Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2505/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2021 р.Справа № 520/2505/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д.) від 07.04.2021 року (повний текст складено 07.04.21 року) по справі № 520/2505/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88грн.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88грн., згідно Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 р. по справі № 520/1863/2020. В обґрунтування позовузазначив, що є особою, яка постраждалавнаслідок Чорнобильськоїкатастрофи, має ІІ групуінвалідності внаслідок захворювання пов`язаного аварієюна Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Харківській області, отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно доЗакону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки з 01.01.2021 р. змінилася мінімальна заробітна плата, але відповідачем не проведено перерахунок пенсії з урахуванням мінімальної заробітної плати з станом 1 січня 2021 року в розмірі 6000 грн. зі збереженням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 р. в розмірі 7810,88 грн, позивач звернувся з цього приводудо пенсійного органу. За результатами такого звернення отримав відповідь, в якій відповідачем зазначено, що в рішенняхХарківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі № 520/5476/19 та від 31.03.2020 р. по справі № 520/1863/2020 суду не зобов`язують УПФУ проводити перерахунок пенсії в подальшому в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Позивач не погодився з вказаною відмовою, звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплату пенсії позивачуз 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88грн., згідно ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі № 520/5476/19 не було зобов`язано здійснити перерахунок пенсії з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої на 01.01.2021 в розмірі 6000грн. та середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, то у відповідача відсутні правові підстави для проведення позивачу перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати з 01.01.2021 року.Таким чином, на думку відповідача, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу. Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у визначеному законом порядку. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Харківській області, отримує державну пенсію по інвалідності з розрахунку з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, у відповідності до положеньч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждаливнаслідокЧорнобильської катастрофи". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року по справі №520/5476/19 зобов`язано Чугуївське ОУПФ України Харківської області провести з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з врахуванням проведених виплат. Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року по справі №520/1863/2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2020 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 4723грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810.88грн. згідно ч.3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання судових рішень позивачу було перераховано пенсію. У зв`язку з збільшенням з 01.01.2021 року розміру мінімальної заробітної плати позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої на 01.01.2021 року в розмірі 6000 грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88грн. Листом від 04.02.2021 року №1061-516/М-02/8-2000/21 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, оскільки рішення суду у справах №520/5476/19 та №520/1863/2020 не зобов`язують проводити перерахунку пенсії в подальшому в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючипозов, суд першої інстанції дійшов висновку, щодії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88 грн. є протиправними. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88грн., згідно ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Так, статтею 59 Закону № 796-ХІІ(у редакції, чинній до 01.10.2017) було передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону, у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами. Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону № 796-ХІІ викладено в наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року". Закон № 2148-VIII в частині зазначених змін, згідно Прикінцевих та перехідний положень, набрав чинності з 01 жовтня 2017 року. Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019Справа №3-14/2019(402/19,1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XIIзі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Таким чином, словосполучення дійсної строкової, що міститься в положеннях ч. 3ст. 59 Закону № 796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року № 543 абзац перший п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, викладено у такій редакції: 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100% де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1 де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Колегія суддів зазначає, що формулу, за якою обчислюється пенсія по інвалідності у цьому випадку, визначено пунктом 9-1 Порядку № 1210. Цією нормою передбачено застосування для обчислення пенсії трьох складових: середнього показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014, 2015 та 2016 роки, середньомісячного коефіцієнта заробітної плати та розміру відшкодування фактичних збитків. При цьому, для обчислення середньомісячного коефіцієнта заробітної плати у розрахунок береться п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року та розмір середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує відповідному року, тобто за попередній рік. При цьому, положеннями ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ не визначено механізму проведення перерахунку пенсії особам вказаним у даній статті, а такий механізм встановлений Порядок № 1210, який є чинним та не скасованим. Враховуючи вищевикладене, позивачу пенсія призначена та виплачується відповідно до вимог п.9-1 Порядку № 1210, який саме визначає механізм обчислення пенсій. Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. У Рішенні № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті96, пунктів 2,3,6статті116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не має підстав не враховувати приписи п. 9-1 Постанови № 1210. Застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується також зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. За такого правового регулювання, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на виконання норми ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, останній повинен бути застосований до спірних правовідносин. Таким чином, оскільки вказаним вище порядком визначено, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача відповідного обов`язку щодо проведення відповідного перерахунку. Відповідно до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік мінімальна заробітна плата з 01 січня 2021 року встановлена в розмірі 6000 грн. Відповідач під час розгляду справи не заперечував щодо непроведення позивачу перерахунку пенсії з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для перерахунку позивачу пенсії з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88грн., згідно ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ. Доводи апеляційної скарги про відсутність судового рішення про зобов`язання проводити позивачу перерахунок пенсії у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний обов`язок визначено діючим законодавством, а саме Порядком № 1210. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88грн. є протиправними. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. На підставі вищевикладеного, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2018 рік в розмірі 7810,88грн., згідно ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 по справі №520/2505/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 02.09.2021 року