Постанова Сумський апеляційний суд № 588/590/21

Справа №588/590/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Щербаченко М. В. Номер провадження 33/816/275/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 10 серпня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 588/590/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову суді Тростянецького районного суду Сумської області від 05 травня 2021 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження у справі про адміністративні правопорушення: захисника адвоката Маслової О. Є., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , установив: В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, а провадження закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки він не керував мопедом (просто котився на ньому із заглушеним двигуном), а тому не повинен був проходити огляд на встановлення стану сп`яніння. Зазначає про безпідставність розгляду справи суддею у його відсутність. Вказує і на не допит судом свідка, якого суд прийняв рішення допитати. Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 05 травня 2021 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування т/з на 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору. Відповідно до постанови, ОСОБА_3 12 квітня 2021 року о 16.20 год. у с. Олексине по польовій дорозі неподалік буд. № 85 по вул. Першотравневій керував т/з мопедом «ALPHA ZS50F» б/н з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, мова нерозбірлива. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння ухилився шляхом відмови, чим порушив п. 2.5 ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Маслову О. Є., які підтримали апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 491015 від 12 квітня 2021 року, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Зазначені висновки судді суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, належним чином умотивовані і ґрунтуються на досліджених та перевірених в судовому засіданні доказах. Зокрема, факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, об`єктивно підтверджується, крім зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення, іншими доказами у справі, а саме: - відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, та відео реєстратора з службового автомобіля, здійснених згідно ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», з яких встановлено, що поліцейські здійснюючи патрулювання польової дроги виявили їдучий до них мопед, де за кермом сидів ОСОБА_3 , а позаду нього сидів його син. Всі вони були без шоломів, що фактично і стало підставою для зупинки. Побачивши поліцейських водій вимкнув двигун та докотившись до патрульних зупинився і заявив, що він не керував мопедом. Пізніше на пропозицію поліцейських пройти огляд зазначив, що ніякого огляду проходити не буде бо не керував мопедом. Зазначив, що керував мопедом його син. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції було встановлено, що допитані особи не були очевидцями подій і вони не змогли нічого повідомити щодо обставин керування ОСОБА_3 мопедом та обставин, за яких він відмовився від проходження огляду на встановлення стану сп?яніння. Разом з тим, допитаний апеляційним судом свідок ОСОБА_8 підтвердив обставини зазначені як у протоколі про адміністративне правопорушення так і зафіксовані на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських. Сам ОСОБА_3 не заперечував факту відмови від огляду, однак фактично заперечував факт керування. Наведені докази жодним чином не спростовуються правильність висновків судді щодо фактів керування ОСОБА_3 мопедом та відмови від проходження огляду. З аналогічних підстав апеляційний суд не може прийняти до уваги і доводи ОСОБА_3 , що він не керував мопедом, а просто котився на ньому. Зокрема, відповідно роз`яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп?яніння, керувала т/з. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08 листопада 1968 року) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію ( ОСОБА_9 , 01 травня 1971 року), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія. Водій повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку. Водію т/з необхідно уникати будь-яких дій, не пов`язаних з водінням. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він просто котився не заслуговують на увагу та задоволенню не підлягають, оскільки останній знаходився на т/з під час його руху на місці водія, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8 , відеозаписом подій. При цьому на переконання апеляційного суду, ураховуючи положення національного законодавства України про адміністративні правопорушення та норм міжнародного права, для встановлення факту керування т/з певною особою не має значення, чи рухався т/з безпосередньо за допомогою двигуна, чи своїм ходом без нього, оскільки, як зазначалося вище, кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, незважаючи на час, протягом якого здійснюється рух т/з, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02). Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп?яніння, а тому і поліцейським спочатку, і суддею суду першої інстанції у подальшому правильно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп?яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, млява мова), так і факт відмови цієї особи від проходження огляду щодо стану алкогольного сп?яніння. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп?яніння. У свою чергу порядок проходження огляду на стан сп?яніння у свою чергу закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами). Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп?яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Таким чином, ОСОБА_3 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп?яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не допитав свідка якого викликав, то вони є не обґрунтованими, оскільки дійсно допит свідків в суді не відбувся, але суддя вжив заходів та в порядку задоволення клопотання сторони захисту направив судові повістки. Так, свідок ОСОБА_7 (сусід ОСОБА_3 ) отримав судову повістку як і сам ОСОБА_3 , але у судове засідання не прибув. Повторного клопотання про виклик і допит вказаного свідка до суду, не надходило. У зв`язку з чим, суддею було прийнято обґрунтоване рішення про можливість завершення розгляду справи і без допиту вказаного свідка, тим паче, що у справі даних проте, що вказаний свідок був очевидцем подій, не було. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає і не обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставного розгляду справи у відсутність ОСОБА_3 , оскільки останній будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи судом (а. с. 16) жодного клопотання, в порядку ст. 268 КУпАП про відкладення розгляду справи, не заявив. Таким чином, судовий розгляд справи відбувся у повній відповідності до вимог закону. При розгляді справи в повному обсязі були дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 05 травня 2021 року відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов