Постанова Волинський апеляційний суд № 0417/11962/2012

Справа № 0417/11962/2012 Головуючий у 1 інстанції: Жуковська О. Ю. Провадження № 22-ц/802/653/21 Категорія: 39 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 серпня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шевчук Л.Я., суддів Киці С.І., Данилюк В.А., секретар с/з Савчук Т.Ф., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача Колісніченко Н.А., Солімчука І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 січня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), після перейменування -Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк») про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обгрунтовано тим, що 28 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0704/92, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 29 000,00 доларів США зі сплатою 15 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном його повернення 25 квітня 2012 року. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов`язань за кредитним договором у межах суми 10 000,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 28 серпня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 56 297,85 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21 370,24 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 20 138,00 доларів США; пеня - 12 078,96 доларів США; 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 2 679,36 доларів США - штраф (процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 в користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 56 297,85 доларів США, а з відповідача ПАТ «Акцент-Банк» як солідарного боржника 10 000,00 грн. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 56 297,85 доларів США. Стягнуто з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 солідарно в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 000,00 грн. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2012 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2018 року провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито, а справу в іншій частині позовних вимог передано до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за встановленою підсудністю. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 січня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову банку. Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 січня 2019 року у цій справі залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року постанову Рівненського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав і просив скаргу задовольнити, відповідачка та її представники апеляційну скаргу заперечили та просили скаргу залишити без задоволення. Апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог банку. За матеріалами справи убачається, що 28 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0704/92, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 29 000,00 доларів США зі сплатою 15 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 25 квітня 2012 року. Пунктом 2.3. кредитного договору сторони договору передбачили, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за договором у повному обсязі шляхом надання повідомлення. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 28 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір застави автотранспорту, за умовами якого заставодавець ОСОБА_3 передав у заставу банку належне йому на праві власності майно - напівпричіп марки «KRONE» (модель SDP27, 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ). 07 листопада 2008 року банк направив позичальнику ОСОБА_2 досудову вимогу про необхідність погашення заборгованості за кредитними договорами від 29 січня 2007 року № 0701/62 на суму 100 000,00 доларів США на строк до11 січня 2012 року; від 28 квітня 2007 року № 0704/92 на суму 29 000,00 доларів США на строк до 25 квітня 2012 року; від 12 лютого 2008 року № 0802/46 на суму 60 000,00 євро на строк до 11 лютого 2013 року, що разом станом на 07 листопада 2008 року складає 25 114,40 доларів США та 56 389,29 євро, у 7-денний строк з моменту отримання позичальником зазначеного попередження. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 червня 2010 року у справі № 2-98/2010 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно задоволено. Постановлено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 квітня 2007 року № 0704/92 станом на 11 травня 2010 року у розмірі 31 872,91 доларів США звернути стягнення на напівпричіп марки «KRONE» (модель: SDP27, 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), що належить на праві власності заставодавцю ОСОБА_3 . Згідно з наданим ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 28 серпня 2012 року розмір заборгованості за кредитним договором складає 56 297,85 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21 370,24 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 20 138,00 доларів США; пеня - 12 078,96 доларів США; штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США; штраф (процентна складова) - 2 679,36 доларів США. Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність наявності заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі 56297,85 доларів США. Також суд вважав, що у зв`язку з постановленням судового рішення, яким звернено стягнення на заставне майно у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, стягнення з відповідача зазначеної у позові заборгованості призведе до подвійної відповідальності боржника за одне і те ж саме порушення умов кредитного договору. Такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам і зроблені з порушенням вимог закону. За положеннями частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Стаття 598 ЦК Українипередбачає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Звернення стягнення на предмет застави повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням і тільки у такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18). Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 04 липня 2018 року № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в якій зазначено, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 03 червня 2010 року постановлено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно задовольнити і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0704 від 28 квітня 2007 року в розмірі 31872,91 доларів США звернути стягнення на напівпричіп марки «KRONE» (модель SDP27, рік випуску 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 ), належний на праві власності ОСОБА_5 . Отже, вирішуючи спір про звернення стягнення на заставне майно, судом встановлено, що за відповідачем ОСОБА_2 рахується заборгованість по кредиту у розмірі 31872,91 доларів США. Зазначене судове рішення набрало законної сили і відповідач ОСОБА_4 , яка брала участі у справі, рішення суду не оскаржувала, а тому встановлені у ньому обставини щодо наявності у позичальника ОСОБА_2 станом на 11 травня 2010 року заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 872,91 доларів США мають преюдиційне значення при вирішенні цієї справи та доказуванню не підлягають. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції у тому числі врахував, що у справі № 2-98/2010 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором банк звернув стягнення на заставне майно і відомості про його реалізацію відсутні, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що стягнення на заставне майно у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту призведе до подвійної відповідальності. При цьому місцевий суд, розглядаючи справу про стягнення з позичальника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, не з`ясував, чи було виконане рішення суду про звернення стягнення на заставне майно. Сама позичальник ОСОБА_2 , заперечуючи позовні вимоги банку про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, не надала суду будь-яких доказів на підтвердження того, чи було реалізовано і за яку вартість заставне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Суд першої інстанції зазначені обставини не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог банку і стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 31872,91 доларів США. Таким чином із-за порушення норм матеріального і процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 січня 2019 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 в користь позивача Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31872,91 доларів США, яка складається із: 14267,51 доларів США сальдо по кредиту; 29,94 доларів США нараховані відсотки; 8635,46 доларів США прострочена сума кредиту; 6559,10 доларів США прострочені відсотки; 2340,90 доларів США пеня. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді