Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/16528/20

Справа № 127/16528/20 Провадження № 22-ц/801/1487/2021 Категорія: 9 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2021 рокуСправа № 127/16528/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С.К., Стадника І.М., з участю секретаря судового засідання: Ліннік Я.С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Романюк Л.Ф., в залі суду, встановив: В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про переведення прав і обов`язків покупця, стягнення коштів та скасування державної реєстрації. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕА №559972 від 05.08.2014 є власником на праві спільної часткової приватної власності ј квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єктом нерухомого майна є трикімнатна квартира загальною площею 74, 4 кв. м. в тому числі житловою 44, 2 кв. м. Квартира надана за рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13.03.2007 №575 на підставі ордеру від 03.04.2007 №54 як пільговику за медичними показаннями. 21.01.2020 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як продавці з однієї сторони і ОСОБА_2 , як покупець з другої сторони, уклали договір купівлі - продажу ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 423296405101. Договір купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Бєлою О. М. 25.01.2020 ОСОБА_1 не зміг відкрити свою квартиру, в якій зареєстрований і на частку в якій має право власності, своїм ключем. В результаті звернення до поліції 01.02.2020 отримано інформацію про зміну власника. Позивачем зазначено, що жодним із трьох продавців не було виконано зобов`язання письмово повідомити іншого співвласника ( ОСОБА_1 ) про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких вони її продають. Наведене стало підставою для звернення позивача в суд із позовом, в якому ОСОБА_1 з урахуванням змінених позовних вимог, просить ухвалити рішення, яким: - перевести на ОСОБА_1 права і обов`язки покупця за договором купівлі - продажу ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 423296405101 за договором купівлі - продажу від 21.01.2020, зареєстрованим приватним нотаріусом Бєлою О.М., укладений між сторонами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з однієї сторони і ОСОБА_2 з іншої сторони; - стягнути з ОСОБА_1 сплачену за договором купівлі - продажу ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 423296405101, у сумі 167 400, 00 грн, шляхом їх перерахування з депозитного рахунку ТУ ДСА України у Вінницькій області внесених ОСОБА_1 - скасувати державну реєстрацію права приватної власності, запис про право власності №37811798 вчинений 18.08.2020, власник ОСОБА_6 на 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про переведення прав і обов`язків покупця, стягнення коштів та скасування державної реєстрації залишено без задоволення. Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення процедури повідомлення про намір продажу частки квартири. Також у рішення місцевого суду зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із неефективними позовними вимогами, які не поновлять його права, при цьому скасування державної реєстрації не припинить набутого ОСОБА_6 права власності, оскільки право власності на спірну квартиру в неї виникло на підставі договору купівлі - продажу. Внесення приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_6 на 3/4 частки спірної квартири не є підставою для виникнення вказаного права, а є лише підтвердженням цього права. Позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права приватної власності відносно ОСОБА_6 є похідними, а тому до задоволення не підлягають. Крім того зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позову не додано доказів про перерахування на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно досліджено поштове відправлення приватного нотаріуса на адресу позивача від 30.11.2019, оскільки вказане відправлення останнім не отримано та містить відмітку про повернення. Крім того, судом не з`ясовано його зміст, та неможливість отримання позивачем вказаного відправлення у зв`язку із його перебуванням на лікарняному. Також у апеляційній скарзі зазначено, що місцевим судом не встановлено факт повідомлення співвласниками спірної квартири про намір продажу належних їм на праві власності часток. Крім того, скаржником вказано, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо не внесення грошової суми на депозитний рахунок суду одночасно з пред`явленням позову. На думку скаржника, місцевий суд безпідставно залишив без задоволення вимогу про скасування відповідної зміни власника квартири, внаслідок чого невірно вказав, що вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності є неефективним способом захисту порушеного права. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду 06 липня 2021 року представник ОСОБА_6 - адвокат Кудельський А.А. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бардин М.Б. апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав. Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - адвокат Сидорчук Н.М., а також представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Кудельський А.А. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, вказавши на її безпідставність та законність рішення суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕЕА №559972 від 05.08.2014 є власником на праві спільної часткової приватної власності ј частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-18), власниками інших ѕ частки даної квартири були відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Згідно з копією конверта Приватний нотаріус Бєлая О.М. направляла на адресу ОСОБА_1 конверт з рекомендованим повідомленням від 30.11.2019 (а.с. 138-139). 21.01.2020 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як продавці з однієї сторони і ОСОБА_2 , як покупець з другої сторони уклали договір купівлі - продажу ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 423296405101. Договір купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Бєлою О. М. (а.с. 12-16). Відповідно до листа №38/02-24 від 03.07.2020, приватний нотаріус Вінницького нотаріального округу Бєлая О.М. на підставі ст. 84 ЗУ «Про нотаріат» передає ОСОБА_1 заяву ОСОБА_2 , в якій він повідомляє про його намір продати належну йому на праві приватної спільної часткової власності ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , за ціною 550 000, 00 грн. У зв`язку з чим він просить повідомити про своє бажання скористатись переважним правом купівлі вказаної частки у праві власності на квартиру за вказаною ціною (а.с. 25-26). Згідно з договором купівлі - продажу від 18.08.2020 ОСОБА_2 продав ОСОБА_6 ѕ частки на квартиру АДРЕСА_2 за ціною 502 200, 00 грн (а.с.79-80). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №220744798, 18.08.2020 о 16:24:46 право власності на ѕ частки на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровані за ОСОБА_6 (а.с. 81). Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. За положеннями частин першої та другої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Згідно з частиною четвертою статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтями 76, 77, 78 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, приватний нотаріус Бєлая О.М. направляла на адресу ОСОБА_1 конверт з рекомендованим повідомленням від 30.11.2019 (а.с. 138-139), який 02.12.2019 був прийнятий поштовим відділенням 21050 в м. Вінниці (а.с. 140) і яке з інших причин не було вручено ОСОБА_1 (а.с. 140 - 141), тобто відповідачами і приватним нотаріусом вживались заходи щодо повідомлення позивача про продаж частки квартири. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про не встановлення судом факту повідомлення його співвласниками спірної квартири про намір продажу належних їм на праві власності часток, то суд звертає увагу на наступне. Статтею 39 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. Так, пунктом 5 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, визначені дії нотаріуса при посвідченні договору у разі реалізації переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності. У разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка. Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально. Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі може бути викладена на окремому стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку нотаріальних документів (за бажанням зазначеного учасника). Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, при цьому примірник заяви з написом нотаріуса про її вручення додається до примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна, який залишається в матеріалах нотаріальної справи. При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової відповіді на повідомлення про продаж ця відповідь додається до примірника договору, що залишається у матеріалах нотаріальної справи. Правила, викладені у цьому пункті, не застосовуються при посвідченні договорів довічного утримання (догляду); спадкового договору; дарування; ренти (якщо майно передається безоплатно); пожертви, міни; міни частки майна або відчуження частки майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду, а також у разі продажу частки у праві власності на майно з публічних торгів (аукціону). Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі. Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв`язку. Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження цього повинен бути наданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресно-довідкового бюро тощо). Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі або фактична відмова учасника спільної часткової власності, який протягом установленого строку не здійснив свого права на переважну купівлю, дійсна протягом трьох місяців. Цей строк обчислюється з дня подання заяви про відмову від права переважної купівлі або з дня, наступного за останнім днем зазначеного місячного (десятиденного) терміну. Як вже зазначалось вище, про намір продажу часток квартири ОСОБА_1 повідомлявся нотаріусом Бєлою О.М. , однак повідомлення з інших причин не було вручене і лише після повернення відповідного рекомендованого повідомлення було укладено договір купівлі-продажу. В частині доводів апеляційної скарги про не дослідження судом вмісту поштового відправлення, колегія суддів зазначає, що фактично позивачем не спростовано факт направлення йому відповідного повідомлення, а не дослідження його змісту судом не є безумовною підставою для переведення прав і обов`язків покупця за договором. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду щодо невнесення грошової суми на депозитний рахунок суду одночасно з пред`явленням позову, є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду в серпні 2020 року, а грошові кошти в розмірі 167 400 грн, були перераховані ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Вінницькій області лише в лютому 2021 року, і до того ж як встановлено судом першої інстанції, що відповідні докази перерахування коштів позивачем надані не були. Згідно з частиною четвертою статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця, одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» у п. 18 зазначив, що під час розгляду позову про переведення на підставі статті 362 ЦК прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, суду слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи. Невнесення одночасно з пред`явленням позову на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, є підставою для відмови в позові. Відтак, обставини внесення коштів на депозитний рахунок суду через шість місяців після звернення з позовом, суперечить вимогам статті 362 ЦПК України і не підлягають врахуванню судом при розгляді справи. Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 , в якій він повідомляє ОСОБА_1 про його намір продати належну йому на праві приватної спільної часткової власності ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , за ціною 550 000, 00 грн (а.с. 25-26). За таких обставин та з врахуванням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, здійснивши посвідчення договору купівлі-продажу після закінчення строку, відведеного для можливості скористатися своїм переважним правом на купівлю частин квартири або відмовитися від нього, порушення прав ОСОБА_1 не відбулося. Аргументи апеляційної скарги про неправильність висновку суду в частині неефективного способу захисту порушеного права в частині вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності, є необгрунтованими, оскільки суд першої інстанції вірно зазначив, що скасування державної реєстрації не припинить набутого ОСОБА_6 права власності, оскільки право власності на спірну квартиру в неї виникло на підставі договору купівлі - продажу. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Чинна редакція частини третьої статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає такий спосіб судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав. Отже, внесення приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_6 на 3/4 частки спірної квартири не є підставою для виникнення вказаного права, а є лише підтвердженням цього права, в зв`язку з чим вимога позивача скасувати запис про державну реєстрацію прав не передбачена чинним законодавством України, не є належним способом захисту прав та інтересів позивача, а тому не може бути задоволена судом. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Аргументи апеляційної скарги, в їх сукупності, не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення. При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, доводи скаржника не дають правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький І. М. Стадник