Постанова Київський апеляційний суд № 367/7613/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 367/7613/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7875/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Карабаза Н.Ф. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 31 серпня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., при секретарі - Максюк І.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,- В С ТА Н О В И В : В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до Бучанської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 20.08.2018 року, керуючись ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачем подано заяву до Бучанської міської ради з проханням виділити першочергово земельну ділянку для індивідуального будівництва житлового будинку. Рішенням Бучанської міської ради від 06.09.2018 року № 2379-44-VII, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вказаної заяви. У зв`язку із наведеним, просила зобов`язати Бучанську міську раду виділити першочергово земельну ділянку розміром 0,10 га в м. Буча відповідно до плану детального планування міста. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2021 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до Бучанської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 18 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не врахував положення ст. 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Так, згідно вимог ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни надаються першочергове виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва та огородництва. Зазначає, що суд також не взяв до уваги пункт другий статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому зазначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бутиобмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. У зв`язку із викладеним вважає, що вона, як дитина війни, якій встановлено державні соціальні гарантії, не повинна шукати графічні матеріали вільної земельної ділянки. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не не підлягає. Судом встановлено, що 20.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Бучанської міської ради із заявою з проханням виділити першочергово земельну ділянку для індивідуального будівництва житлового будинку. Рішенням Бучанської міської ради від 06.09.2018 року № 2379-44-VII ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про надання земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Буча, у зв`язку з тим, що заявником не надано графічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки, а також враховуючи, що органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями самостійно для заявників визначати місце розташування земельної ділянки, як бажане місце розташування. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що обов`язковою умовою для розгляду органами місцевого самоврядування є клопотання громадян про намір отримати земельну ділянку та графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання графічних матеріалів є необхідність її ідентифікації для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених ПУНКТІВ та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Частиною п`ятою статті 35 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру. З врахуванням наведених вище положень законодавства можна прийти до висновку, що графічні матеріали, які додаються до клопотання/заяви повинні бути такими, які дозволяють органу місцевого самоврядування чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою. Аналізуючи встановлені обставини та наведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, Бучанська міська рада, як орган місцевого самоврядування, повинен розглядати питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретно визначеної земельної ділянки з певними межами, місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, відомостями щодо її категорії, форми власності та інше, а така інформація може міститись лише у якісно підготовлених графічних матеріалах, що додаються до клопотань. Вказане кореспондується з висновками Верховного Суду, що містяться у постанові від 14 серпня 2018 року по справі № 802/159/17-а. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 34 частини першої ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань врегулювання земельних відносин. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (із змінами і доповненнями), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Дані повноваження слід розуміти як дискреційні повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що положеннями чинного законодавства чітко визначені підстави, порядок, строки, процедура надання органами місцевого самоврядування дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної заяви та відмовляє позивачу в задоволені позову в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді