Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 766/8163/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 766/8163/21 Категорія: 113070100 Головуючий в 1 інстанції: Кузьміна О. І. Час і місце ухвалення: м.Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Поварчук В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН №4187121 від 10.05.2021 року В обґрунтування позовних вимог зазначається, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена з порушенням його прав та порушенням чинного законодавства України, є незаконною та необґрунтованою, оскільки обставини, викладені в ній, не відповідають дійсності, позивач не порушував правила дорожнього руху, тому в його діях взагалі відсутній склад адміністративного правопорушення, в постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, або будь-яких інших доказів які встановлюють скоєне ним правопорушення. Окрім цього, вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений ст.268 та ст.279 КУпАП, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування спірної постанови. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильно встановлені обставини справи та порушення норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що УПП в Херсонській області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, при цьому саме посадова особа УПП в Херсонській області розглядала справу про притягнення позивача до відповідальності, що свідчить про те, що позов пред`явлено до належного відповідача. По суті правопорушення пояснив, що ПДР він не порушував та доказі такого порушення матеріали справи не містять, а тому позивач не зобов`язаний був пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2021 року інспектором лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Херсонській області винесено постанову серії ЕАН №4187121 від 10.05.2021 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а саме - за те, що 10.05.2021 року о 14:20 год. ОСОБА_1 в м. Херсоні, смт.Зеленівка, керував транспортним засобом в якого не працював правий габарит та під час перевірки документів відмовився надавати для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.4.а ПДР, скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом. При цьому, зазначив, що позивач не звернувся до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступного. Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частинами першою, другою і четвертою статті

126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Як вбачається із матеріалів справи, позов пред`явлено до Управління патрульної поліції в Херсонській області, тобто територіального органу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. При цьому оскаржувана постанова винесена інспектором УПП в Херсонській області, а отже УПП в Херсонській області є належним відповідачем, а тому судом першої інстанції помилково зроблено висновок що позов пред`явлено до неналежного відповідача та вказано про відсутність клопотання про заміну відповідача. Щодо надання оцінки оскаржуваній постанові та доводам сторін по суті позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306. Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення позивачем вимог п. 2.4.а ПДР, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП. Статтею 16 зазначеного Закону встановлено основні права та обов`язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Згідно п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. За приписами частини 1 ст. 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів акцентує увагу позивача, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 16 серпня 2019 року по справі № 524/126/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 537/2324/17, від 25 вересня 2019 року по справі № 127/19283/17, які суд в силу вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем визнається факт ненадання ним на вимогу інспектора патрульної поліції посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб. В свою чергу доводи апелянта, що позивач не зобов`язаний був пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, оскільки ПДР він не порушував та доказі такого порушення матеріали справи не містять, колегія суддів вважає помилковими, оскільки підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити документи. Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням позивача був несправний задній правий габарит на причепі. При цьому відеозаписом наявним в матеріалах справи підтверджено повідомлення позивача працівником патрульної поліції про причину зупинки та в подальшому надано відповідні докази на їх підтвердження, які позивачем не визнано та вказано що вони змонтовані. Натомість цим же відеозаписом підтверджена відмова позивача на вимогу поліцейського пред`явити документи передбачені п.2.1, 2.4 ПДР, отже, позивачем не виконано вимоги вищенаведеного законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Разом з цим, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправні дії суб`єкта владних повноважень або протиправність прийнятих ним рішень. Не встановлено судом апеляційної інстанції відповідних обставин і в ході розгляду справи. За наведених обставин у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта частково заслуговують на увагу, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції щодо визначення відповідача у спірних правовідносинах. Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про законність та правомірність оскаржуваної постанови, та як наслідок відсутність підстав для її скасування. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв`язку з чим прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И ЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 липня 2021 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено та підписано 26 серпня 2021 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І.Бітов Суддя: І.Г.Ступакова