про обставини вказаної дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, вирок суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув чоловік ОСОБА_1 . Вина ОСОБА_2 не підтверджена жодним належним доказом, відтак відсутня його цивільно-правова відповідальність перед позивачкою, що, у свою чергу, не надає МТСБУ права здійснювати регламентну виплату. Вказаний позов є передчасним й не може бути розглянутий до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області. Окрім того, суд не надав належної оцінки тій обставині, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував на пенсійному забезпеченні, отже не міг надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1 . Поза увагою суду залишилась й та обставина, що наданий позивачкою товарний чек №121 від 20 липня 2020 року на суму 3500 грн. не є розрахунковим документом відповідно до вимог законодавства. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Матеріали справи свідчать, що 18 липня 2020 року, близько 10 год. 05 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з подвір`я багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , здійснив наїзд на чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який внаслідок отриманих травм помер. Цього ж дня за вказаним фактом зареєстровано кримінальне провадження, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. На момент цієї дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована. Долучене до матеріалів справи посвідчення серії НОМЕР_2 свідчить про те, що йому встановлено інвалідність 3 групи та він має право на пільги, передбачені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. 12 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 173528 грн., у тому числі 3500 грн. витрат на поховання та 170028 грн. відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника. Однак у виплаті коштів на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, їй було відмовлено з тих підстав, що на момент ДТП ОСОБА_3 був пенсіонером та перебував на утриманні ПФУ, й відповідно не міг надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1 . Також відповідачем зазначено, що наданий ОСОБА_1 товарний чек №121 від 20 липня 2020 року не є підтвердженням понесених нею витрат на поховання чоловіка. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч.2 ст.1187 ЦК України). Частиною 5 даної норми також передбачено, що особа, яка здійснює свою діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до п.22.1 ст.22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України визначено статтею 13 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, пунктом 13.1. цієї норми передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю 1 групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю 1 групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Підпунктом «г» пункту 14.1 статті 14 вказаного Закону також передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону. Згідно зі ст. 23 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Пунктом 27.2 статті 27 Закону України " Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування ( регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відповідно до пункту 27.4 цієї статті страховик ( МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику ( МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку. Частиною 1 статті 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Відповідно до пункту 2 частини 2 вказаної статті шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам ( усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом,- довічно. Частиною 2 статті 1200 ЦК України також передбачено, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку ( доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі, без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів ( частина 3 статті 1200 ЦК України). Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; дитина потерпілого, народжена після його смерті. Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Матеріали справи свідчать, що чоловік позивачки ОСОБА_3 мав статус ветерана військової служби та перебував на пенсійному забезпеченні. Після його смерті ОСОБА_1 призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України « «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Оскільки позивачка перебувала на утриманні свого чоловіка, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вона має право на відшкодування шкоди у порядку, передбаченому ч.1 ст. 1200 ЦК України. Правильним є також й висновок суду про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на поховання у розмірі 3500 грн. Обгрунтовуючи зазначені позовні вимоги, позивачка надала суду товарний чек №121, виданий ФОП ОСОБА_5 20 липня 2020 року, який містить інформацію про придбання нею у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » товарів, необхідних для здійснення поховання, на суму 3500 грн. Суд першої інстанції надав належну оцінку цьому доказу, у якому зазначено інформацію, необхідну та достатню для встановлення факту придбання зазначеного товару та понесених позивачкою витрат на поховання свого чоловіка. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що вказана дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 18 липня 2020 року за участю водія ОСОБА_2 , і внаслідок якої загинув ОСОБА_3 , є страховим випадком, а тому у МТСБУ виник обов`язок здійснити регламентну виплату ОСОБА_1 за шкоду, завдану водієм автомобіля Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1 , яка пов`язана зі смертю потерпілого. Розмір такої шкоди визначений у відповідності до положень ст. 27 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» . Судом враховано, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, виникає у її заподіювача незалежно від його вини, якщо тільки він не доведе, що така шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Матеріали справи не містять доказів того, що смерть потерпілого настала внаслідок його умислу чи непереборної сили. Отже, відсутність вироку суду, яким встановлено особу, з вини якої виникла вказана дорожньо-транспортна пригода, не має правового значення для вирішення даного спору. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 у даному випадку має самостійний характер й не залежить від наслідків розгляду судом кримінального провадження. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних. Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом ( ст. 992 ЦК України). Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика ( МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Отже законодавством передбачене нарахування пені за прострочення відповідача у разі його наявності. Також, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, у разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика застосовуються положення ч.2 ст. 625 ЦК України. При цьому, нарахування трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових втрат та отримання компенсації (плати) за неправомірне користування боржником грошовими коштами, належними до сплати, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки ( пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Встановивши, що відповідач прострочив грошове зобов`язання з виплати позивачці відшкодування шкоди, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 1194 грн. 78 коп. пені та трьох відсотків річних у сумі 299 грн. 51 коп. Оскільки позовні вимоги задоволено, суд, врахувавши надані позивачкою докази, дійшов вірного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7500 грн.. Враховуючи вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. ст. 259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Моторного ( транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення, а заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: