Постанова 4870 № 914/2041/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" серпня 2021 р. Справа №914/2041/20 м. Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., секретар судового засідання Кришталь М.Б., явка учасників справи: від позивача: Білик П.Б. від відповідача-1: Мартиняк Р.М. від відповідача-2: Яворський Т.І. від третьої особи: не з`явився розглянув апеляційні скарги 1.Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за № 2302-вих-43750 від 26.05.2021 2.Виконавчого комітету Львівської міської ради б/н від 31.05.2021 на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021, головуючий суддя Гоменюк З.П., м. Львів, повний текст рішення складено 23.04.2021 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Ластівка», м. Львів до відповідача-1 Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів до відповідача-2 виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Львівської міської ради, м. Львів про визнання дій (бездіяльності) незаконними, зобов`язання підготувати та винести на розгляд проект рішення, розглянути проект рішення та видати наказ ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. 11.08.2020 в Господарський суд Львівської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Ластівка» (далі по тексту ТОВ «Гал-Ластівка) з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі по тексту Управління комунальної власності) та виконавчого комітету Львівської міської ради про: 1)визнання незаконними дій (бездіяльності) Управління комунальної власності щодо порушення строків розгляду звернення та відмови у погодженні невід`ємних поліпшень; 2)зобов`язання Управління комунальної власності підготувати та винести на розгляд виконавчого комітету Львівської міської ради проект рішення «Про надання ТОВ «Гал-Ластівка» згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень першого поверху площею 376,4 кв.м. на вул. Китайській, 2, у м. Львові»; 3)зобов`язання виконавчого комітету Львівської міської ради розглянути проект рішення «Про надання ТОВ «Гал-Ластівка» згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень першого поверху площею 376,4 кв.м. на вул. Китайській, 2, у м. Львові»; 4)зобов`язання Управління комунальної власності видати наказ «Про надання ТОВ «Гал-Ластівка» згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень першого поверху площею 376,4 кв.м. на вул. Китайській, 2, у м. Львові». Позивач стверджує, що він орендує нежитлові приміщення в Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Орендар належним чином виконує зобов`язання по внесенню орендної плати, проте, незадовільний стан приміщення виключає його використання позивачем за цільовим призначенням. З метою отримання згоди на проведення невід`ємних поліпшень, 08.10.2019 звернулося із заявою про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень разом з відповідним пакетом документів, передбаченим Порядком надання орендарю згоди орендодавця комунального майна на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №4271 від 29.11.2018 (далі - Порядок). Постійною комісією з питань комунальної власності Львівської міської ради 04.11.2019 рекомендовано Виконавчому комітетові Львівської міської ради надати згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Однак, позивачем отримано лист від відповідача-1 за №2302-вих-21946 від 16.03.2020, в якому зазначено про відмову в погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень, оскільки під час проходження процедури отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень набрав чинності новий Закон України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з яким підставою для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу. Позивач вважає таку відмову незаконною, оскільки порушується його право на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди та вподальшому його приватизацію, окрім того постійною комісією з питань комунальної власності рекомендовано виконавчому комітету Львівської міської ради надати згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992 (далі - Закон №2269-ХІІ від 10.04.1992) не було передбачено жодних обмежень чи заборон щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендарями, які уклали договір оренди без проведення конкурсу. Тому відповідачі, відмовляючи позивачу в погодженні здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, неправильно застосували положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 (далі - Закон №157-ІХ від 03.10.2019). Правовими підставами позову зазначає ч. 1 ст. 18, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 частково задоволено вищезазначений позов та вирішено: визнати незаконними дії (бездіяльність) Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів, пл.Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) щодо порушення строків розгляду звернення; зобов`язати Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів, пл.Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) підготувати та винести на розгляд Виконавчого комітету Львівської міської ради проект рішення «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Гал-Ластівка» згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень першого поверху площею 376,4кв.м. на вул.Китайській, 2 у м.Львові»; зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради, м.Львів, пл.Ринок, 1 (ідентифікаційний код 26256622) розглянути проект рішення «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Гал-Ластівка» згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень першого поверху площею, 376,4 кв.м. на вул.Китайській, 2 у м.Львові» та прийняти рішення; зобов`язати Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів, пл.Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) за результатами прийнятого рішення видати наказ. Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що Управління комунальної власності без належних правових підстав, без відповідного рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради, незаконно відмовило позивачу у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень. Такі дії суперечать Порядку надання орендарю згоди орендодавця комунального майна на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень, який затверджений ухвалою Львівської міської ради №4271від 29.11.2018, та свідчать про перевищення повноважень зі сторони Управління комунальної власності, які у свою чергу призводять до порушення правомірних очікувань орендаря упродовж тривалого часу з жовтня 2019 року по серпень 2020 року. Позивач дотримався вимог Порядку і саме необґрунтована бездіяльність виконавчого комітету Львівської міської ради та відмова Управління комунальної влансності у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди призвела до порушення прав позивача як орендаря. За цих обставин, враховуючи чітко регламентовану процедуру надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, позивач мав правомірні очікування на отримання згоди на здійснення поліпшень, а відповідачі зобов`язані діяти в порядку, що визначений цим нормативним актом. Натомість своєю відмовою, що фактично викладена у листі №2302-вих-21946 від 16.03.2020, відповідачі перешкоджають позивачеві привести нежитлове приміщення у стан, що дозволяє використовувати майно за цільовим призначенням. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні решти позову про визнання незаконними дій (бездіяльності) Управління комунальної власності щодо відмови у погодженні невід`ємних поліпшень, оскільки пунктом 13 Порядку встановлено, що таке рішення про надання орендарю згоди або відмови приймає саме виконавчий комітет Львівської міської ради, тобто викладене у листі управління повідомлення в будь-якому випадку не може вважатись рішенням про відмову у погодженні невід`ємних поліпшень. Короткий зміст вимог апеляційних скарг. В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційних скарг Управління комунальної власності та виконавчого комітету Львівської міської ради. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що: 1)місцевий господарський суд задоволивши позовні вимоги про зобов`язання Управління комунальної власності підготувати та винести на розгляд виконавчого комітету Львівської міської ради проект рішення про надання позивачу згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень та про зобов`язання виконавчого комітету Львівської міської ради розглянути цей проект, не врахував, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки в такий спосіб суд перебирає на себе повноваження органу місцевого самоврядування; 2)суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992, а не Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019, який підлягав застосуванню. Узагальнені доводи та заперечення позивача. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погодився з висновками місцевого господарського суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні. В судове засідання 18.08.2021 з`явилися представники сторін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому на підставі п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу без їх участі. Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах, просили їх задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та ТОВ «Гал-Ластівка» (орендар) укладено договір №Л-10720-17 від 11.12.2017 за умовами якого орендодавець на умовах визначених цим договором зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 376,4 кв.м., що позначені в технічній документації під індексами 102-1, 102-2, 102-3, 102-4, 102-5, 102-6, 102-7, 102-8, 102-9, 102-10, 102-11, 102-12, 102-13, 102-14, 102-15, 102-16, 102-17, 102-18, 102-19, 102-20, 102-21, 102-22, 102-23, які розташовані в будівлі (літ. А-9) за адресою м. Львів, вул. Китайська, буд. 2, що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства "№504" і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. Згідно з п. 2.1 договору об`єкт оренди використовується орендарем в такому порядку: приміщення площею 123,1 кв.м. для торгівлі продовольчими товарами; приміщення площею 46,0 кв.м. для торгівлі непродовольчими товарами; приміщення площею 13,3 кв.м. для торгівлі товарами підакцизної групи; приміщення площею 194,0 кв.м. для складу. Згідно з висновками оцінювача (звіт про оцінку майна), затвердженим наказом Управління комунальної власності №2296/е від 02.10.2017 ринкова вартість об`єкта оренди станом на 31.07.07.2017 становить 3 154 830,00 грн. без ПДВ. (п. 1.3 договору). Відповідно до п. 4.1 договору термін договору оренди визначений на п`ять років, з 11.12.2017 до 11.12.2022. Загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору без врахування індексу інфляції становить 198 492,81 грн. (п.5.1 договору). Під час укладення договору оренди сторони керувалися Законом від 10.04.1992 №2269-XII. 27.12.2019 набрав чинності Закон від 03.10.2019 №157-ІХ, який був введений в дію 01.02.2020. Законом України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, чинній у жовтні 2019 року (08.10.2019 дата подачі заяви позивачем), у ч. 2 ст. 27 передбачалося, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Договором визначено права та обов`язки сторін, зокрема, передбачено обов`язок орендаря своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт (п. 7.1.4), капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання об`єкта оренди проводити тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку (п. 7.1.6). Процедура поліпшення орендованого майна регламентовано Порядком надання орендарю згоди орендодавця комунального майна на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29.11.2018 (надалі по тексту рішення - Порядок), яким і керувалися сторони. Згідно з п. 3-5 Порядку орендар має право за письмовою згодою орендодавця за рахунок власних чи залучених коштів здійснювати невід`ємні поліпшення орендованого майна. Процедура надання орендарю згоди орендодавця нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого комунального майна містить такі етапи: подання орендарем заяви і пакета документів, розгляд заяви і документації орендаря, прийняття відповідного рішення. Для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого комунального майна орендар подає управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку заяву та такий пакет документів: опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення; приписи органів державної влади (пожежного нагляду, охорони праці тощо) за їх наявності; висновок про вартість майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності за заявою орендаря, який рецензований та затверджений наказом управління комунальної власності департаменту економічного розвитку. До уваги береться висновок, який зроблений не більше ніж три роки назад. У разі, якщо висновок був здійснений більше ніж три роки назад, заявник подає заяву до управління комунальної власності департаменту економічного розвитку про здійснення нового висновку про вартість майна, і цей висновок про вартість майна є підставою для внесення змін до договору оренди як додаток до цього договору; проектно-кошторисну документацію, погоджену у встановленому порядку відповідно до законодавства України; експертний звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень. Судова колегія зазначає, що надання усього пакету документів, передбаченого п.п. 3-5 Порядку, є одним із підготовчих етапів у процедурі надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого комунального майна і є обов`язковою передумовою для розгляду орендодавцем заяви і документації орендаря та прийняття відповідного рішення. Відповідно до витягів з протоколів засідання постійної комісії за №130 від 07.05.2019 (а.с.46,т.1) та №132 від 11.06.2019 (а.с.47,т.1) звернення ТОВ «Гал-Ластівка» про погодження приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Китайська, 2, скеровано в Управління комунальної власності для надання у двохтижневий термін алгоритму подальших дій для розгляду питання про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень комунального майна. Згідно з експертним звітом №708/19-ЕЗ від 05.09.2019 (а.с.48,т.1), який затверджений ТОВ «Глобал Промпостач» загальна кошторисна вартість ремонту приміщень магазину ТОВ «Гал-Ластівка» по вул. Китайській, 2, у м. Львові у поточних цінах станом на 23.08.2019 складає 1 005 538,00 грн. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради отримало від позивача заяву від 08.10.2019 (а.с.140,т.1) на отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, з подальшою приватизацією об`єкта, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Китайська. Згідно з описом прийнятих Управлінням комунальної вланості документів (з відміткою «відповідає») (а.с.141,т.1) заявником подано Управлінню комунальної власності заяву від 08.10.2019 перелік передбачуваних поліпшень у довільній формі та кошторис витрат на їх проведення згідно проектно-кошторисної документації, приписи органів державної влади (пожежного нагляду, охорони праці тощо) за їх наявності, проектно-кошторисну документацію, погоджену у встановленому порядку відповідно до законодавства України (розробляє ліцензована організація), експертний звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень. Таким чином перелік документів, які позивач подав Управлінню комунальної власності відповідав переліку документів, які визначені в п. 3-5 Порядку, та є необхідними для надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди. Пунктом 8 Порядку також передбачено, що обстеження щодо доцільності здійснення невід`ємних поліпшень проводиться балансоутримувачем з долученням представників відповідної районної адміністрації або уповноваженого органу балансоутримувача, управління комунальної власності департаменту економічного розвитку, управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування та трьох представників постійної комісії з питань комунальної власності. Акт обстеження балансоутримувач повинен подати до управління комунальної власності департаменту економічного розвитку не пізніше 14 днів з моменту отримання документів. 04.11.2019 комісія у складі представників Управління комунальної власності, Департаменту економічного розвитку, Управління архітектури та урбаністики, Комісії з питань комунальної власності, ЛКП «№504», утворена на підставі п. 8 «Порядку надання орендарю згоди орендодавця комунального майна на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29.11.2018, провела обстеження нежитлових першого поверху загальною площею 376,4 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. А-9) за адресою м. Львів, вул. Китайська, буд. 2, в результаті чого зроблено висновок: комісія погодила доцільність запропонованих орендарем невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень. Як встановлено судами остаточне рішення з розгляду заяви Позивача відповідач-1 (виконавчий комітет Львівської міської ради) міг прийняти лише після подання заявником ТОВ «Гал-Ластівка» усіх необхідних на те документів. Як визначено п. 11, 13 Порядку, у разі подання орендарем документів у неповному обсязі управління комунальної власності департаменту економічного розвитку повідомляє заявника про необхідність усунення встановлених недоліків. У разі не усунення орендарем встановлених недоліків у місячний термін, подані документи повертаються орендареві. Рішення про надання орендарю згоди або відмови на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень приймає виконавчий комітет Львівської міської ради на підставі поданих документів. Судами встановлено, що рішення уповноважений орган не приймав, документи орендареві не повертав, хоча вся необхідна процедура , що описана вище відповідала вимогам Порядку. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надіслав позивачу лист №2302-вих-21946 від 16.03.2020 (а.с.10,т.1), в якому повідомило, що під час проходження процедури отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна набрав чинності новий Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 21 якого та з урахуванням того, що право на оренду нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 376,4 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. А-9) за адресою м. Львів, вул. Китайська, буд. 2, отримано орендарем на позаконкурсній основі, Управління комунальної власності не має правових підстав для надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна та повертає поданий пакет документів. Щодо доводів апеляційної скарги неправильного обраного способу. Судова колегія враховує, що згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом п. 2 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів міських рад належать вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності. Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, якщо за розрахунками орендаря, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об`єкта оренди, за виключенням його витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з частиною другою цієї статті, становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року. Рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень комунального майна приймає представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи в порядку, встановленому відповідним представницьким органом місцевого самоврядування. Отже, вирішення питання щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень комунального майна за договором оренди №Л-10720-17 від 11.12.2017 покладено у відповідності до п. 13 Порядку на виконавчий комітет Львівської міської ради. Листом №2302-вих-21946 від 16.03.2020 (а.с.10,т.1), Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради відмовило ТОВ «Гал-Ластівка» у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень першого поверху загальною площею 376,4 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. А-9) за адресою м. Львів, вул. Китайська, буд.

2. Колегія суддів зауважує, що суд не може підміняти орган місцевого самоврядування та приймати замість нього рішення, що належать до компетенції такого суб`єкта повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених положеннями Конституції України та Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п. 15, п. 16 Порядку рішення про надання орендарю згоди або відмови на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень є підставою видачі орендодавцем наказу про надання згоди або відмови на проведення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень. У разі відмови на здійснення невід`ємних поліпшень орендарю повертається весь пакет документів. Отже, правильним є висновок місцевого господарського суду про те, що єдиною формою рішень, яким відповідно до Порядку надається згода чи відмова у здійснення невід`ємних поліпшень є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради та наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради в разі позитивного висновку. Проте як свідчать матеріали справи, уповноваженим органом дане питання не розглядалося і відповідно і не приймалося рішення виконавчим комітетом Львівської міської ради про надання дозволу на здійснення поліпшень об`єкта, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Китайська, 2, а Управлінням комунальної власності не видано наказ, а надано орендарю лист про відсутність правових підстав для надання згоди з підстав зміни законодавчого реглювання цих правовідносин сторін. Так, за висновками суду першої інстанції, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на здійсненні невід`ємних поліпшень відповідач не врахував, що договір оренди було укладено 11.12.2017, тобто до набрання чинності Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019. Разом з тим, під час укладення договору оренди сторони керувалися Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (зі змінами та доповненнями), з огляду на що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції від 10.04.1992, яким не передбачались обмеження та заборони щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендарями, що уклали договори оренди без проведення конкурсу. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1-3, 6 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. У п. 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Апеляційний господарський суд погоджується, що неприйняття рішення є бездіяльністю зі сторони виконавчого комітету Львівської міської ради. Щодо Управління комунальної власності Департаменту економічної політики, то матеріали справи свідчать, що без належних правових підстав, без відповідного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності незаконно відмовило позивачу у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень. Такі дії суперечать Порядку, є непослідовними та свідчать про перевищення повноважень зі сторони Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, які у свою чергу призводять до порушення правомірних очікувань упродовж тривалого часу з листопада 2017 року по березень 2020 року орендарем. Позивач дотримався вимог Порядку надання орендарю згоди орендодавця комунального майна на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29.11.2018 року і саме необґрунтована бездіяльність відповідача 2, яка мала наслідком надання відповідачем 1 відмови з підстави чинності нових норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», призвела до порушення прав позивача як орендаря. За цих обставин, враховуючи чітко регламентовану процедуру надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, позивач мав правомірні очікування на отримання згоди на здійснення поліпшень, а відповідачі зобов`язані діяти в порядку, що визначений нормативним актом. З огляду на це відхиляються доводи апелянта про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки зміст порушеного права відповідає змісту позовних вимог , що задоволені судом першої інстанції. Судом першої інстанції правильно зазначено, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 не був введеним в дію на час звернення позивача із заявою про надання згоди щодо здійснення поліпшень орендованого майна, тобто на час реалізації позивачем своїх прав була відсутня норма про те, що підставою для прийняття рішення про відмову в погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є, зокрема, отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу. Відповідно до Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Верховною Радою України 03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ. В зазначеному Законі в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" було передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм). Водночас пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону. В такий спосіб, враховуючи опублікування тексту Закону в офіційному виданні "Голос України" 26.12.2019, Закон від 03.10.2019 №157-ІХ набрав чинності 27.12.2019 і, відповідно до наведених вище приписів, введений в дію з 01.02.2020, а, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за виключенням норм зазначених в розділі "Прикінцеві та перехідні положення"). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №914/785/20, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7). Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Аналогічна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № Б8/180-10: відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15). Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010). Відтак, в силу ст. 56 Конституції України, Закон України «Про оренду державного і комунального майна», який вступив в дію 01.02.2020 року зворотної дії в часі не має та не поширюється на спірні правовідносини. У справі Steel and others v. The United Kingdom Європейський суд з прав людини наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. У справах Racke v Hauptzollamt Mainz (1979) та Hauptzollamt Landau (1979) Венеціанська комісія визначає, що для забезпечення принципу передбачуваності Закон має за можливості бути проголошений наперед до його застосування та має бути передбачуваним щодо його наслідків. Коли особа переконана у досягнення запланованого результату, має легітимні (законні) очікування діючи згідно з нормами права, їй має бути гарантований захист цих очікувань. Близькою до окресленого принципу передбачуваності є презумпція незворотності дії закону в часі . Суд звертає увагу, що позивач звернувся із заявою про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень до набранням чинності «нового`Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Рекомендації Постійно діючої комісії надати згоду позивачу на здійснення невід`ємних поліпшень надані Виконавчому комітету 04.11.2019, також до введення в дю нових вимог цього Закону. Суд вважає, що відповідачі мали всі можливості прийняти відповідне рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень у проміжку часу між отриманням рекомендацій Постійно діючої комісії та набранням Законом України «Про оренду державного та комунального майна» законної сили, однак, свідомо утримались від таких дій. Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відмова в наданні згоди на проведення невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення з підстав укладення договору оренди без проведення аукціону або конкурсу може стосуватися виключно договорів, які укладаються після набрання чинності Законом України «Про оренду державного і комунального майна», який вступив в дію 01.02.2020 року та повинні бути укладені через процедуру аукціону. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №918/977/20, якав силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що поведінка відповідачів, яка проявилася у бездіяльності щодо видачі передбачених Порядком рішення та наказу для надання згоди орендарю щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, за обставин дотримання позивачем вимог Порядку щодо звернення та подання належного пакету документів для прийняття відповідача позитивних рішень та за обставин відсутності підстав, встановлених п. 11 Порядку, для повернення документів заявнику у зв`язку з недоліками підготовлених орендарем документів, є неправомірною. незаконною та порушує законні права. інтереси та очікування орендаря. Встановивши відсутність підстав для неприйняття позитивних, тобто на користь орендаря, рішення відповідачем 2 і наказу відповідачем 1 про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень майна з підстав набрання чинності новим законом, суд доходить висновку, що право позивача підлягає судовому захисту у обраний стороною спосіб зобов`язання вчинити дії прийняти рішення про надання згоди позивачу на здійснення поліпшень майна і видати наказ про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Щодо заперечень апелянтів про неможливість задоволення таких позовних вимог через втручання суду у дискреційні повноваження органу, суд зазначає таке. Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Оскільки судами встановлено, що протиправна бездіяльність відповідачів полягає у неприйнятті ними рішень, які передбачені Порядком надання орендарю згоди орендодавця комунального майна на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень (п. 13, п. 15), за неспростованих обставин дотримання позивачем встановленої Порядком процедури для отримання відповідного дозволу, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідачів прийняти відповідні рішення. Відтак, за встановлених судом під час розгляду справи обставин вбачається єдиний напрямок дій відповідачів по наданню згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, а не можливість вибору іншої моделі поведінки не передбаченої нормативними актами, тому твердження апелянтів у цій частині є безпідставними. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг. З огляду на наведене, аргументи, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційних скарг є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі. Апелянтами не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційні скарги відповідачів підлягають залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи залишення апеляційних скарг без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянтів судового збору, який сплачений ними за подання апеляційних скарг. Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 2302-вих-43750 від 26.05.2021 та апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради б/н від 31.05.2021 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2021 у справі №914/2041/20 залишити без змін. Судовий збір за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий-суддя: С.М. Бойко Судді: Т.Б. Бонк Г.Г. Якімець Повний текст постанови складено 26.08.2021.