Постанова 4821 № 711/8547/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1333/21Головуючий по 1 інстанції Справа №711/8547/20 Категорія: 305010000 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Єльцова В.О., Карпенко О.В. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «ЧАРЗ-АВТО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що09.11.2020 року о 17 год. 25 хв. на зупинці «Лікарня № 3» вона сіла в маршрутний автобус № 29, гаражний НОМЕР_1 , державний № НОМЕР_2 , що в стороні ЮЗР. Автобус належить ДП «Чарз-Авто». До неї підійшла кондуктор автобуса і вона їй пред`явила посвідчення інваліда першої групи опорно-рухового апарату, документ по якому вона має право на безкоштовний проїзд в маршрутному автобусі. Кондуктор, яка не назвала свого прізвища і нагрудного бейджика не було, сказала, що у неї є вже інваліди в салоні, а її безкоштовно возити не буде і стала вимагати гроші за проїзд. Вимагала гроші в грубій формі, ображаючи її перед пасажирами. Вона намагалась їй пояснити, що карантин буде роками і ніхто льготний проїзд не відміняв. Але вона сказала, що нікого не боїться, навіть того, якщо вона подасть позовну заяву до ДП «Чарз-Авто». Також вказує на те, що не дивлячись на те, що діє карантин і зобов`язані були возити тільки «по сидячих місцях», автобус був забитий і вона також стояла. На зупинці «Громова» сідали люди і один чоловік пред`явив посвідчення, кондуктор не сказала йому, що льготних місць вже немає і не вимагала гроші за проїзд. На зупинці «Літак» знову сів пасажир з посвідченням і кондуктор не вимагала гроші за проїзд. А з неї вимагала гроші, при цьому ще й принижувала перед пасажирами. Вказує, що через декілька днів вона зателефонувала до міської ради в транспортний відділ та повідомила про протиправні дії кондукторів ДП «Чарз-Авто», це не перший випадок та просила розібратись з перевізниками, особливо з ДП «Чарз-Авто», в зв`язку з тим, що і так ситуація тяжка, а ще й по нервам б`ють кондуктора. Образи, приниження, хамство та інше. Просить суд стягнути з ДП «Чарз-Авто» матеріальну шкоду в розмірі 5 грн та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Рішення суду мотивовано тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний квиток був придбаний позивачем саме 09.11.2020 у водія перевізника ДП «Чарз-Авто» на маршрутному автобусі № 29 і при обставинах, зазначених у позовній заяві, суду не надано. Також, позивачем не надано суду і доказів на підтвердження наявності вини відповідача у завданні їй майнової і моральної шкоди, її розміру, причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) та завданою шкодою. Враховуючи вищевикладене, будь-яких порушень охоронюваних законом прав позивача з боку відповідача, судовим розглядом не встановлено, а позивачем, в свою чергу, не доведено належними та допустимими доказами порушення її прав, не доведено в судовому засіданні, що квиток на суму 5 грн був придбаний саме нею, а не іншою особою, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем вартості проїзду в розмірі 5 грн задоволенню не підлягають. Не погоджуючись з рішенням суду, вважаючи його необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказувала на ті ж доводи, що і поданій позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Чарз-Авто» вказує, що ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження наявності вини ДП «Чарз-Авто» у завданні їй майнової і моральної шкоди, її розміру, причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) та завданою шкодою. Згідно з положеннями ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою із інвалідністю І групи. Звертаючись до суду з позовом вказувала, що 09.11.2020 року о 17 год. 25 хв. на зупинці «Лікарня № 3» ОСОБА_1 сіла в маршрутний автобус № 29, гаражний НОМЕР_1 , державний № НОМЕР_2 , що в стороні ЮЗР, який належить ДП «Чарз-Авто». До неї підійшла кондуктор автобуса і вона їй пред`явила посвідчення інваліда першої групи опорно-рухового апарату, документ по якому вона має право на безкоштовний проїзд в маршрутному автобусі. Кондуктор, яка не назвала свого прізвища і нагрудного бейджика не було, сказала, що у неї є вже інваліди в салоні , а її безкоштовно возити не буде і стала вимагати гроші за проїзд. Вимагала гроші в грубій формі, ображаючи її перед пасажирами. Вона намагалась їй пояснити, що карантин буде роками і ніхто льготний проїзд не відміняв. Але вона сказала, що нікого не боїться, навіть того, якщо вона подасть позовну заяву до ДП «Чарз-Авто». Копію квитка серії НОМЕР_3 на суму 5 грн нею долучено до матеріалів справи. Відповідно до статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону. Згідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов`язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення. Відповідно до статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» Особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт". Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається. Статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Установлено, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем наданий квиток типу МА-1 за проїзд в автобусі вартістю 5 грн серії БББХ №173631. Встановлено, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний квиток був придбаний позивачем саме 09 листопада 2020 року у водія перевізника ДП «Чарз-Авто» на міському автобусному автобусі №29 і при обставинах, зазначених у позові, суду не надано. Відповідно, позивачем не надано суду і доказів на підтвердження наявності вини відповідача у завданні їй майнової та моральної шкоди, її розміру, причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) та завданою шкодою. На підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції, враховуючи те, що не встановлено протиправних дій ДП «Чарз-Авто» щодо порушення 09 листопада 2020 року права позивача, гарантованого йому статтею 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Законом України «Про автомобільний транспорт», а також заподіяння відповідачем позивачу майнової та моральної шкоди, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали за поданих доводів апеляційної скарги немає, тому вимоги апеляційної скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: