Постанова 4810 № 431/3446/20

Справа № 431/3446/20 Провадження № 22-ц/810/341/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. суддів: Назарової М.В., Стахової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Погребної Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 лютого 2021 року ухваленого судом у складі судді Кудрявцева І.В. в приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , відділу надання адміністративних послуг виконкому Старобільської міської ради Луганської області, третя особа орган опіки та піклування Старобільської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на реєстрацію місця проживання, зобов`язання вчинення дій, стягнення аліментів, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визначення місця проживання дитини, встановив: У вересні 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним вище позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з березня 2017 року з відповідачем ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з липня 2020 року проживає разом з нею у м. Старобільську Луганської області. З часу реєстрації шлюбу і до липня 2020 року сторони проживали у селищі Радісний Сад, Миколаївського району, Миколаївської області. На час звернення до суду з даним позовом сторони проживають окремо. Посилаючись на те, що згоди щодо визначення місця проживання спільної малолітньої дитини між нею та відповідачем не досягнуто, просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею; надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_1 ; зобов`язати відділ надання адміністративних послуг виконкому Старобільської міської ради зареєструвати місце проживання малолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 без згоди батька ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) батька, але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку. Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище зустрічним позовом, в якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини доньки ОСОБА_3 з ним, мотивуючи свої вимоги тим, що він офіційно працевлаштований, отримує стабільний заробіток, має позитивні характеристики, веде здоровий спосіб життя, має у власності нерухоме майно та всі необхідні умови для проживання малолітньої доньки. Позивачка ОСОБА_2 зловживає спірними напоями, і з цього приводу проходила курс лікування та кодувалась від алкогольної залежності, веде аморальний спосіб життя, офіційно не працює, отже не отримує самостійного доходу, не має задовільні житлово - побутові умови, що негативно впливає на психологічний стан і розвиток дитини, тому вважає за доцільне визначити місце проживання дитини саме з ним її батьком за його фактичним місцем проживання у с. Радісний Сад, Миколаївського району, Миколаївської області. Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визначено місцем проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю ОСОБА_2 . Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліментні платежі на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходу ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2020 року і до її повноліття. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , відділу надання адміністративних послуг виконкому Старобільської міської ради Луганської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання і зобов`язання вчинення дій відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визначення місця проживання дитини відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог позивачки ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визначення з нею місця проживання малолітньої дитини доньки ОСОБА_3 та стягнення з нього аліментів на користь позивачки на утримання малолітньої доньки, та задовольнити його зустрічний позов, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема вказує, що не погоджується з висновками суду про наявність підстав для задоволення вимог позивачки про визначення з нею місця проживання їхньої малолітньої дитини, оскільки ОСОБА_2 має алкогольну залежність, веде аморальний спосіб життя, офіційно не працює, і неспроможна забезпечити дитині належні умови для проживання, розвитку та виховання, а досліджені судом довідки наркологічного кабінету ЦРП КНП «Старобільське РТМО» та КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я Миколаївської обласної ради скаржник вважає взято судом до уваги безпідставно, оскільки зазначені в їх змісті дані не спростовують обставин щодо алкогольної залежності ОСОБА_2 , натомість наданим стороною скаржника доказам, зокрема, показам свідків щодо обставин на які посилається скаржник, вважає судом не надано належної оцінки, висновок третьої особи щодо доцільності проживання дитини з позивачкою вважає необ`єктивним та необґрунтованим, оскільки остання тривалий час не мешкала у м. Старобільську Луганської області, посилання суду на вік та стать дитини є дискримінаційним по відношенню до скаржника, як батька дитини, що не може впливати на визначення місця проживання малолітньої доньки. Вважає, що ним доведені підстави його зустрічного позову. У відзиві позивачка ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині законним, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 і залишити рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 лютого 2021 року без змін. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідача, доводи та пояснення учасників справи та їх представників за доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині задоволених вимог позивачки ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини та стягнення з відповідача аліментів на її користь утримання малолітньої доньки та в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з її батьком. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду в оскаржуваній частині вказаним вище вимогам відповідає. Судом встановлені та матеріалами справи підтверджуються такі факти та обставини справи. Сторони з 04 березня 2017 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу мають малолітню дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою, відносно якої між ними не досягнуто згоди щодо місця її проживання. З липня 2020 року сторони проживають окремо. Позивачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зі складом сім`ї 5 осіб: мати ОСОБА_5 , 1964 року народження, сестра ОСОБА_6 , 1985 року народження, племінниця ОСОБА_7 , 2004 року народження, донька ОСОБА_8 , 2011 року народження, донька ОСОБА_3 , 2017 року народження, діти ОСОБА_2 постійно мешкають з матір`ю. Позивачка ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу ОСОБА_2 ) є співвласницею вказаної вище квартири. Малолітня дитина сторін ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . 13 лютого 2020 року позивачкою ОСОБА_2 до КНП «Старобільський РЦ ПМСД Старобільської районної ради» подано декларацію № 0001-76ЕЕ-8800 про надання малолітній дитині ОСОБА_3 первинної медичної допомоги, та визначено лікаря, що надає таку допомогу. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання, від 05 серпня 2020 року складеного начальником служби у справах дітей Старобільської РДА та провідним спеціалістом ССД РДА, обстеженням житлово-побутових умов дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено що сім`я складається з 6 чоловік, а саме: ОСОБА_5 , 1964 року народження господарка, ОСОБА_6 , 1985 року народження донька господ., ОСОБА_2 , 1989 року народження, донька господ, ОСОБА_7 2004 року народження донька ОСОБА_6 , ОСОБА_8 2011 року народження, ОСОБА_3 2017 року народження, та займає приміщення з 3 кімнат. санітарний стан житла в квартирі, яка складається з 3 жит. кімнат, кухні, коридору, здійснюється ремонт, але житло придатне для проживання родини. У дитини є: у стані обладнання кімната, в яку ОСОБА_2 придбала нове ліжко та необхідні предмети побуту, у цій кімнаті здійснюється ремонт (встановлені нові пластик. вікна, клеються шпалери). Взаємовідносини у сім`ї доброзичливі, зі слів ОСОБА_5 усі члени родини допомагають один одному, підтримують морально і матеріально. ОСОБА_2 , мати дитини, перебуває на обліку в Старобільському центрі занятості та намагається знайти роботу. Права дитини в родині не порушують. З 13 серпня 2020 року малолітня дитина сторін донька ОСОБА_3 , зарахована до списку вихованців Старобільського комунального дошкільного навчального закладу ясла-садок. Позивачка ОСОБА_2 під диспансерним наглядом у наркологічному кабінеті ЦРП КНП «Старобільське РТМО» не перебуває, за останній рік не обстежувалася, про що свідчить довідка №2059 від 26 серпня 2020 року видана Старобільською центральною районною поліклінікою КНП «Старобільське РТМО» Старобільської районної ради. За змістом побутової характеристики складеною головою вуличного комітету м. Старобільськ, позивачка ОСОБА_2 характеризується лише позитивно. За місцем роботи в ТОВ «Миколаївський коньячний завод» за період з 01 листопада 2016 по 27 грудня 2019 рік позивачка ОСОБА_2 характеризується задовільно. На психіатричному та наркологічному обліку в КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради позивачка ОСОБА_2 не знаходиться. 13 серпня 2018 року позивачка ОСОБА_2 добровільно зверталась за амбулаторним лікуванням від алкогольної залежності, що підтверджується повідомленням Приватного підприємства «Інститут медико - біологічних досліджень», проте, даних щодо проведення лікування позивачки ОСОБА_2 з приводу алкогольної залежності чи сенсибілізуючої терапії (кодування) останньої матеріали справи не містять. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_1 є власником вказаної вище квартири. Відповідно довідки №650 від 07 вересня 2020 року виданою КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради ОСОБА_1 на обліку не перебуває. За змістом характеристик з місця проживання та роботи ОСОБА_1 виданих Радсадівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області від 18 вересня 2020 року та ТОВ «Миколаївський коньячний завод» від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 характеризується лише позитивно. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 23 жовтня 2020 року складеного комісією Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, за адресою: с-ще Радісний сад вул. Набережна, 2/7, встановлено, що в квартирі проживає ОСОБА_1 , який має доньку ОСОБА_3 , 2017 року народження, разом зі своїми батьками, останній користується однією з кімнат, в якій є достатня кількість меблів для проживання сім`ї з дитиною та кількість іграшок, дитячих книжок, одягу для трирічної дитини. Умови проживання за вищевказаною адресою прийнятні для трирічної дитини. Сторони працюють, мають самостійний дохід. Обставин стосовно ухилення сторін від виконання своїх батьківських обов`язків у відношенні малолітньої доньки ОСОБА_3 судом не встановлено. Органом опіки та піклування в особі Старобільської райдержадміністрації від 14 січня 2021 року №01-22/110 надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом її матір`ю ОСОБА_2 . Отже, вирішуючи спір стосовно місця проживання малолітньої дитини, суд оцінював докази щодо умов проживання кожного з батьків, їх матеріальний стан, характеристики їх особистостей та інші обставини, які мають значення для справи. Відповідно до правил ст. ст. 160-161 СК України, в разі відсутності згоди батьків, які проживають окремо, щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір вирішується виходячи із ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, віку дитини, стану здоров`я, особистої прихильності дитини до батьків та інших істотних обставин. За частиною 2 статті 161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні беззаперечні виключні обставини, які б свідчили про недоцільність проживання малолітньої дитини з матір`ю. Обставин щодо зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями та аморальної поведінки останньої, що може зашкодити розвиткові малолітньої дитини сторін, відповідачем ОСОБА_20 суду не доведено. Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідач ОСОБА_1 є працездатним, працює, отримує стабільний заробіток, інших утриманців не має. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_2 в частині вимог стосовно визначення місця проживання дитини та стягнення з відповідача аліментів у частці від його доходу на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , до досягнення дитиною повноліття та про відмову в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 . Доказів, які б спростовували наведені вище висновки суду, скаржником не надано. З вказаної підстави колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права. Порушення судом норм процесуального права, апеляційною інстанцією не встановлено. Доводи апеляційної скарги за своєю суттю є запереченнями проти позовних вимог ОСОБА_2 в частині вимог про визначення місця проживання дитини, які враховані та розглянуті судом першої інстанції, і зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким суд надав належну правову оцінку. При цьому колегія суддів зауважує, що у змісті апеляційної скарги, скаржник просить скасувати рішення суду, зокрема, і в частині стягнення з нього аліментів на користь позивачки на утримання малолітньої дитини, проте не навів жодного доводу в обґрунтування своїх посилань щодо незаконності рішення суду в цій частині. Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін. Керуючись ст.ст. 367 374,375,383,384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 лютого 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складення повної постанови - 26 липня 2021 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: М.В. Назарова Н.В. Стахова