Постанова 4805 № 296/3751/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/3751/21 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М. Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/3751/21 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Міськрайонного управління у Житомирській області та м.Житомира Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про захист порушених конституційних прав та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Корольовського районного суду м.Житомира від 28 травня 2021 року ОСОБА_2 , яка постановлена у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Просить: прийняти виклад порушень законодавства, якими порушено конституційні права та заподіяно моральної шкоди при розгляді звернень, із зазначенням суті порушень; прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями при здійсненні відповідачем своїх повноважень при розгляді заяв із численними порушеннями законодавства; стягнути у відшкодування моральної шкоди 25 500 грн; прийняти пояснення стосовно розміру моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Міськрайонне управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді її заяв від 30 листопада 2020 року №12884, від 30 листопада 2020 року №12885, від 23 грудня 2020 року №14264, від 31 грудня 2020 року №14563, від 06 січня 2021 року №111, від 06 січня 2021 року №118 про надання відомостей з Державного земельного кадастру порушило її конституційні права при здійсненні своїх повноважень при складанні з численними порушеннями закону відповідей. Порушення конституційних прав розглядом шести заяв, із 36 порушеннями законодавства, призвело до погіршення здоров`я та душевних страждань, що позбавляло можливості у реалізації звичок та бажань і спричинило погіршення відносин із оточуючими людьми. Також призвело до погіршення її життєвих зв`язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що вказує на велику неповагу до її конституційних прав, які гарантуються Конституцією України. Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2021 року у відкритті провадження відмовлено з підстав, передбачених п.1 частини першої ст.186 ЦПК України. Водночас роз`яснено, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир). Не погодившись із ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню, скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 наполягає на тому, що звернулася до суду з позовом, у якому просить відшкодувати моральну шкоду в розмірі 25 500 грн, заподіяну незаконними діями відповідача при здійсненні повноважень під час розгляду її звернень, а тому суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення КАС України. Отже, суд першої інстанції незаконно змінив суть спору, зазначений у позовній заяві. Вважає, що позовні вимоги про захист її порушених конституційних прав та стягнення моральної шкоди підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Зазначає, що її позбавлено права на захист своїх порушених інтересів з метою приховати 36 порушень відповідачем законодавства та надати привілеї відповідачу. Висновок суду не відповідає обставинам позовної заяви. На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач здійснив законно порушення її конституційних прав. Також в ухвалі, що оскаржується у апеляційному порядку, не зазначено про розгляд позовної заяви суддями Корольовського районного суду м. Житомира та заявлення ними самовідводів. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. У апеляційній скарзі зазначила, що офіційної електронної адреси не має, але при цьому вказала номер мобільного телефону. Відповідно до положень частини тринадцятої ст.128 ЦПК України про дату, час і місце проведення судового засідання ОСОБА_1 повідомлена своєчасно з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію виклику (телефонограмою а.с.81). Відповідно до частини другої ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Міськрайонне управління у Житомирському районі та м. Житомирі є територіальним структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга ст.372 ЦПК України). Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Із урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явилися в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини другої ст.247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя суду першої інстанції виходила із того, що оскільки відповідач під час розгляду заяв ОСОБА_1 здійснював владні управлінські функції та реалізовував свої контрольні повноваження у сфері управління діяльності, тому спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. При цьому, вимога про стягнення моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п`ятої ст.21 КАС України. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Із наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Так, через Центр надання адміністративних послуг Житомирської міської ради ОСОБА_1 подала заяви від 30 листопада 2020 року №12884, від 30 листопада 2020 року №12885, від 23 грудня 2020 року №14264, від 31 грудня 2020 року №14563, від 06 січня 2021 року №111, від 06 січня 2021 року №118 про надання відомостей з Державного земельного кадастру, посилаючись на положення Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядок ведення Державного земельного кадастру. Повідомленнями №РВ-1801504192020, №РВ-1801519152020, №РВ-1801523412021, №РВ-1801527972021, №РВ-18015279422021 державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вищевказані заяви розглянуті та ОСОБА_1 поінформована про відмову в наданні запитуваних відомостей з тих підстав, що у Державному земельному кадастрі такі відсутні. Отже, відповідач під час розгляду заяв ОСОБА_1 про надання відомостей з Державного земельного кадастру та за наслідками розгляду вищевказаних заяв, надсилаючи повідомлення про відмову в наданні відомостей з державного земельного кадастру, здійснював владні управлінські повноваження у відповідній сфері діяльності. ОСОБА_1 щодо наданих відмов, оформлених у вигляді повідомлення, має заперечення та вважає їх незаконними, що є предметом розгляду згідно зі змістом позовної заяви. За таких обставин, відшкодування моральної шкоди заявлено в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір, а тому розгляд даного спору належить до юрисдикції адміністративного суду. За таких обставин, суддя суду першої інстанції дійшла обґрунтованого висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Посилання в апеляційній скарзі на розгляд позовної заяви суддями Корольовського районного суду м. Житомира та заявлення ними самовідводів не впливає на вирішення питання предметної та суб`єктної юрисдикції, яке є ключовим. За положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. У розумінні вищезазначеної норми Конвенції суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом». Решта доводів апеляційної скарги ґрунтується на підміні понять та спростовуються змістом позовної заяви, а тому висновків судді суду першої інстанції не змінює. Отже, оскаржувана ухвала винесена з додержанням норм процесуального права та залишається без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Корольовського районного суду м.Житомира від 28 травня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: