Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21249/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21249/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2017, 2018 та 2019 роки, починаючи з моменту звернення, а саме: 23.06.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2017, 2018 та 2019 роки, починаючи з моменту звернення, а саме: 23.06.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивач з 13.09.2014 отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. 06.10.2014 в пенсійному органі зареєстровані заяви позивача про призначення пенсії за видом - державна служба та про призначення пенсії за віком. З 06.10.2014 позивачу призначена пенсія державного службовця. Згідно з постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.12.2014 у справі № 760/26056/14-а УПФУ зобов`язано врахувати певні складові для розрахунку пенсії. Між тим, 23.04.2019 в ГУ ПФУ зареєстрована заява позивача з проханням перерахувати пенсію, «зміна надбавки», «пенсія за віком». 31.07.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням перевести з одного виду пенсії на інший із застосуванням з/п починаючи з 01.07.2000 по 30.05.2002, та з 01.06.2006 по жовтень 2014 «з держслужби на пенсію за віком». 21.08.2019 позивач звернулася із заявою в якій просила провести обчислення її пенсії за віком, призначеної за заявою від 31.07.2019 замість пенсії державного службовця, із застосуванням середньої заробітної плати по країні за 2016 - 2018 (6188,89 грн.) відповідно до редакції ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, оскільки пенсія за віком є першою, яка призначалася відповідно до Закону № 1058. Зазначено, що пенсія державного службовця, яку позивачка отримувала раніше, була призначена відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», а відтак, як зазначено у цій заяві, застосовувати до цього випадку норму абзацу другого ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 є юридично некоректним. У відповіді від 10.09.2019 № 2/3541/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначило відносно переходу на пенсію за віком, що згідно ст. 45 Закону № 1058 при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. У відповіді звернута увага на те, що відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач отримує пенсію за віком з 13.09.2014 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058). Враховуючи це, як зазначило Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, при розрахунку пенсії відповідно до заяви від 31.07.2019 № 4505/1005 застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 - 4 404, 35 грн. Крім цього, у листі від 28.10.2019 ГУ ПФУ повідомило, що станом на 31.07.2019 загальний розмір пенсії становить 4 648,77 грн. після перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV загальний розмір пенсії з 31.07.2019 становитиме 4314,64 грн. Таким чином, як зазначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, проводити перехід з виду на вид по заяві від 31.07.2019 № 4505 вважається недоцільним, так як зменшується розмір пенсії. 23.06.2020 представником позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подана заява, в якій представник зазначає, що з 01.05.2020 позивачку перевели на пенсію за віком за Законом № 1058. Зазначено, що на сьогоднішній день позивачку перевели з пенсії державного службовця на пенсію за віком, але застосували показник середньої заробітної плати за 2017. Між тим, у заяві звернута увага на положення ч. 2 ст. 40 Закону № 1058. Зазначено, що за показник середньої заробітної плати за 2017, 2018 та 2019 становить 7763,17 грн. Заявник просив повідомити - з яких правових підстав застосований старий показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії державного службовця на пенсію за віком, а також просив перерахувати пенсію із застосуванням нового показника середньої заробітної плати за три роки, а саме за 2017, 2018 та 2019 роки. У листі від 12.05.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві проінформувало позивача, що одержувачів спеціальних пенсій, в яких розмір пенсій, обчислений за нормами Закону № 1058 з урахуванням осучаснення з 01.05.2020 більший, переведено автоматично, без звернення особи, на пенсію на умовах, передбачених законом, за матеріалами пенсійної справи. Враховуючи наведене, з 01.05.2020 позивачку переведено з пенсії державного службовця на пенсію за віком, розраховану згідно Закону № 1058. Розмір пенсії 4 778, 46 грн. На звороті наведений розрахунок із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2017, 2018 та 2019 роки, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки порушень прав чи свобод позивача в контексті спірних відносин не встановлено. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: - пенсія за віком; - пенсія по інвалідності; - пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З наведеного вбачається, що процедура призначення пенсії пов`язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат), у т.ч. пенсії за віком. У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, у т.ч. переведення в межах одного виду пенсії - за віком, що має місце у даному випадку, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії. Тобто, визначення «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії на інший не є співставними та є різними правовими категоріями за підставами виникнення та наслідками реалізації. Визначення терміну «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії. Як вже було зазначено вище, з 13.09.2014 позивачу було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. В подальшому, з 06.10.2014 позивачу призначена пенсія державного службовця. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що наступне звернення позивача про призначення пенсії за віком фактично є заявою про переведення з одного типу пенсійних виплат на інший та про переведення в межах одного виду пенсії - за віком, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність порушень з боку відповідача у зв`язку з продовженням виплати позивачу зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії з урахуванням середнього заробітку застосованого відповідачем. За таких обставин, підстави для перерахунку позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020 рік), а саме: за 2017, 2018 та 2019 роки, немає. Щодо посилань апелянта на положення ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 колегія суддів зазначає, що вказана норма стосується випадків первинного призначення пенсії, а не переведення з одного типу пенсійних виплат на інший. При цьому, як вбачається з абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1058, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. У даному випадку, за наявними розрахунками, станом на 31.07.2019 загальний розмір пенсії становив 4 648, 77 грн. Між тим, після перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 загальний розмір пенсії з 31.07.2019 становив би 4 314, 64 грн., тобто менше ніж отримувала позивач. Посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду не беруться колегією суддів до уваги, оскільки ці справа не є релевантними та спірні правовідносини склалися щодо інших обставин. Зокрема, в перелічених апелянтом справах Верховного Суду, на відміну від даної справи, пенсіонеру не було раніше призначено пенсію за віком на підставі Закону № 1058, на яку він хоче перейти (призначити) з пенсії державного службовця із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Отже, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.