Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5126/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2021 р. Справа № 520/5126/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.08.21 по справі № 520/5126/2020 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету внутрішніх справ, в якому просив суд: - визнати незаконними дії Харківського національного університету внутрішніх справ щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації; - стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільнення у сумі 15570,32 грн. з урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів при виплаті. В обґрунтування позову позивач зазначав, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення є порушенням чинного законодавства тому, що індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованої на підтримання їх купівельної спроможності. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні - задоволено частково. Визнано протиправними дії Харківського національного університету внутрішніх справ щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації. Зобов`язано Харківський національний університет внутрішніх справ з урахуванням висновків суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувате вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що порядок нарахування та виплати індексації грошових доходів громадян здійснюється у відповідності до Законів України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Згідно зі ст. 2 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" до об`єктів індексації грошових доходів населення підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Статтею 3 постанови КМУ №1078 від 17.07.2003 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" також передбачено вичерпний перелік об`єктів, які не підлягають індексації, до яких відноситься цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), винагорода за підсумками роботи за рік тощо. Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексацій підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат. Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ, в якому зазначає, що доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення не являється заробітною платою та не відноситься до складу грошового забезпечення є помилковими. Позивач наголошує, що виходячи з приписів статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" одноразова грошова допомога підлягає розрахунку в розмірі 50 відсотків саме місячного грошового забезпечення, що передувало події (звільненню), з якою пов`язана відповідна виплата, за кожний повний календарний рік служби (пункт47) та з урахуванням наведеного висновку Верховного Суду, з огляду на те, що ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015, одноразова грошова допомога при звільненні має обчислюватись з розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за жовтень 2015 року, а саме з грошового забезпечення в розмірі - 10878,20 грн. складова якого індексація 1505,46 грн. Одноразова грошова допомога при звільненні входить до грошового забезпечення та в розумінні зазначених норм КЗпП України є належною працівнику сумою. Позивач зазначає, що відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на ст. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, що не відноситься до об`єктів індексації: -цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), винагорода за підсумками роботи за рік тощо. Наголошує, що в своїх позовних вимогах до ХНУВС відсутня вимога про індексацію саме одноразової грошової допомоги при звільненні у Запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів). На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 в період з 20.02.1992 р. по 16.10.2000 р. та з 06.11.2015р. проходив службу в органах внутрішніх справ України. Згідно з п. 9 розділу ІХ Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 06.11.2015 року № 205 по о/с позивача було звільнено у запас Збройних сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення складала 21 рік 09 місяців 08 днів. У відповідь на звернення позивача від 24.12.2019 року Харківський національний університет внутрішніх справ листом №1/4-237 від 27.01.2020 року повідомив, що одноразова грошова допомога позивача при звільненні розрахована: 2997,01 грн.*50%*21=31 468,61 грн., в т.ч. військовий збір (1,5%) 472,03 грн., сума на руки 30996,58 грн. А також з суми одноразової грошової допомоги при звільненні згідно п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України було утримано, компенсована та перераховано до бюджету прибутковий податок у сумі 5684,72 грн. (а.с. 9). Листом № 1/697 від 04.02.2020 р. Харківський національний університет внутрішніх справ повідомив позивача про те що за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року індексація грошового забезпечення в Харківському національному університеті внутрішніх справ не проводилась, оскільки проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетних установ усіх рівнів на відповідний рік. А з травня 2014 року по жовтень 2015 року індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася та виплачувалася в терміни виплати грошового забезпечення. На звернення позивача Харківський національний університет внутрішніх справ листом №1/4-698 від 04.03.2020 р. повідомив, що одноразова грошова допомога при звільненні нараховується та виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Індексація грошового забезпечення не включається до складу грошового забезпечення з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, оскільки така виплата не входить до основних та додаткових видів грошового забезпечення згідно додатків 21-22 наказу МВС України від 31.12.2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ". Не погоджуючись із такими діями суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, як складової конституційного права на соціальний захист та позивачу мала бути нарахована індексація при звільненні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Частиною другою статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначаються Законом України №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", який прийнятий 03 липня 1991 року. Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Частиною першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі, заробітна плата (грошове забезпечення). Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Згідно статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення вдію цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Колегія суддів звертає увагу, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права па отримання індексації. Таким чином, надаючи правову оцінку викладеному, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, як складової конституційного права на соціальний захист. Аналогічні правові висновки викладені і в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 по справі №638/9697/17. Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, зобов`язуючи Харківський національний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів, необхідно встановити чи отримував позивач такі виплати під час проходження служби та перевірити чи мали такі виплати щомісячний характер. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2020 по справі № 820/5473/17. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, зокрема інформацію Харківського національного університету внутрішніх справ від 04 березня 2020 року № 4-697 (а.с. 14) надану на звернення позивача, встановила, що з травня 2014 року по жовтень 2015 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась в терміни виплати грошового забезпечення. Колегія суддів вважає, що індексація мала бути нарахована позивачу при звільненні. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку мають місце протиправні дії Харківського національного університету внутрішніх справ. Щодо вимоги стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільнення у сумі 15570,32 грн. з урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів при виплаті, колегія суддів зазначає наступне. З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом ТОВ "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення". Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02). Відповідно до положень ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах. Таким чином, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право. Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень. Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування конкретної суми недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів при виплаті належить до виключної компетенції Харківського національного університету внутрішніх справ. Отже, колегія суддів придоходить до висновку, що для належного способу захисту прав позивача необхідно зобов`язати Харківський національний університет внутрішніх справ з урахуванням висновків суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів. Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнати протиправними дії Харківського національного університету внутрішніх справ щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації та зобов`язати Харківський національний університет внутрішніх справ з урахуванням висновків суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 року по справі № 520/5126/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 по справі № 520/5126/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський