Постанова 4852 № 160/4606/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4606/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (м. Дніпро, суддя Златін С.В.) у справі №160/4606/21 за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- встановив: 26 березня 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за № 318-3/8 від 19.02.2021 про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1221411000:01:053:0059, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада; - зобов`язати Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1221411000:01:053:0059, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада, в місячний строк з дня набрання законної сили судового рішення, з урахуванням висновків суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року позовні вимоги позивача задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає, що за результатом розгляду поданого громадянином погодженого проекту землеустрою суб`єкт владних повноважень у двотижневий строк зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду. Повноваження органу місцевого самоврядування щодо затвердження проекту землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Тому, на думку відповідача, задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є втручанням в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У судовому засіданні позивач проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області під 29.05.2020 року № 4.7304/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, орієнтовним розмір 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03). 22.06.2020 року позивачем укладено договір № 20049900107 з ДП «Центр державного земельного кадастру» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. ДП «Центр державного земельного кадастру» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га позивачу для ведення особистого селянського господарства за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада. Проект землеустрою погоджений, про що свідчить висновок експерта державної експертизи про розгляд документації із землеустрою від 23.09.2020 року № 10893/82-20, виданий ГУ Держгеокадастру у Сумській області. Земельна ділянка зареєстрована Державним кадастровим реєстратором відділу в Ортатівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області під кадастровим номером: 1221411000:01:053:0059. 15.12.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказом № 4.13214/15-20-СГ відмовило позивачу у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, оскільки остання передана до комунальної власності Підгородненській міській раді. У матеріалах справи міститься копія наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.12.2020 року № 46-ОТГ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та акт приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 14.12.2020 року, до якого включена і земельна ділянка, на яку претендує позивач. 16.12.2020 року відповідач своїм рішенням № 25-1/8 прийняв до комунальної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до акту прийому передачі від 14.12.2020 року. Рішенням від 19.02.2021 року № 318-3/8 відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1221411000:01:053:0059, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада. Підставою для відмови вказано порушення пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України. Не погодившись із рішенням відповідача № 318-3/8 від 19.02.2021, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача оскільки: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства погоджено згідно висновку від 23.09.2020 року №10893/82-20; єдине рішення, яке може прийняти відповідач за результатом розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , є лише рішення про його затвердження; земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебувала саме у державній власності, тому посилання відповідача на п. 21 Перехідних положень ЗК України є безпідставним. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведений земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини 10, 11 статті 118 ЗК України). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України). Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається па її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Отже, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. Відповідно до п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Відповідно до матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (01.03) за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Підгородненська міська рада, погоджено згідно висновку від 23.09.2020 року № 10893/82-20. Необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації - відсутня. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на земельну ділянку, щодо якої звернувся позивач, дія п. 21 Перехідних положень ЗК України не поширюється, оскільки вказана земельна ділянка перебувала у державній власності, що підтверджується проектом землеустрою, який погоджено у встановленому порядку та наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.12.2020 року № 46-ОТГ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну-власність за актом приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 14.12.2020 року, до якого включена і земельна ділянка, на яку претендує позивач. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.05.2020 року № 4.7304/15-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою", яким позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою станом па день розгляду справи, є чинним, а тому породжує правові наслідки. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним скасування рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 19.02.2021 № 318-3/8. Щодо доводів скаржника з приводу втручання у його дискреційні повноваження колегія суддів зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Правомірним, у даному випадку, є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, а тому повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними. Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року №К/9901/4844/18, постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1316/18, постанові від 10 березня 2021 року у справі № 240/82/19. Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Слід зазначити, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17. В апеляційній скарзі відповідач не спростовує висновків суду першої інстанції щодо відсутності законних та обґрунтованих підстав для відмови позивачу у задоволенні проекту землеустрою. Таким чином, з урахуванням того, що клопотання позивача вже було розглянуто, відповідачем прийнято рішення, проект землеустрою погоджено у встановленому порядку, а підстави для відмови у відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу визнані судом протиправними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність позивачу. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №160/4606/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складений 20.08.2021 р. Головуючий суддя О.М. Панченко Суддя С.М. Іванов Суддя В.Є. Чередниченко