Постанова 4804 № 234/11505/20

Єдиний унікальний номер 234/11505/20 Номер провадження 22-ц/804/1846/21 Єдиний унікальний номер 234/11505/20 Головуючий у 1 інстанції Михальченко А.О. Номер провадження 22-ц/804/1846/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В. суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу №234/11505/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Веретільник Ольга Сергіївна, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2021 року ухваленого у складі судді Михальченко А.О., - ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, який 25 листопада 2020 року уточнили, та мотивували тим, що 03 вересня 2019 року їм було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України, у рамках кримінального провадження №12019050140000782 від 02.09.2019 року. З 02 вересня 2019 року по 05 вересня 2019 року вони були затримані та знаходились у ізоляторі тимчасового тримання. 05 вересня 2019 року слідчим суддею їм було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. 22 жовтня 2019 року вони з`являлися за повісткою до слідчого за для вручення їм повідомлення про продовження строку досудового розслідування. 30 жовтня 2019 року брали участь у судових засіданнях з розгляду клопотань про продовження запобіжних заходів. 28 листопада 2019 року ОСОБА_1 та 29.11.2019 ОСОБА_2 брали участь у судових засіданнях з розгляду скарг на повідомлення про підозру. Ухвалами Селидівського районного суду Донецької області від 28.11.2019 у справі №242/6749/19; від 29.11.2019 у справі №242/6747/19 повідомлення про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовані, з підстав відсутності у них опису об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України. Досудове розслідування здійснювалось Авдіївським ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області під процесуальним керівництвом Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області. 02 грудня 2019 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інших, з ч.2 ст.206 КК України перекваліфіковане на ст.356 КК України. 02 грудня 2019 року кримінальне провадження закрите на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_3 подав відповідну заяву. Однак, вважають, що прокурор вдався до маніпуляцій під час закриття кримінального провадження з метою уникнення його закриття з реальних підстав (у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення) щоб уникнути необхідності відшкодовувати шкоду, завдану незаконним кримінальним переслідуванням. Таким чином, щонайменше 6 робочих днів ними було втрачено на участь у кримінальному провадженні. Вказані обставини призвели до втрати середнього заробітку за 6 робочих днів, що становить 874,9 грн., витрат на дорогу 711,48 грн. (355,74 грн. на кожного). Також вважають, що незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури їм завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні їх нормальних життєвих зв`язків. Моральну шкоду оцінюють у 20 000 грн. на кожного. Крім того, ними були понесені витрати на послуги захисника у кримінальному провадженні на загальну суму 54 090,00 грн. (по 27 045,00 грн. на кожного). Враховуючи викладене, посилаючись на ст.ст.23, 1167, 1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» просили суд визнати дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури в особі Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області щодо притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності протиправними; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури солідарно на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними діями органу досудового розслідування - Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області в сумі 20 000,00 грн. та 27 045,00 грн. витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органу досудового розслідування - Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області в сумі 20 000,00 грн. та 27 045,00 грн. витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування; зобов`язати Державну казначейську службу України стягнути розмір моральної шкоди та суму витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з бюджетних рахунків Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури, а в разі відсутності у зазначених державних органів відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На думку позивачів судом неправильно оцінено обставини справи. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасовано повідомлення про підозру. Орган досудового розслідування змінює правову кваліфікацію «кримінального правопорушення». Цю дію підозрювані оскаржити не можуть. В останній день строку досудового розслідування орган досудового розслідування закриває кримінальне провадження. Безперечно, оскільки ухвала суду про скасування повідомлень про підозру ще не вступила в силу, в підозрюваних є ще один день на подачу апеляційної скарги на постанову про закриття кримінального провадження відповідно до вимог ст.303 КПК України, але: станом на дату розгляду скарги скаржники вже б втратили статус підозрюваних у кримінальному провадженні, а отже і право на оскарження рішення прокурора про закриття кримінального провадження; відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, при цьому постанова про зміну правової кваліфікації не підлягає оскарженню. Таким чином у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 немає інших ефективних засобів правового захисту крім звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням. Зазначають, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно оцінено фактичні обставини справи, оскільки: - фактично в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був відсутній склад злочину, в якому вони підозрювались і у зв`язку з чим зазнавали обмежень у вигляді застосування до них запобіжних заходів та необхідності участі в слідчих діях - це підтверджується постановою про зміну правової кваліфікації у кримінальному провадженні та постановою про закриття кримінального провадження; - норми ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вказують на те, що у випадку закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу злочину у діях підозрюваних, вони мають право на відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди; - статті 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагають, щоб в кожної особи був ефективних засіб правового захисту. Отже норми ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» мають застосовуватись до правовідносин відповідно до їх фактичної природи, а не до формальних обставин. Вважають, що неправильним застосуванням норм матеріального права в даному випадку є незастосування судом першої інстанції закону, який підлягає застосуванню, а саме п.2 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Головне управління Національної поліції в Донецькій області надало відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу позивачів, в якому просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Веретільник Ольга Сергіївна залишити без задоволення, а рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2021 року залишити без змін. Вважають, що суд першої інстанції, відмовляючи позивачам у задоволенні позовних вимог, всебічно і повно з`ясував всі обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу позивачів до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду, що проводилось у режимі відео конференції, представник позивачів адвокат Веретільник Ольга Сергіївна підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачів, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури в особі Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області щодо притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у межах кримінального провадження №12019050140000782 від 02.09.2019, а саме: повідомлення їм про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України; затримання; подання клопотань до суду про обрання запобіжних заходів. З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.10.2019 року судом встановлено, що 02.09.2019 Авдіївським ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області зареєстроване кримінальне провадження № 12019050140000782 за ознаками ч.2 ст.206 КК України. 02.09.2019 о 21 год. 51 хв. в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України. 02.09.2019 о 21 год. 55 хв. в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст.208 КПК України. 03.09.2019 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК України. 05.09.2019 ухвалами слідчого судді Селидівського міського суду Донецької області клопотання слідчого СВ Авдіївського ВП Покровського ГУНП в Донецькій області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволено частково, обрано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків. Ухвалами слідчого судді Селидівського міського суду Донецької області від 28.11.2019 та 29.11.2019 задоволено скарги підозрюваних ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Повідомлення про підозру вказаним особам скасовано (справи №№242/6749/19, 242/6747/19, 242/6746/19, 242/6742/19). Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було реалізовано механізм судового захисту (контролю) у кримінальному провадженні № 12019050140000782 щодо правомірності дій слідчого та прокурора у порядку, передбаченому КПК України. Отже, скасування повідомлень про підозру слідчим суддею є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати, але з постанови начальника Авдіївського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Панасенка Д.О. від 02.12.2019 судом встановлено, що кримінальне провадження №12019050140000782 від 02.09.2019 закрите на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України. Як зазначив суд першої інстанції, в даній справі передумовою закриття кримінального провадження було те, що після скасування слідчим суддею повідомлень про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме 02.12.2019, кримінальне провадження перекваліфіковане з ч.2 ст.206 КК України та ст.356 КК України (форма приватного обвинувачення). Того ж дня, 02.12.2019 потерпілий ОСОБА_3 подав заяву про закриття кримінального провадження за відсутністю будь-яких моральних та матеріальних претензій. Таким чином, кримінальне провадження закрите по нереабілітуючим підставам. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постанову про закриття кримінального провадження від 02.12.2019 у порядку, передбаченому ст.303 КПК України, не оскаржували. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що незаконність дій Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури в особі Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області при здійсненні досудового розслідування, не можуть встановлюватися при розгляді справи в порядку цивільного судочинства, а тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити. Крім того, судом не встановлено підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивачів з Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури, а тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити. Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної казначейської служби України стягнути розмір моральної шкоди та суму витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з бюджетних рахунків Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури, а в разі відсутності у зазначених державних органів відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, суд зазначив, що вони задоволенню не підлягають, так як судом не встановлено підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивачів. Суд апеляційної інстанції погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон). Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: - постановлення виправдувального вироку суду; - встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; - закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; - закриття справи про адміністративне правопорушення. Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону, є вичерпним. Згідно із пунктом 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови начальника Авдіївського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Панасенка Д.О. від 02.12.2019р., кримінальне провадження №12019050140000782 від 02.09.2019 щодо позивачів закрите на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України. Пункт 7 ч.1 ст.284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник, відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством. Таким чином, кримінальне провадження за обставинами справи закрите по нереабілітуючим підставам. Доводи апеляційної скарги про те, що фактично в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був відсутній склад злочину, в якому вони підозрювались і у зв`язку з чим зазнавали обмежень у вигляді застосування до них запобіжних заходів та необхідності участі в слідчих діях і це підтверджується постановою про зміну правової кваліфікації у кримінальному провадженні та постановою про закриття кримінального провадження колегія суддів вважає такими, що не доведені в суді з наданням належних та допустимих доказів, оскільки позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постанову винесену на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України про закриття кримінального провадження від 02.12.2019 у порядку, передбаченому ст.303 КПК України, не оскаржували. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в своїй постанові від 04 серпня 2021 року в подібній справі № 210/5290/17 (провадження №61-1228св20). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки право на відшкодування шкоди виникає в особи лише у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, при повній реабілітації, а закриття кримінального провадження в даному випадку на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України не є реабілітуючою підставою і виключає підстави для відшкодування шкоди у відповідності до положень статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Веретільник Ольга Сергіївна. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстави для відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, такі судові витрати покладаються на позивачів. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Веретільник Ольга Сергіївна, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2021 року залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Судді: Повне судове рішення складене 01 вересня 2021 року. Головуючий суддя: О.В. Агєєв