Постанова 4824 № 753/13132/21

УКРАЇНА КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 753/13132/21. Номер провадження 33/824/3633/2021. Категорія: ч. 5 ст. 130 КпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Каліушко Ф.А. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В. П О С Т А Н О В А Іменем України 25 серпня 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду м. Києва - Дзюбін В.В., за участю захисника - адвоката Кузьміна В.О. особи в інтересах якої подана скарга - ОСОБА_1 , переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою захисника Кузьміна Є.О. на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 , у с т а н о в и в: Цією постановою судді місцевого суду: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень, із позбавленням права керувати всіма видами плавучих засобів на строк один рік. На підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_2 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за керування річковими суднами в стані алкогольного сп`яніння. Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин. 23 червня 2021 року на річці Дніпро, біля мосту ім. "Патона" навпроти будинку №13 Дніпровської набережної в м. Києві, керував самохідним моторним судном "GALIA 700 SANDECK", двигун моделі "HONDA" 225 к.с., бортовий знак державної реєстрації НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, згідно тесту приладу "Драгер" таке становить 0,30 проміле. У поданій апеляційній скарзі захисник Кузьмін Є.О., який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення підзахисного до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 130 КпАП України, просить: постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та провадження в справі щодо нього на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення. На обґрунтування апеляційних вимог захисник Кузьмін Є.О. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм процесуального адміністративного закону та неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 130 КпАП України. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисника Кузьміна Є.О., викладених в апеляційній скарзі; вислухавши пояснення апелянта та ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV, є джерелом права в Україні. Згідно положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Так, за змістом ч. 5 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, керування особою річковими суднами в стані алкогольного сп`яніння. При цьому, закон зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп`яніння тощо. Між тим, направлення на медичний огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану, зокрема, алкогольного сп`яніння - поліцейським не складалось. Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу. Як об`єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а. с. 4/, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з момента початку виконання службових обов`язків, тобто з момету зупинки річкового судна, поліцейськими не велася, а здійснювалась епізодично, та загалом тривала протягом 07 хвилин 45 секунд, при чому з даної відеофіксації у ОСОБА_1 наявності видимих ознак алкогольного сп`яніння - не вбачається, також категорична відмова від проходження ним медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння взагалі не зафіксована, що фактично знеславлює належність та допустимість цього відеозапису як доказу його винуватості в адміністративному правопорушенні. При цьому, ОСОБА_1 не погодився із результатами огляду, про що постійно зазначав після отримання результатів тесту на приладі "Драгер", а також не підписав акт огляду на стан сп`яніння /а. с. 2/. Крім цього, як убачається з письмового опитування свідка ОСОБА_3 , який під час цих подій зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення в якості свідка /а. с. 1, 33/, після перевірки документів поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, на що той погодився, оскільки не вживав ніяких алкогольних напоїв. ОСОБА_1 пройшов огляд і на перший раз результат тесту на приладі "Драгер" виявився негативним. Після цього на вимогу поліцейського ОСОБА_1 повторно пройшов огляд на приладі "Драгер", який в цей раз виявився позитивним - 0,30 проміле. ОСОБА_1 , не погодившись з таким результатом, зауважив про те, що ніколи не дозволяє собі вживати алкогольні напої при керуванні човном та будь-якими транспортними засобами. Також ОСОБА_1 казав поліцейським, що хоче поїхати до найближчого закладу охорони здоров`я та пройти огляд у лікаря-нарколога, на що поліцейський відповів, що вони нікуди його не повезуть, оскільки "у них багато роботи". У суду апеляційної інстанції немає підстав ставити під сумнів наведені пояснення свідка ОСОБА_3 , так як поліцейськими на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення пояснення у нього - не відбиралися. Натомість, відповідно з приписами п. 6 Порядку "Про направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, водій транспортного засобу, який висловив незгоду з результатами огляду на місці його зупинки, направляється поліцейським для проведення огляду на стан сп`яніння до відповідного закладу охорони здоров`я, чого виконано не було. Між тим, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість особи лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/оз від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Окрім цього, дану адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, суддя місцевого суду, незважаючи на письмові клопотання ОСОБА_1 та його захисника Кузьміна Євгена Олександровича про відкладення справи /а. с. 9, 10/, розглянув справу по суті, внаслідок чого вони були позбавлені права користуватися послугами адвоката, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання тощо. Але ж, ЄСПЛ наголошує на тому, що "принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах "Авотіньш проти Латвії", заява №17502/07, п. 119, а також "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів", п.

33. До того ж, що "кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи" (п. п. 17, 18 рішення від 06.02.2001 року у справі "Беер проти Австрії", заява №30428/96). Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ до правосуддя, що є грубим порушенням п. 1 "С", п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У національному законодавстві право на доступ до правосуддя також закріплено на конституційному рівні (ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України). Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 245, 247, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 130 КпАП України незаконного та необґрунтованого судового рішення. За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 130 КпАП України. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Кузьміна Євгена Олександровича, який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити. Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 - скасувати. Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 130 КпАП України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н