Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5018/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2021 р.Справа № 520/5018/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В.) від 12.04.2021 року (повний текст складено 12.04.21 року) по справі № 520/5018/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) від 02.04.2020 р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії зі віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум. В обґрунтування позову вказує, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію у порядку ст. ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вказує, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії як інваліду 2 групи за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімального пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на яку отримала відмову. Не погоджуючись із правомірністю відмови у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), строку звернення з позовом до суду. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.01.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №520/5018/2020 скасовано, а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що у справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивачки із рішенням відповідача від 02.04.2020, прийнятому за наслідками розгляду заяви про перерахунок пенсії.Натомість суди попередніх інстанцій, застосовуючи до позивачки наслідки, встановлені статтями 123, 240 КАС України у вигляді залишення позовної заяви без розгляду, не перевірили правомірність прийнятого пенсійним органом рішення, при тому, що таке рішення оскаржене позивачкою до суду у строк, встановлений статтею 122 КАС України (позовну заяву направлено на адресу суду засобами поштового зв`язку 14.04.2020). У такій спосіб, суди фактично позбавили останню права на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист. За наслідками нового судового розгляду рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.04.2020 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії зі віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум. Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що пенсія позивачу у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 була правомірно обрахована у розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу. Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Судом встановлено, що 31.03.2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного України в Харківській області з заявою про перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням виплачених сум. Проте, рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.04.2020 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки під час перерахунку пенсії позивача управління керувалось чинним законодавством України, підстави для такого перерахунку відсутні. Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючипозов, суд першої інстанції дійшов висновку, щооскаржуване рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії зі віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум. Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон України №796-XII). Відповідно до статті 49 Закону України №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону України №796-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Частиною 1 статті 50 Закону України №796-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Законом України "Про внесення змін до Закону України від 14.06.2011 № 3491-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон №3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011). Таким чином, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.50,54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання п.7 Закону № 3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06 липня 2011 року № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ №745), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 та 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - постанова КМУ №1210). Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. З правового аналізу вказаних Законів, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз`яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. З 01 січня 2014 року Законом України від 16.01.2014 № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою КМУ №1210. З огляду на зазначене та враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, затвердженим постановою КМУ №1210, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинна була здійснюватись у розмірі та на підставі ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ. Законом України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон №1622-VII), який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік. Отже, з 03 серпня 2014 року Законом № 719-VII (в редакції Закону №1622-VII) Кабінету Міністрів України знову надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Враховуючи зміну правового регулювання спірних правовідносин, за загальним правилом дії норм права у часі (Закон № 719-VII в редакції Закону №1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ) саме положення Закону № 719-VII (в редакції Закону №1622-VII) та Порядку, затвердженого постановою КМУ №1210, підлягають пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин з 03 серпня 2014 року. Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм права викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 по справі №619/2262/17, від 19.06.2018 по справі № 344/14522/17, від 11.09.2018 по справі № 522/6810/17. Таким чином, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України № 796-ХІІ як інваліду ІІ групи. Разом з тим, судовим розглядом встановлено, і це не заперечується сторонами, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно нарахування та виплата відповідачем позивачу пенсії проводилася у розмірі, визначеному постановою КМУ № 1210, а не ст.ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ. Вказаний правовийвисновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17, від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17, від 11 вересня 2018 року у справі №522/6810/17. Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року пенсійний орган повинен був нараховувати та виплачувати пенсію в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України №796-XII, а не Порядком № 1210. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України № 796-ХІІ є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. На підставі вищевикладеного, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії зі віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум. При цьому, враховуючи висновки і мотиви, з яких Верховним Судом скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції, які згідно ч. 5ст. 353 КАС Україниє обов`язковими при новому розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повторної оцінки дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі №520/5018/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 02.09.2021 року