Постанова 4875 № 922/7/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" серпня 2021 р. Справа № 922/7/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя судді: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: Прокурор: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Зубченко І.В., Радіонова О.О. Телеснюк І.В. Зливка К.О. - прокурор відділу Харківської обласної прокуратури (службове посвідчення №057328 від 09.10.2020) Сосіна І.О. - в порядку самопредставництва (витяг з ЄДР, посвідчення серії ХА№127 від 01.07.2019) не з`явились розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1420 Х/3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від01.04.2021 року (повне рішення складено 12.04.2021 року) у справі№922/7/21 (суддя - Бринцев О.О.) за позовом до проЗаступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків стягнення 996 236,29 грн. ВСТАНОВИВ: 30.12.2020 заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс" збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у загальній сумі 996 236,29 грн. 16.03.2021 Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до місцевого господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 988 035,18 грн. В обґрунтування даної заяви позивач посилається на здійснення перерахунку позовних вимог із врахуванням уточненої інформації щодо відпрацьованого часу по кожному джерелу викиду ТОВ "Дівайс" від 21.01.2021. Протокольною ухвалою заява позивача прийнята до розгляду, що відображено у протоколі судового засідання ГСХО від 23.03.2021. Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2021 позов задоволено повністю, з відповідача на відповідні рахунки стягнуто шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 988 035,18 грн., а також з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури стягнуто судовий збір в сумі 14 820,53 грн. Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що матеріалами справи доведено вчинення відповідачем дій з експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в порушення статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" у заявлений до стягнення період. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Дівайс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у позові. Апелянт вважає рішення господарського суду Харківської області незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Підставами скасування рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2021 року відповідач вважає: - неповні обставини справи (звертає увагу суду на те, що

описова частина рішення суду викладена некоректно та містить не ті обставини, на які є посилання в позові, та посилання на документи, що не є допустимими доказами у справі та не мають відношення до предмета спору); - висновок суду про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави невірний, оскільки, прокуратуро рою сплачено судовий збір саме по цьому позову в розмірі 14943,54 грн. платіжним дорученням №2745 від 10.11.2020 р. Тобто рішення про пред`явлення позову до ТОВ «ДІВАЙС» було прийняте прокуратурою до 10.11.2020 р. без дотримання процедури, без здійснення процесуальних та інших необхідних дій, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Листування, що додане до позову, та на яке посилається суд в пунктах 7.3.-7.5 рішення, з урахуванням дат не лише написання документів, а дат їх офіційного отримання, свідчить про той факт, що прокурором не дотримані вимоги ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а саме не дотримана процедура підтвердження власних повноважень. Докази того, що у Державної екологічної інспекції Харківської області дійсно були відсутні бюджетні асигнування на сплату судового збору та того, що були належні звернення до уповноваженого органу для отримання коштів та фінансування для оплати судового збору, в матеріалах справи відсутні. Судом першої інстанції не розглянуто питання розумності строку та поважності причин не звернення з позовом Державною екологічною інспекцією Харківській області у цій справі. Зокрема, у матеріалах справи міститься лист Харківської обласної прокуратури від 23.11.2020 №15/3-66вих20, адресований Державній екологічній інспекції у Харківській області, в якому повідомлялося, що прокуратурою «прийнято рішення про здійснення представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до ТОВ «Дівайс» про стягнення шкоди, заподіяної державі; - на переконання апелянта, все листування між ДЕІ та прокуратурою з 09.11.2020р. по 23.11.2020р. є формальністю та здійснено постфактум після сплати судового збору для пред`явлення позову, тобто після прийняття рішення про подання позову; - в рішенні суду залишений без уваги той факт, що претензії відповідачу не надсилались та докази їх направлення відсутні. Оцінка тому факту, що 24 претензії не були направлені відповідачу не надана. Крім того, 24 претензії по збиткам стосуються 15 дозволів, тобто 3 претензії позову додані по дозволам, що відсутні в матеріалах справи та рішенні суду. Та лише 11 дозволів, що надані позивачем до матеріалів справи могли бути предметом судового розгляду та дослідження; - при винесенні рішення судом не були належним чином досліджені позовні вимоги та документи в їх обґрунтування. Із рішення суду неможливо зрозуміти де та коли вчинено правопорушення, не описано взагалі в чому конкретно воно полягало. Розрахунок збитків відсутній і в позові, і в рішенні суду, яким чином нараховано саме стягнуті суми 344.487,70 грн. та 643.547,48 грн., із чого вони складаються, не вказано; - апелянт також не згоден з розрахунком суми збитків. Вважає, що розрахунки збитків та їх розділення по Краснокутському району та по Дворічанському району взагалі не перевірялись судом та не доводились позивачем, хоча розмір збитків входить до предмету доказування згідно ст. 1166 ЦК України; - які саме обставини по даному судовому спору по стягненню збитків за роботу без дозволів в період з 07.08.2017 р. по 18.04.2018 р. підтверджує припис від 20.08.2020 р. не зрозуміло. Апелянт вважає, що цей документ не має відношення до предмету даного позову; -розрахунки, що містяться лише в претензіях, які навіть не зазначені як докази в цьому рішенні, не були перевірені судом, а визнані апріорі доказаними. Тому що відповідач не надав контррозрахунків. З яких доказів наведені вихідні дані в розрахунках претензій у рішенні суду не вказано. Із розрахунків неможливо зрозуміти звідки взяті ці відомості по кожномуджерелу. Час роботи та вид котлів були наведені лише в інформації відповідача, яка надалі була уточнена. Але суд уточнення інформації (технічної помилки) щодо виду котла відповідача вважає бездоказовою; -в розділі 10 рішення, що стосується розміру збитків, суд застосовує Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне, що затверджена наказом Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовища України від 28.04.2020р. № 277, та яка вступила в дію з 15.05.2020р., як нормативного акту, на підставі якого здійснені розрахунки шкоди, не зважаючи на той факт, що ця Методика не існувала ні в період існування порушення, ні в період його виявлення, а тому на думку апелянта не може застосовуватися до відносин сторін. Прокурор та позивач в позові та доданих до нього претензіях і розрахунках вимагають застосування нормативного акту - Методики, що діє з 15.05.2020 р. до тих відносин, які виникли раніше, тобто вважають, що вказана Методика має зворотну дію у часі як нормативний акт. В порушення вимог ст.5 ЦК України суд підтримує застосування нового нормативного акту до відносин, які виникли до набрання ним чинності. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.21 для розгляду справи №922/7/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пушай В.І., судді Попков Д.О., Стойка О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків, вх. №1420 Х/З, на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2021 у справі № 922/7/21. Призначено справу до розгляду на "14" червня 2021 р. об 11:00 год. У зв`язку з відпусткою судді Стойка О.Є., відповідно до ст. 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і на виконання рішення зборів суддів Східного апеляційного господарського суду №1 від 02.10.2018 р., №2 від 16.10.2018 р. здійснено заміну зазначеного судді у складі колегії суддів у справі №922/7/21 шляхом автоматизованого розподілу. Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 року визначено склад колегії суддів (за наявності): Чернота Л.Ф. - головуючий суддя; судді: Істоміна О.А., Попков Д.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 року, оголошено перерву у судовому засіданні до "19" липня 2021 р. о 11:00 год. 08.07.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, а 19.07.2021 - додаткові пояснення до неї. В обґрунтування даної заяви відповідач посилається на те, що він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправними дій інспекції по проведенню перевірки діяльності ТОВ "Дівайс" з виробництва та постачання пари на підставі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, результати якої зафіксовані в акті №702/11-02/03-06 від 20.08.2020, а також про визнання недійсним припису інспекції №138/03-13 від 20.08.2020. Також відповідачем надано копію ухвали Харківського окружного Адміністративного Суду від 10.06.2021 у справі №520/9931/21 про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі за зазначеним позовом ТОВ "Дівайс". На думку відповідача, встановлення протиправності дій Державної екологічної інспекції та недійсності припису від 20.08.2020 прямо впливає на надання оцінки протиправності поведінки ТОВ "Дівайс" та наявності в його діях складу правопорушення по спричиненню збитків довкіллю, що є перешкодою для встановлення всіх істотних обставин у справі №922/7/21, тобто, правильне вирішення даної справи прямо залежить від вирішення іншої, пов`язаної справи, що є підставою для зупинення провадження у цій господарській справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. 19.07.2021 до початку судового засідання у справі від позивача отримано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням у відпустці представника, який приймає участь у даній справі, та зайнятістю іншого повноважного представника у іншому судовому процесі. Увалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року, оголошено перерву у судовому засіданні до "09" серпня 2021 р. о 12:30 год. Крім того, враховуючи те, що копія клопотання про зупинення провадження у справі відповідачем позивачеві не надсилалася і позивач не був заздалегідь (до судового засідання, яке відбулося 19.07.2021) обізнаний із даним клопотанням, відповідно, не мав можливості висловити свою позицію та/або доводи, міркування щодо нього, тому спір не було вирішено в судовому засіданні 19.07.2021. Згадане клопотання позивача про перенесення було задоволене, та повідомлено, що клопотання відповідача буде вирішено у подальшому. 30.07.2021 р. на поштову адресу суду від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі №3407-13-10 від 27.07.2021, в яких позивач посилаючись на норми Господарського процесуального кодексу України та постанови Верховного Суду, вважає, що оскарження дій Інспекції та скасування зазначеного вище припису не може бути підставою для зупинення провадження у справі за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Інспекції до ТОВ «ДІВАЙС» про стягнення шкоди, в зв`язку із наступним. Крім того, відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Таким чином, припис Інспекції від 20.08.2020 за №138/03-13 жодним чином не пов`язаний із нарахуванням шкоди заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин у розмірі 996236,29 гривень, оскільки факт наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «ДІВАЙС» зафіксовано у акті перевірки від 20.08.2020 №702/11-02/03-06, який є чинним та на підставі якого здійснювався розрахунок розміру шкоди і пред`являлися претензії №№151-160,165- 177,191. Крім того, ТОВ «ДІВАС» не оскаржує в адміністративному судочинстві факт відсутності наднормативних викидів у спірний період. Втім, акт перевірки - є документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. В той же час, Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у справах №910/5425/18, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18 неодноразово зазначав, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18. Таким чином, оскарження дій Інспекції та скасування припису не є підставою для зупинення провадження у справі №922/7/21, предметом якого є стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. На підставі викладеного, Інспекція заперечує щодо задоволення клопотання ТОВ «ДІВАЙС» про зупинення провадження №922/7/21. 02.08.2021 року від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача (в порядку ст.ст. 42,53,169 ГПК України), в яких прокурор зазначає про закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №922/3025/20. У зв`язку з чим просить суд у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №922/7/21 відмовити. У зв`язку з відпустками головуючого судді Пушая В.І та судді Попкова Д.О. розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 року, на підставі доповідної записки секретаря третьої судової палати Радіонової О.О., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/7/21, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О. Враховуючи викладене, означена колегія суддів Східного апеляційного господарського суду приймає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків до свого провадження із розглядом у судовому засіданні, що відбудеться у визначену попереднім складом суду дату та час - 09.08.2021 р. о 12:30 год. - з метою забезпечення прав учасників справи відносно належного повідомлення про судовий розгляд та гарантій розумного строку його здійснення. За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 року, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2021 року у справі №922/7/21 до провадження Східного апеляційного господарського суду у складі судової колегії: Чернота Л.Ф. (головуючий, суддя-доповідач), судді - Зубченко І.В., Радіонова О.О. В судовому засіданні 09.08.2021 року було оголошено перерву до 26.08.2021 о 10.00 год., про що учасників справи було повідомлено під розписку. 25.08.2021 року від відповідача надійшло клопотання, за змістом якого останній просить відкласти розгляд справи, призначеної на 26.08.2021 р. в зв`язку із терміновим відрядженням представника відповідача до м. Київ для участі в іншій справі. Також, тієї ж дати відповідачем надіслано на поштову адресу суду додаткові пояснення до заяви про зупинення провадження з додатками. За змістом вищенаведеного клопотання останній зазначає, що Харківським окружним адміністративним судом по справі №520/9931/21 від 15.07.2021 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог ТОВ «Дівайс» про Державної екологічної інспекції у Харківській області. В судовому засіданні 26.08.2021 року прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки причини, вказані в клопотанні є неповажними та непідтвердженими у розмінні вимог ст.ст.73-76 ГПК України. Стосовно клопотання про зупинення надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2021 року у справі №922/7/21 - залишити без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Надав клопотання про відкладення. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції. Вказані документи в повній мірі свідчать про належне повідомлення сторін у справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Східним апеляційним господарським судом. Статтею 120 частинами 3, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне: Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Разом з цим, апеляційним судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України"). Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 26.08.2021 р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою. Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті. Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання. Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі №922/7/21 суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За змістом п.4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене. За змістом п. 5 ч. 1 вищевказанорї статті, обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Настання обставин об`єктивної неможливості розгляду Східним апеляційним господарським судом справи №922/7/21 до вирішення іншої справи виключається, оскільки фактичними обставинами наявності в матеріалах даної справи цілком достатніх належних, допустимих та достовірних письмових доказів, які в повному обсязі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду по справі №922/7/21, так і відсутністю в правовій природі іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Також, колегія суддів звертає увагу і та той факт, що доказів наявності у відповідача дозвільного документу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у спірний період матеріали справи не містять. Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції доходить висновку про те, що в матеріалах даної справи наявні всі необхідні докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти). Які є предметом сулового розгляду в межах даної справи. Таким чином в матеріалах господарської справи наявні всі необхідні докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в межах даної справи. Як вбачається з позову ТОВ «Дівайс» в порядку адміністративного судочинства у справі №520/9931/21 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) останній просить суд: 1)визнати протиправними дії Держекоінспекції по проведенню позапланової перевірки, які зафіксовані в акті №702/11-02/03-06 від 20.08.2020, 2)визнати протиправними дії Держекоінспекції по проведенню позапланової перевірки шляхом надання запиту (вимоги) державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища про часи роботи джерел викидів в період з 07.08.2017 по 17.04.2018 та з 07.08.2017 по 25.03.2020, 3)визнати недійсним припис Держекоінспекції №138/03-13 від 20.08.2020. Отже, в межах справи №520/9931/21 предметом спору є виключно дії Держекоінспекції по проведенню позапланової перевірки, які зафіксовані в акті від 20.08.2020 та припис від 20.08.2020. А проведення перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 24.01.2020 та складені на його підставі документи в предмет спору у справі №520/9931/21 не входять. Разом з цим, надання судом адміністративної юрисдикції оцінки припису Держекоінспенції від 20.08.2020 жодним чином не вливає на процес встановлення та оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду справи №922/7/21, оскільки даний припис не містить обставин, що входять в предмет доказування в межах справи №922/7/21. Даний документ (припис) містить вказівки щодо зобов`язання суб`єкта господарювання усунути виявлені порушення. Тобто направлений на спонукання вчинення певних дій у майбутньому. Водночас, в межах справи №922/7/21 предметом доказування є встановлений факт здійснення викидів в атмосферу, який мав місце у спірний період, тобто подія, яка вже відбулася у часі. Крім того, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Окрім цього, акт перевірки є документом, в якому зафіксовано факт викидів забруднюючих речовин в атмосферу. А сам факт таких викидів відповідачем не заперечується та не спростовується. Окремо слід зазначити, що первісним документом, в якому зафіксовано виявлені порушення є акт перевірки Держекоінспекції від 20.01.2020. Водночас в предмет спору у межах справи №520/9931/21 вказаний документ не входить. Так само, як і здійснені Держекоінспекцією розрахунки розміру збитків (які наявні в матеріалах справи) не є предметом спору у справі №520/9931/21. Отже, в незалежності від наслідків судового розгляду справи №520/9931/21, наявні в матеріалах господарської справи докази - акти перевірки від 24.01.2020 №22/11-02/03-06 та від 20.08.2020 №702/1 1-02/03-06, розрахунки розміру збитків, протоколи вимірювань, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є належними, доказами в межах справи №922/7/21. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з урахуванням додаткових пояснень. У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши прокурора, представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як свідчать матеріали справи, відповідач ТОВ "ДІВАЙС" здійснює діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря на території Краснокутського та Дворічанського районів Харківської області. Виробництво та постачання пари здійснюється на підставі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: від 18.04.2018 №№6323555100-3930, 6323555100-3929, 6323581708-3925, 6323581700-3928, 6323580301-3927, 6321882001-3934, 6321855100-3931, 6321883301-3932, 6321881501-3936, 6321881509-3938, 6321881509-3937, 6321882701-3935 (далі - Дозволи). Проведеною позивачем Державною екологічною інспекцією у Харківській області плановою перевіркою дотримання ТОВ "ДІВАЙС" вимог природоохоронного законодавства встановлено, що названі вище дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідачеві видано вперше 18.04.2018. З моменту введення відповідних стаціонарних джерел в експлуатацію і до цієї дати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювалися відповідачем без дозвільних документів. Це є порушенням статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". За результатами перевірки складено акт, винні особи притягнуті до адміністративної відповідальності. Проведеною в подальшому позаплановою перевіркою дотримання відповідачем ТОВ "ДІВАЙС" вимог природоохоронного законодавства, крім іншого, також встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ТОВ "ДІВАЙС", які розташовані в Дворічанському та Краснокутському районах Харківської області з 07.08.2017 по 18.04.2018 здійснювалися за відсутності дозволів. За результатами перевірки складено акт від 20.08.2020 №702/11-02/03-06 (т.I, а.с. 43-67). На підставі цього акту позивачем здійснено розрахунок шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природно середовища в сумі 996.236,29 грн. Претензії позивача про сплату вказаної суми залишені відповідачем без задоволення. Предметом позову прокурора (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є стягнення шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 988.035,18 грн. При цьому, посилається на вимоги статті 1166, 1172 ЦК України, статті 10, 11, 40, 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Фактичними підставами позову є дії відповідача по здійсненню у період з 07.08.2017 до 17.04.2018 викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел за відсутності відповідних дозволів. Позивач позов прокурора підтримує. Зазначає, що під час проведення позапланової перевірки вимог природоохоронного законодавства ТОВ "ДІВАЙС" було виявлено порушення вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, що полягає у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволів. Вважає, що діях відповідача наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання шкоди державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Відповідач проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що: - прокурором та позивачем не доведено наявності в діях відповідача складу господарського правопорушення; - розрахунки позивача зроблені на підставі Методики, яка набрала чинності лише 15.05.2020, тобто пізніше ніж відбулося порушення (з 07.08.2017 по 18.04.2018), а тому вона не застосовується до спірних правовідносин; - у спірних відносинах відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, а також з урахуванням заперечень відповідача проти цих вимог суд визначає перелік обставин, які є предметом доказування у справі таким чином: - підстави для представництва прокурором інтересів держави; - склад господарського правопорушення (протиправна поведінка відповідача; наявність негативних наслідків у вигляді шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і шкодою; вина); - відповідність розрахунку шкоди вимогам законодавства; - порушення інтересів держави. Зазначені обставини, за висновком місцевого господарського суду, свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Щодо правових підстав для звернення заступника керівника Харківської обласної прокуратури з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. За змістом частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту З частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав), для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру». Водночас, згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строю визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те. чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення де суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Схожу за змістом правову позицію стосовно представництва прокурором інтересів держави викладено Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 910/12285/18, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Державна екологічна інспекція у Харківській області є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Це вбачається з Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затв. Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230. А саме пункту 2 розділу II, згідно з яким Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин. За даною справою, Харківська обласна прокуратура зверталася до Державної екологічної інспекції у Харківській області з листом від 09.11.2020 №15/3-8504-20 (т.I, а.с. 230-231) з приводу надання інформації про вжиття заходів щодо захисту інтересів держави шляхом стягнення з ТОВ "ДІВАЙС" шкоди, заподіяної забруднення атмосферного повітря. У відповідь Державна екологічна інспекція у Харківській області листом від 10.11.2020 №4621-13-13 (т.I, а.с. 232) повідомила прокуратуру, що ТОВ "ДІВАЙС" шкоду заподіяну державі внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не сплатило. Інспекція самостійно не зверталася до господарського суду з відповідним позовом, оскільки відсутні бюджетні асигнування на сплату судового збору. В свою чергу, листом від 23.11.2020 №15/3-66вих20 (т.I, а.с. 233-234) в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію у Харківській області про намір здійснювати представництво інтересів держави шляхом звернення до господарського суду із позовною заявою до ТОВ "ДІВАЙС" про стягнення 996.236,29 грн. Враховуючи вищенаведене, та в розумні щодо звернення з позовом, судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку, прокурором дотримана встановлена законом процедура підтвердження власних повноважень на представництво інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області. З урахуванням цього суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурор має підстави для звернення до суду із даним позовом. Щодо правової кваліфікації спірних правовідносин по суті спору, судова колегія зазначає таке. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст. 216 ГК України). Згідно з частиною першою статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення норм поведінки; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням та збитками; 4) вина. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України). З урахуванням викладеного та у відповідності до статті 74 ГПК України прокурор, позивач повинні довести наявність трьох елементів господарського правопорушення: 1) порушення норм; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням та збитками. Наявність четвертого елементу - вини, презюмується. Ця презумпція може бути спростовна відповідачем. Приписами частини 1 статті 149, статті 151 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством. Судовою колегією апеляційної інстанції було досліджено: - протиправна поведінка полягає у самовільному користуванні надрами (підземні води) (статті 19, 21-23 Кодексу України про надра) та наднормативних викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря (статті 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»), а саме за відсутності відповідних дозвільних документів; - вина особи, яка полягає у порушені правил спеціального користування надрами (підземні води), а саме здійснення забору підземних вод за відсутності відповідного дозволу та здійснення господарської діяльності, яка призводить до наднормативних викидів за відсутності відповідного дозволу, що підтверджується актом перевірки, приписом, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення; - наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методик; - причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача. При цьому, строк на подання заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами відповідачем порушено внаслідок власних дій, терміни на розгляд дозвільних документів з боку органів державної влади не порушено, а отже у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу цивільного правопорушення. Зокрема, відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин. Статтею 11 вищенаведеного Закону передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом (ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Наведеними нормами встановлено правило поведінки, що полягає в необхідності утримання від експлуатації стаціонарних джерел викиду з забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідного дозволу. Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладеною у постанові від 06.03.2018 у справі №607/4516/17. Факт порушення відповідачем вказаного правила поведінки вбачається з експлуатації відповідачем в період з 07.08.2017 по 18.04.2018 стаціонарних джерел викиду з забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідних дозволів. Це підтверджується актом перевірки від 20.08.2020 №702/11-02/03-06 (т.I, а.с. 43-67), приписом від 20.08.2020 №138/03-13 (т.І. а.с. 68-70), постановами про накладення адміністративного стягнення від 31.01.2020 №02-14/35, від 31.01.2020 №02-14/36 (т.І. а.с. 73-74, 78-79), та власне самими Дозволам, датою видачі яких є саме 18.04.2018 (т.ІI, а.с. 104, 106,115, 118, 130,145, 148, 151, 161, 165, 168, 171, 174). Відповідач проти наявності наведеного вище правила поведінки та про його порушення не заперечує. Окремі заперечення, що стосуються експлуатації конкретних стаціонарних джерел викидів судом не приймаються, оскільки вони не підтверджені відповідними доказами. Так, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що відомості зазначені в рядку першому таблиці (т. 2, а.с. 14) не відповідають дійсності, а насправді експлуатувався не котел "Факел" а котел КОЛВІ 100 (1с). Твердження відповідача про те, що не всі вказані в акті перевірки газові котли є стаціонарними також не підтверджені доказами, у розумінні вимог ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального Кодексу України. Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарським судом Харківської області обґрунтовано зазначено про наявність в діях відповідача протиправної поведінки - експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в порушення статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"). В загальному вигляді склад збитків визначено положеннями частини другої статті 22 ЦК України, частини першої статті 225 ГК України. Спеціальний склад та порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання визначено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затв. наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277 (далі - Методика). Згідно з пунктом 2.1. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб`єкта господарювання без дозволу (п.п. 2.8.1. п. 2.8 Методики). Крім того місцевий господарський суд перевірив наданий позивачем розрахунок збитків, які завдані державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без відповідних дозволів (доданого до заяви про зменшення позовних вимог). В результаті перевірки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір збитків 988.035,18 грн. є документально обґрунтованим та математично правильним, а сам розрахунок відповідає вимогам Методики. Доказів, які б спростовували правильність розрахунку позивача, власного контррозрахунку відповідачем не надано. Твердження відповідача про те, що Методика не застосовується до спірних відносин, мотивоване тим, що вона, Методика, ще не діяла у час здійснення порушення є необґрунтованим. Оскільки, принцип прямої дії нормативно-правового акту у часі (ст. 58 Конституції України) означає його здатність регулювати не тільки відносини, що виникли після набрання ним чинності, а також і відносини, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати (стосовно прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, що виникли після набрання ним чинності). Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що у даному випадку, Методика застосовується до спірних правовідносин в частині прав та обов`язків, які виникли до її, Методики, затвердження, але продовжили існування - тобто, саме в частині здійснення розрахунку збитків. У даному випадку, порушення є триваючим. На час вчинення відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства діяла Методика, затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природеного середовища України від 10.12.2008 року. На час складання акту діяла вищевказана Методика. Отже, шкода, заподіяна внаслідок порушення природооохоронного законодавсства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і Методик обррахування розмірів шкоди. Відсутність такої Методики не можк бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. Крім того, пункти 4.1 та формула Методики за №277 та №239 є аналогічними. А тому, не впливають на визначений позивачем розмір шкоди. Крім того, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є прямим наслідком саме цієї протиправної поведінки. Втім, шкідливий результат у вигляді наднормативного забруднення атмосферного повітря є прямим наслідком протиправної поведінки відповідача, яка полягала в здійсненні експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в порушення статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Вчинення відповідачем дій з експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в порушення статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" свідчить про порушення названих інтересів держави і є підставою для їх захисту в судовому порядку. Таким чином, вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача шкоди в розмірі 988.035,18 грн, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно тверджень відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження правопорушення в діяльності відповідача, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Так, відповідно до норм ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 2 вищевказаної статті, ці дані встановлюються такими засобами: -письмовими, речовими і електронними доказами; -висновками експертів; -показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (згідно ст. 74 ГПКУкраїни). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3). За даною справою, в огрунтування своїх позовних вимог прокурором та позивачем надано належні, допустимі, достовірні та більш вірогідні у розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України докази. Зокрема, в матеріалах справи наявні в належним чином завірених копіях: - наказ на проведення перевірки від 08.01.2020 за №22/11-02; - направлення на перевірку від 08.01.2020 за № 22/1 1 -02/03-06; - наказ про внесення змін від 21.01.2020 за№ 22/1/11-02; - направлення на перевірку від 21.01.2020 за № 22/1/11- 02/03-06; - акт перевірки № 22/11-02/03-06; - протоколи вимірювань від 24.01.2020 №22/11-02/2, №22/11-02/1, №22/11-02; - припис від 27.01.2020 за № 08/03-13; - наказ від 04.08.2020 за№ 702/11-02 на 1 арк.; - направлення на перевірку від 04.08.2020 за №702/11- 02/03-06; - акт перевірки № 702/11-02/03-06; - припис від 20.01.2020 за № 138/03-13; -протокол про адміністративне правопорушення та постанов про накладення адміністративного стягнення із доказами сплати штрафу; - претензії №№151-160, 165-177, 191 з розрахунками шкоди. Всі вищезазначені документи як станом на час вирішення спору судом першої інстанції, так і на теперішній час є чинними. Отже, в матеріалах справи наявні докази, які всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо досліджені судом при прийнятті рішення у справі. Разом з цим, згідно норм ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4). Таким чином, відповідач не був позбавлений права на подання до суду того обсягу доказів, які він вважав за необхідне в обгрунтування своєї правової позиції у спорі. Стосовно довідів відповідача про наявні в матеріалах справи дозволи, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Як зазначалося прокурором та у подальшому встановлено судом, дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Дівайс» отримано вперше - 18.04.2018. Таким чином, в період з дати введення в експлуатацію джерел утворення (викиду) по 18.04.2018 ТОВ «ДІВАЙС» здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідних дозвільних документів, тобто, наднормативно. Зворотнього відповідачем у межах даної справи не доведено. Таким чином, відсутні підстави вважати вказані обставини недоведеними. Щодо доводів відповідача про відсутність доказів притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ «Дівайс» в межах виявлених Держекоінспекцією порушень, слід зазначити наступне. Так, стосовно ОСОБА_1 (генерального директора ТОВ «Дівайс») державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області складено протокол про адміністративне правопорушення від 31.01.2020 за №002447, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 КУпАП, а саме викиди забруднюючих речовин від котлу КГ-50 за відсутності відповідного дозволу. Постановою державного інспектора від 31.01.2020 за №02-14/35 на генерального директора підприємства накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 136 грн., який останній сплатив. Також, стосовно ОСОБА_2 (головного інженера ТОВ «Дівайс») складено протокол про адміністративне правопорушення від 31.01.2020 за №002448, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 КУпАП, а саме перевищення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел (на джерелах викиду№3, №6), чим також допущено невиконання умов дозволу на викиди забруднюючих речовин. Постановою державного інспектора від 31.01.2020 за №02-14/36 на головного інженера підприємства накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 136 грн., який останній сплатив. Крім того, стосовно ОСОБА_2 (головного інженера ТОВ «Дівайс») державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області складено протокол про адміністративне правопорушення від 20.08.2020 за №001082, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП, а саме за фактом невиконання припису Держекоінспекції, чим порушено ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Постановою державного інспектора від 20.08.2020 за №03-14/584 на головного інженера підприємства накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 765 грн., який останній сплатив. Всі зазначені документи наявні в матеріалах даної справи. Стосовно доводів відповідача, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок порушення норм матеріального права, судова колегія вважає дане твердження не обґрунтованим. Оскільки, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято у повній відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, є законним та обґрунтованим у розумінні приписів ст. 236 ГПК України. Судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовано всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, досліджено всі наявні в матеріалах справи докази та надано оцінку всім аргументам учасників справи. Зокрема, судом з`ясовано підстави нарахування суми збитків та правильно встановлено нормативне-правове обґрунтування для їх стягнення. Так, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. При цьому, Держекоінспекцією у актах перевірки зафіксовано відповідні порушення вимог природоохоронного закнодавства. Зокрема, позивачем здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, загальний розмір яких склав 988035,18 грн. Відповідачем не спростовано розмір розрахованих збитків у даному розмірі. Таким чином, у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні самовільних викидів забруднюючих речовин в атсмосферне повітря усупереч вимогам чинного законодавства), що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована позивачем; а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у здісненні викидів за відстуності дозвільних документів. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків задоволенню не підлягає. Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, за результати повного і всебічного дослідження всіх матеріалів справи та наявних в ній доказів. А отже підстави для його скасування відсутні. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2021 року у справі №922/7/21 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2021 року у справі №922/7/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 26.08.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину. Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2021 р. Головуючий суддя Л.Ф. Чернота Суддя І.В. Зубченко Суддя О.О. Радіонова