Постанова Миколаївський апеляційний суд № 483/668/21

02.09.21 22-ц/812/1596/21 Справа №483/668/21 Провадження № 22-ц/812/1596/21 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 31 серпня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретерам судового засідання Колосовою О.М., за участі представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2021 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Куцаровим В.І., повний текст складено 05 липня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зміну способу їх виконання,- В С Т А Н О В И В: 30 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зміну способу їх виконання. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 24 березня 2021 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області видано судовий наказ про стягнення з нього на користь відповідачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 12 березня 2021 року до досягнення дітьми повноліття. Вказує, що на сьогодні склалася ситуація, коли він не в змозі платити визначений судом розмір аліментів, оскільки судовим наказом передбачено розмір аліментів, що не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На двох дітей це становить 2158 грн. Однак, він отримує соціальну пенсію в сумі 1769 грн. Таким чином, розмір аліментів перевищує розмір отримуваної ним пенсії по інвалідності. Він є інвалідом 2 групи дитинства. На своє лікування щомісяця витрачає понад 550 грн. У зв`язку зі станом здоров`я він не працює, хоча намагається влаштуватися на роботу, але через інвалідність не бажають його брати на роботу. Розмір аліментів, що стягуються, непосильна для нього сума. Посилаючись на викладене, просив зменшити розмір аліментів та змінити спосіб їх стягнення, стягнути з нього аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. на кожну дитину щомісячно. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи підстави відмови у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано будь-яких доказів зміни його майнового та сімейного стану, погіршення стану здоров`я, після видачі судом судового наказу про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки. Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо покращення матеріального стану відповідача. Визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства України, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального стану позивача не буде спрямовано на належне забезпечення дітей та суперечитиме їхнім інтересам. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги та посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, ОСОБА_3 просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Так, у скарзі зазначав, що після розірвання стосунків з ОСОБА_2 він приймає участь у житті спільних дітей, добровільно надає матеріальну допомогу на їх утримання. Але отримувані ним доходи є недостатніми для проживання, лікування та сплати аліментів. Зважаючи на те, що він хворіє з дитинства, повинен ретельно стежити за своїм здоров`ям і способом життя, щоб уникнути негативних наслідків, для підтримання життя він вимушений приймати ліки імпортного виробництва, які коштують дорого, бо вітчизняні не дають необхідного ефекту, постійне погіршення його стану здоров`я зумовлює звернення до суду з цим позовом. Правом на подачу відзиву відповідач не скористалася. Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що в силу приписів ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. У суді апеляційної інстанції представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просила про її задоволення. Відповідач апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, а судове рішення без змін. Суду пояснила, що проживали з позивачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають двох малолітніх дітей. Добровільно матеріальної допомоги на їх утримання позивач їй не надає. До апеляційної скарги позивачем надано виписку із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 , виданої комунальним некомерційним підприємством «Очаківська багатопрофільною лікарня» про перебування позивача на лікуванні з 02 по 18 липня 2021 року, без клопотання про долучення її до матеріалів справи. У судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про долучення вказаного документу до матеріалів справи. Зважаючи на те, що вказана виписка датована після ухвалення оскаржуваного рішення та не досліджувалася судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені клопотання про її долучення до матеріалів справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не заперечують сторони. На підставі судового наказу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 березня 2021 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 12 березня 2021 року до досягнення дітьми повноліття (а.с.6). Відповідно до довідки № 4519815008556515 про доходи - ОСОБА_3 перебуває на обліку в Очаківському об`єднаному управлінні ПФУ в Миколаївській області і отримує соціальну пенсію, сума якої з жовтня 2020 року по березень 2021 року склала 10500 грн.: з жовтня по листопад 2020 року щомісячно по 1712,00 грн., з грудня 2020 року по березень 2021 року - щомісячно по 1769,00 грн. (а.с.2). Згідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 551792 від 19 лютого 2019 року позивачу з дитинства безстроково встановлена ІІ група інвалідності та зазначено, що йому доступні надомні види праці (а.с.5). Згідно з виписками із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданих Миколаївської обласною клінічною лікарнею ОСОБА_3 перебував на лікуванні у ендокринологічному відділенні у 2015,2017 роках (а.с.7,8). З виписки амбулаторного хворого, виданої КНП "Очаківський ЦПМСД" без зазначення номеру та дати видачі, ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному обліку з приводу цукрового діабету (інсулінозалежний), знаходиться на постійному прийомі інсулінів, має ускладнення цукрового діабету (а.с.9). Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст.180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27лютого 1991року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу(ч. 2ст. 182 СК України). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ч. 2ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Згідно з частиною 5 цієї ж статті той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний застосувати як положення ст. 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Із позовної заяви вбачається, що заявляючи вимоги про зменшення розміру аліментів позивач посилається не на зміну стану здоров`я, а та відсутність достатніх коштів для сплати призначених аліментів. Обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру присуджених аліментів ОСОБА_3 , як на підставу такого зменшення, відповідно до ст.192 СК України, зазначав, що він є обмежено працездатним інвалідом, має замалий дохід, недостатній для проживання та сплати аліментів, а тому вважає за необхідне визначити їх розмір у твердій грошовій сумі. Отже, вказані обставини, якими позивач обґрунтовує позов, існували на час видачі судового наказу від 24 березня 2021 року про стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей. Разом із тим, у справі відсутні достатні та об`єктивні докази проте, що матеріальне або сімейне становище позивача змінилося. Зібрані по справі докази про стан здоров`я позивача не вказують на те, що після винесення судового наказу про стягнення аліментів на дітей, його стан здоров`я погіршився. Саме по собі наявність у позивача захворювання та проходження лікування не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дітей. Відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналізуючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав достатніх доказів щодо наявності підстав для зменшення розміру присуджених до стягнення з нього аліментів, а наведені останнім доводив апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, не є передбаченими законом обставинами, що свідчать про наявність у позивача підстав, з якими законодавець пов`язує зменшення розміру стягуваних аліментів. Таким чином, посилання позивача на вказані вище обставини правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки за змістом ст.192 СК України у системному зв`язку із положеннями ст.182 СК України, при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини, суд зобов`язаний виходити з пріоритету інтересів дитини. З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів зміни майнового стану та стану здоров`я позивача, які б впливали на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Також, матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до компетентних органів з приводу працевлаштування в дозволених йому умовах, і що йому було відмовлено в працевлаштуванні. Водночас апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. З аналізу ч.5 ст.183 СК України та Розділу ІІ ЦПК України вбачається, що стягнення аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 частини від заробітку також здійснюється у безспірному порядку шляхом видачі судового наказу, який згідно ч.1ст. 170 ЦПК України, не може бути скасований. Тобто стягнення аліментів у такому розмірі фактично є державною гарантією. Оскільки згідно судового рішення з позивача стягуються аліменти на двох дітей у розмірі 1/3 частини від заробітку/доходу, то зменшення такого розміру, в будь-якому разі є недоречним та неприпустимим. Таким чином, жоден із наданих позивачем доказів не підтверджує наявність підстав для звільнення його від обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей у розмірі, визначеному судовим наказом. Більш того, право змінювати спосіб стягненні аліментів, законодавець надає лише отримувачу аліментів, яким позивач не є. Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про добровільне надання належної матеріальної допомоги на утримання дітей, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що вчинення таких дій не може бути підставою для зменшення розміру стягнутих аліментів на користь особи, на утриманні якої перебувають діти. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції, суд вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим судом на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 02 вересня 2021 року.