LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856120/8658/20-а

від 01.09.2021 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8658/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції-Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 01 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : До суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн від 04.12.2020. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є фізичною особою-підприємцем з 10.02.2010, вид діяльності: 46.23 Оптова торгівля живими тваринами (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. 05.10.2020 у пункті габаритно-вагового контролю Волинської області на автомобільній дорозі М-19 133 км., посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу марки DAF модель FT95XF430 реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп марки ПП модель LAMBERECHT реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням позивачем. Згідно Акта від 05.10.2020 № 036616 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, під час зважування транспортного засобу марки DAF модель FT95XF430 реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп марки ПП модель LAMBERECHT реєстраційний номер НОМЕР_3 встановлено перевищення нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11000/11000/22000 т.; фактичне: 6,25/8,7/24,45 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 39,4 т, при нормативно допустимій 40 т. Водій транспортного засобу з актом ознайомився про що свідчить його підпис. Згідно Акта від 05.10.2020 № 244363 про проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Укртрансбезпеки виявлені порушення з перевищення встановлених вагових норм понад 10 % але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Того ж дня, складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №18487, а також розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким нараховано до сплати позивачу 1315,44 євро. Відповідно до повідомлення відповідача ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на 17.11.2020. Вказане повідомлення позивачем отримано. Постановою Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Вінницької області від 04.12.2020 № 198974 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн, відповідно до абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання постанови № 198974 від 04.12.2020 про застосування щодо ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн протиправною. У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція). Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (надалі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). В силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Із наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. У відповідності до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007, пунктом 2 якого регламентовано, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. У силу вимог пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (надалі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. У відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 тонн (для контейнеровозів - понад 44 тонн, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 тонн), навантаження на одиночну вісь - 11 тонн (для автобусів, тролейбусів - 11,5 тонн), здвоєні осі - 16 тонн, строєні - 22 тонн (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 тонн, здвоєні осі - 18 тонн, строєні - 24 тонн) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 тонн, здвоєні осі - понад 16 тонн, строєні осі - понад 22 тонн або фактичною масою понад 40 тонн (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 тонн, здвоєні осі - понад 18 тонн, строєні осі - понад 24 тонн або фактичною масою понад 44 тонн, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 тонн) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 тонн або фактичною масою понад 24 тонн автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. При цьому згідно пункту 5 Правил, рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу. У відповідності до пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Так, порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі - Порядок №1567), у відповідності до пункту 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, що 05.10.2020 у пункті габаритно-вагового контролю Волинської області на автомобільній дорозі М-19 133 км., посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу марки DAF модель FT95XF430 реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп марки ПП модель LAMBERECHT реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням позивачем. Згідно Акта від 05.10.2020 № 036616 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, під час зважування транспортного засобу марки DAF модель FT95XF430 реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп марки ПП модель LAMBERECHT реєстраційний номер НОМЕР_3 встановлено перевищення нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11000/11000/22000 т.; фактичне: 6,25/8,7/24,45 т), тобто навантаження на одну із осей перевищує допустиме на 2,45 т. (перевищення у відсотках складає 11,1 %, тобто понад 10%, але не більше 20%). Позивачем не спростовується, що документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів у водія автомобіля, під час проведення перевірки, був відсутнім. Таким чином судом першої інстанції встановлено факт навантаження на строєну вісь склало 24,45 т. при нормативно допустимому 22 т. Крім того, п.12, 13 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Згідно матеріалів справи, відповідачем надано докази проходження сертифікації ваговим комплексом, а саме: свідоцтво про повірку законодавчо врегульваного засобу вимірювальної техніки № 34-00/1382 чинного до 01.07.2021 року (а.с.64). Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем не надано до суду першої та апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку. Отже, обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю відповідає вимогам законодавства. Щодо посилання апелянта на те, що предметом перевезення був рухомий вантаж під час руху маса якого є несталою в різних точка автомобіля, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями, з наступних підстав Відповідно до п.п.8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. Згідно із п.12.1 Глави 12 зазначених правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для перевезення тварин і птиці перевізники зобов`язані надавати спеціалізований рухомий склад (скотовози), а при відсутності його - автомобілі з бортовою платформою, спеціально обладнані для перевезення тварин і птиці. Перевезення тварин і птиці на автомобілях-самоскидах, а також на автомобілях з бортовою платформою після перевезення отруйних речовин і хімікатів без попередньої санітарної обробки рухомого складу забороняється. Відповідно п.19.5.4 вказаних правил автомобілі з бортовою платформою, що призначені для перевезення тварин і птиці, обладнуються вантажовідправником або Перевізником за взаємною домовленістю дерев`яними щитами або металевими гратами і приладдям для прив`язування тварин. Довжина стійл для коней і великої рогатої худоби 2,2-3,0 м, ширина 0,8-1,2 м, висота бокових поперечних перегородок 1,2-1,9 м від підлоги кузова. Для захисту тварин і птиці під час перевезень у несприятливих кліматичних умовах (сильна спека, вологість, мороз) автомобілі обладнуються наметами або тентами. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема рухомого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо рухомого вантажу суд вважає необґрунтованим. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами. Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року по справі №814/1460/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Щодо посилання позивача в позивній заяві та в апеляційній скарзі на неналежне його повідомлення відповідачем про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає, що згідно пунктів 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до повідомлення відповідача позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на 17.11.2020. Вказане повідомлення позивачем отримано. Отже, відповідач належним чином повідомив позивача про день та час розгляду справи. При цьому, позивач на розгляд справи не прибув, а направив клопотання про відкладення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно нього. Відповідач вдруге викликав позивача на розгляд справи із попередженням, що в разі неявки матеріали будуть розглянуті без нього. Колегія суддів наголошує, що обов`язок повідомити особу про час і місце розгляду справи про порушення не супроводжується обов`язком відповідача забезпечити його явку. Крім цього, згідно норми абзацу 2 п.26 Порядку № 1567, неявка уповноваженої особи суб`єкта господарювання, з огляду на стислі строки розгляду справи, є підставою для розгляду справи про порушення без її участі, а не для відкладення її розгляду чи скасування постанови прийнятої без участі представника суб`єкта правопорушення. Більше того, за результатом дослідження аргументів позивача у цій справі, суд дійшов висновку, що постанова № 198974 від 04.12.2020 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. є правомірною. Тому, навіть у випадку прибуття позивача до Управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області де розглядалося його питання та висловлення ним тих аргументів, що досліджені судом, це б не вплинуло на кваліфікацію його дій як порушення ст.48 Закону № 2344-III. Зазначені висновки суду узгоджуються із практикою Верховного Суду. У постанові від 22 травня 2020 року (справа № 825/2328/16) Верховний Суд зазначив: "Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення". При цьому суд зауважує, що відсутність особи на час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права спростовувати вину в суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн від 04.12.2020. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»