Постанова 4854 № 400/3060/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3060/21 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В. Дата і місце ухвалення: 09.06.2021р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, - В С Т А Н О В И Л А : В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. від 16.04.20201р. ВП №65018786 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. та від 16.04.20201р. ВП №65018404 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спірними постановами державним виконавцем відповідача Килевник С.В. необґрунтовано накладено на ОСОБА_1 штраф за невиконання виконавчого листа №472/1103/14-ц, виданого Миколаївським апеляційним судом 23.02.2021р., про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 нежитловою будівлею, магазин-закусочна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою в АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу тимчасових споруд площею 12 кв.м. та площею 28 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , напроти фасадної стіни належної ОСОБА_2 нежитлової будівлі. Відповідачем не дотримано вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, та не перевірено виконання рішення суду боржником. ОСОБА_1 стверджувала, що вона неодноразово пропонувала державному виконавцю у зручний для нього час прибути на місце виконання судового рішення та скласти відповідний акт, чого останнім зроблено не було. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 09.06.2021р. з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок провести перевірку виконання судового рішення боржником та встановити відсутність поважних причин невиконання судового рішення. Акт, яким відповідач обґрунтовує перевірку невиконання ОСОБА_1 виконавчого листа №472/1103/14-ц, виданого Миколаївським апеляційним судом 23.02.2021р., підписаний лише державним виконавцем без зазначення причин незалучення до перевірки боржника або інших осіб, які брали участь у виконавчих діях. В обґрунтування своїх доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт зазначає, що в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України судом першої інстанції покладено на позивача обов`язок доказування неправомірності рішень суб`єкта владних повноважень. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, постановою Миколаївського апеляційного суду від 18.11.2019р. у справі №472/1103/14-ц зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 нежитловою будівлею - магазин-закусочна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою в АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу тимчасової споруди площею 12 кв.м, що розташована в АДРЕСА_2 , напроти фасадної стіни належної ОСОБА_2 нежитлової будівлі, а також демонтажу тимчасової споруди площею 28 кв.м, що розташована в АДРЕСА_2 , напроти фасадної стіни належної ОСОБА_2 нежитлової будівлі. На виконання зазначеного судового рішення 23.02.2021р. Миколаївським апеляційним судом видано виконавчі листи у справі №472/1103/14-ц, із заявами про примусове виконання яких 01.04.2021р. ОСОБА_2 звернувся до Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). 02.04.2021р. державним виконавцем Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №65018786 та ВП №65018404 з виконання виконавчих листів Миколаївського апеляційного суду від 23.02.2021р. У зазначених постановах вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копії постанов про відкриття виконавчих проваджень 02.04.2021р. направлено державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 та отримано їх останньою 03.04.2021р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 16.04.2021р. державним виконавцем Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. складено два акти, якими зафіксовано, що на момент виходу державного виконавця за місцем виконання боржником у встановлені законом строки не виконано рішення суду, а саме: не усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 нежитловою будівлею магазин-закусочна « ІНФОРМАЦІЯ_1 », шляхом демонтажу тимчасових споруд площею 12 кв.м. та площею 28 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . 16.04.2021р. державним виконавцем Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. у виконавчих провадженнях №65018786 та №65018404 винесено постанови про накладення штрафу, якими за невиконання виконавчого документа в повному обсязі, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. (згідно кожної з постанов). Не погоджуючись з правомірністю вказаних постанов про накладення штрафу ОСОБА_1 оскаржила їх в судовому порядку. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з метою забезпечення виконання рішення Миколаївського апеляційного суду у справі №472/1103/14-ц державним виконавцем відповідача вчинено дії щодо перевірки виконання боржником рішення суду та встановлено, що ОСОБА_1 добровільно не виконано рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Суд зазначив, що приписами Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок щодо повідомлення державного виконавця про наявність поважних причин неможливості виконання рішення суду, а також повідомлення про факт виконання такого рішення покладено саме на боржника у виконавчому провадженні. Матеріали виконавчих проваджень ВП №65018786 та ВП №65018404 не містять заяв від боржника - ОСОБА_1 або її представників про наявність поважних причин неможливості виконання рішення суду або доказів, які б свідчили, що позивач виконала вимоги державного виконавця на час прийняття оскаржуваних постанов. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Матеріалами справи підтверджено, що 16.04.2021р. державним виконавцем вчинено дії щодо перевірки виконання ОСОБА_1 добровільно у встановлений виконавцем строк рішення Миколаївського апеляційного суду у справі №472/1103/14-ц. Зокрема, державним виконавцем Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 та встановлено, що боржником не вчинено дій щодо демонтажу тимчасових споруд площею 12 кв.м. та площею 28 кв.м., напроти фасадної стіни належної ОСОБА_2 нежитлової будівлі магазину-закусочної «Водолей». Встановленні державним виконавцем обставини зафіксовано актами державного виконавця від 16.04.2021р. При зверненні з позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 не зазначає про виконання нею у встановлений державним виконавцем строк рішення суду у справі №472/1103/14-ц, як і не надає доказів такого виконання. Окремі недоліки оформлення актів державного виконавця від 16.04.2021р., на які посилається апелянт, не спростовують встановлений такими актами факт невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк. Не посилається позивач і на наявність поважних причин, які об`єктивно унеможливили або значно ускладнили виконання нею рішення та які не залежали від її власного волевиявлення. Свої доводи щодо незаконності спірних постанов про накладення штрафу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що державний виконавець Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Килевник С.В. не встановлював наявності/відсутності поважних причин невиконання боржником виконавчого документу. Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки частиною 4 статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Крім того, згідно п.6 ч.5 ст.19 Закону №1404-VIII боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, за приписами Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок щодо повідомлення державного виконавця про наявність поважних причин про неможливість виконання рішення суду, а також повідомлення про факт виконання такого рішення покладено саме на боржника виконавчого провадження. Згідно ч.8 ст.19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняті 16.04.2021р. в рамках виконавчих проваджень №65018786 та №65018404 постанови про накладення штрафу є обґрунтованими, правомірними та скасуванню не підлягають. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 09.06.2021р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 31 серпня 2021 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук