Постанова 4801 № 148/1805/20

Справа № 148/1805/20 Провадження № 22-ц/801/1594/2021 Категорія: 60 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2021 рокуСправа № 148/1805/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С.К., Стадника І.М., з участю секретаря судового засідання: Ліннік Я.С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Тульчинська державна нотаріальна контора, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційними скаргами Тульчинської державної нотаріальної контори та ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кугутюком Олександром Васильовичем на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Саламахи О.В., в залі суду, встановив: ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , Тульчинської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Позов, з урахуванням збільшених позовних вимог, мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина. Позивач на протязі шести місяців з дня смерті батька мала подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак цього не зробила з тих причин, що вона проживає за межами Тульчинського району, а її батько припинив підтримувати з нею будь-які родинні відносини багато років тому. Час від часу вони контактували через телефонний зв`язок, інколи позивач навідувала батька приїжджаючи в Тульчинський район, однак останнім часом батько взагалі уникав зустрічей та контактів. Протягом року до дня смерті батька вони взагалі не контактували. Також, спілкуванню позивача з батьком завадив запроваджений в Україні карантин. Позивачу, за місцем її роботи 08.10.2020 надійшло телефонне повідомлення з Копіївської сільської ради про те, що їй необхідно з`явитись до Тульчинської державної нотаріальної контори з приводу відкриття спадщини після смерті батька. Таким чином, саме в той день позивач дізналася про смерть батька, а до того часу її ніхто про це не повідомляв. Коли позивач 09.10.2020 приїхала до Тульчинської державної нотаріальної контори, їй повідомили, що батько помер і сповістили, що на її адресу відправили офіційне письмове повідомлення. Дійсно, в подальшому позивач отримала вказане повідомлення від 09.10.2020, хоча на конверті дата відправки вказана 14.10.2020. Таким чином, позивач пропустила строк звернення до нотаріальної контори в зв`язку з тим, що не знала про смерть батька. Вважає причину пропуску даного строку поважною та звертає увагу на те, що з дати закінчення даного строку пройшов незначний проміжок часу. Окрім того, після відкриття судом провадження у даній справі (за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини), під час телефонної розмови позивача з державним нотаріусом остання повідомила позивача про те, що нею видано відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що в порушення ст. 63 Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, державним нотаріусом, після отримання заяви на прийняття спадщини від іншого спадкоємця - відповідача ОСОБА_2 , не вчинено жодних дій з метою встановлення наявності інших спадкоємців, а такі дії були вчинені вже після закінчення шестимісячного строку, що також вплинуло на пропуск позивачем зазначеного строку. Позивач вважає такі дії державного нотаріуса неправомірними, а видане нею свідоцтво недійсним, оскільки державному нотаріусу було достеменно відомо про те, що позивач звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Таку інформацію їй повідомляла особисто позивач та її представник. Окрім того, Тульчинським районним судом Вінницької області на адресу державного нотаріуса направлено ухвалу від 09.12.2020 про витребування копії спадкової справи, з якої нотаріальна контора була повідомлена про відкриття провадження у справі. За таких обставин, Тульчинська державна нотаріальна контора не мала жодних підстав для видачі відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину. Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, у якому ОСОБА_1 просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 16.12.2020 Тульчинською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 на спадкове майно, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідачів судові витрати. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк терміном три місяці для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 16.12.2020 на спадкове майно, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було видане Тульчинською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 051 грн. Стягнуто з Тульчинської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 051 грн. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 30.12.2020 у виді арешту з забороною відчуження на квартиру АДРЕСА_1 . Задовольняючи позов в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, місцевим судом враховано позицію Верховного Суду висловлену, зокрема, у постанові від 11.11.2020 у справі №750/262/20, що необізнаність спадкоємця про відкриття спадщини, відсутність інформації про смерть спадкодавця, не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Однак, визнаючи причину пропуску позивачем строку подання заяви про прийняття спадщини поважною, судом першої інстанції враховано незначний проміжок часу, що пройшов після спливу шестимісячного строку, віддаленість місця проживання позивача від місця проживання батька, невжиття нотаріусом заходів щодо своєчасного повідомлення позивача про відкриття спадщини. При цьому зазначено, що будь-яких документальних підтверджень того, що позивач могла дізнатись про смерть батька раніше ніж 08.10.2020, матеріали справи не містять. Вирішуючи позов в частині визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, місцевий суд виходив з того, що видачею свідоцтва про право на спадщину порушено право позивача на спадкування гарантоване законом, інший спадкоємець не бажає по іншому поділити спадкове майно, а тому враховуючи вищенаведену позицію Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008, у якій роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним також тоді, коли порушено у зв`язку з його видачею права інших осіб, тому суд дійшов висновку, що свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я відповідача ОСОБА_4 , слід визнати недійсним. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 , посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснення, надані у судовому засіданні представником Тульчинської державної нотаріальної контори, який повідомив, що 09.10.2020 позивач в приміщенні нотаріальної контори повідомила про те, що їй було відомо про смерть батька, однак вона не зверталася із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність спадкового майна. Також у апеляційній скарзі зазначено, що позивачем не доведено поважності причин пропуску шестимісячного строку. Крім того, скаржником зазначено, що при відсутності факту прийняття спадщини позивач не набула права на спадкування, а тому її право на отримання свідоцтва про право на спадкування не порушено і свідоцтво видане на ім`я ОСОБА_4 не може бути визнано недійсним. Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням суду, Тульчинська державна нотаріальна контора також подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на його незаконність, а також на порушення норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову із новим співвідповідачем, додатковими вимогами, новим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог. Також у апеляційній скарзі зазначено, що необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Скаржником вказано, що підстав для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій у нотаріуса не було. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представники ОСОБА_2 та Тульчинської державної нотаріальної контори подані апеляційні скарги підтримали, надавши при цьому відповідні пояснення. Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційних скарг заперечував. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає. Так, судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 09.10.2020 Тульчинським районним відділом ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 6), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , місце смерті: с. Копіївка, Тульчинський район, Вінницька область. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.10.1980 Копіївською сільською радою Тульчинського району Вінницької області (а.с. 7) позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 19.09.2015 виконкомом Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області (а.с. 8) та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 10.10.2020 (а.с. 9-10) підтверджується зміна прізвища позивача " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_1 " в зв`язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджує той факт, що позивач є дочкою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно копії повідомлення Тульчинської державної нотаріальної контори, адресованого позивачу ОСОБА_6 , яке датоване 09.10.2020 (а.с. 11), нотаріальна контора повідомляє, що 27.05.2020 заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк подання заяви про прийняття спадщини, державний нотаріус пропонує протягом одного місяця з дня отримання даного листа звернутися до Тульчинської державної нотаріальної контори та пред`явити документи про прийняття спадщини або про відмову від неї. Також, позивача повідомлено, що вона має право звернутися до суду з приводу визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо протягом зазначеного у листі терміну позивач не пред`явить документів, які б свідчили про прийняття нею спадщини або рішення суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, то вважатиметься, що спадщину вона не прийняла, і свідоцтво про право на спадщину буде видано на ім`я іншого спадкоємця за законом. Вказане повідомлення відправлено поштою 14.10.2020 (а.с. 12). Відповідно до копії спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заведеної 27.05.2020 (а.с. 30-58), з заявою про прийняття спадщини 18.03.2020 звернулась відповідач ОСОБА_4 (а.с. 31), як дружина померлого (а.с. 39). У поданій заяві ОСОБА_4 зазначила, що спадкоємцем є ще дочка померлого - ОСОБА_6 . Згідно копії довідки Копіївської сільської ради від 06.10.2020 (а.с. 42) після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилось спадкове майно, яке складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем за законом залишилась дружина ОСОБА_4 . Державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори 16.12.2020 на ім`я відповідача ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану квартиру АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_3 (а.с. 48). У вказаній спадковій справі також містяться копії супровідного листа та ухвали суду про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, отримані нотаріальною конторою 16.12.2020, згідно штампу (а.с. 51, 52). Також міститься заява позивача ОСОБА_1 , подана згідно штампу 28.12.2020, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 53). Згідно витребуваної судом книги обліку реєстрації спадкових справ Тульчинської державної нотаріальної контори за період 02.01.2020 - 23.09.2020 (а.с 108-124) після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу за заявою ОСОБА_4 за № 301/2020. Відповідно до копії журналу реєстрації вхідних документів Тульчинської державної нотаріальної контори (а.с. 125-132) 16.12.2020 за № 2003/01-16 зареєстровано ухвалу суду про надання копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . Того ж дня, після реєстрації ухвали, зареєстровано за № 2006/02-14 заяву відповідача ОСОБА_4 про видачу свідоцтва за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що вона не проживала зі спадкодавцем, про його смерть обізнана не була, а нотаріус не вчиняв дій щодо розшуку і повідомлення її як спадкоємця після відкриття спадкової справи, хоча сама відповідач ОСОБА_4 повідомляла нотаріуса про наявність іншого спадкоємця - позивача у даній справі і нотаріус розшукати позивача змогла лише після спливу шести місяців після смерті батька. Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядку), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Судом установлено, що при заведенні спадкової справи нотаріус була повідомлена про наявність інших спадкоємців, однак не вчинила усіх необхідних дій для повідомлення позивача - ОСОБА_1 про відкриття спадщини, своєчасно не здійснила виклик позивача як спадкоємця, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. В матеріалах спадкової справи відсутні будь-які повідомлення, що направлялися нотаріусом за місцем реєстрації позивача до спливу шестимісячного строку, визначного для прийняття спадщини, що також свідчить про не виконання нотаріусом положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» та пунктів 2.2, 3.2 Порядку. Також, слід зазначити, що у разі якщо нотаріус не маючи точних відомостей про місце проживання позивача, він зобов`язаний здійснити виклик спадкоємця шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі відповідно до вимог пункту 2.2 Порядку. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-496цс17, нотаріус при заведенні спадкової справи повинен перевірити за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд, врахувавши позицію Верховного Суду висловлену, зокрема, у постанові від 11.11.2020 у справі №750/262/20, вірно звернув увагу на незначний проміжок часу, що пройшов після спливу шестимісячного строку, віддаленість місця проживання позивача від місця проживання батька, невжиття нотаріусом заходів щодо своєчасного повідомлення позивача про відкриття спадщини, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані обставини у їх сукупності, є достатніми, обґрунтованими та поважними причинами пропуску позивачем строку подання заяви про прийняття спадщини. При вирішенні даного цивільно - правового спору колегія враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004. Встановивши, що нотаріус не здійснила належним чином повідомлення та виклик спадкоємця, не роз`яснила наслідки неподання заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Доводи апеляційних скарг про те, що 09.10.2020 позивач в приміщенні нотаріальної контори повідомила про те, що їй було відомо про смерть батька, однак вона не зверталася із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність спадкового майна, не заслуговують на увагу, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять. Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив позов ОСОБА_1 , оскільки позивач, як рівноправний спадкоємець майна, втратила можливість успадкувати це майно внаслідок бездіяльності нотаріуса, що в свою чергу суперечить вимогам закону і принципу справедливості, при цьому задоволення позову також не порушуватиме права відповідача ОСОБА_2 на спадкування за законом. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку , що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Інші наведені в апеляційних скаргах доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Враховуючи, те що апеляційні скарги залишаються без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншим учасником справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційні скарги Тульчинської державної нотаріальної контори та ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Кугутюком Олександром Васильовичем залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький І. М. Стадник