Постанова Київський апеляційний суд № 754/6242/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: 33/824/3243/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/6242/21 25 серпня 2021 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Ратнікової В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- в с т а н о в и в: 09 квітня 2021 року лейтенантом поліції ДОП Деснянського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Смогоринським В.О. було складено протокол серія ВАБ № 566579 про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 . Вказаним протоколом встановлено, що 09 квітня 2021 року, близько 22:00 години, за адресою: АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї сестри громадянки ОСОБА_2 , а саме: кидався у бійку та вдарив ногою по тілу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що всупереч вимогам ст.ст. 245, 278, 280 КУпАП судом першої інстанції не були в повному обсязі з`ясовані всі обставини справи та не з`ясовано чи було вчинено ним вказане адміністративне правопорушення. Звертає увагу, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, тобто, вчинив домашнє насильство. Вказаний висновок суду першої інстанції зроблено без оцінки доказів, що містяться в матеріалах справи та наданих пояснень. В оскаржуваній постанові суд першої інстанції лише послався на те, що його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення, даними рапорту та поясненнями потерпілої ОСОБА_2 наданими в судовому засіданні. Вважає, що обставини викладені у протоколі мають бути в подальшому доведені особою, яка його склала, а сам по собі протокол не може бути доказом, який беззаперечно підтверджує винуватість особи. Також не є доказом пояснення ОСОБА_2 оскільки вона є зацікавленою особою. Стосовно рапорту ДОП Деснянського УП ГУ НП у м. Києві лейтенанта поліції Смогоринського В. від 09.04.2021 року зазначає, що вказаний рапорт також ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_2 , а отже не є достатнім доказом. Звертає увагу, що в протоколі він надав пояснення, що «Не згоден з адміністративним протоколом. Протиправних дій не вчиняв». Щодо пояснень ОСОБА_2 зазначає, що її пояснення спростовуються його поясненнями. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, пояснення свідка ОСОБА_3 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю з наступних підстав. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП , оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення 09 квітня 2021 року, близько 22:00 години, за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 , а саме: кидався у бійку та вдарив ногою по тілу, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Згідно з диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Проте, вищевказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за наведених у постанові обставин, не підтверджується достатніми доказами. Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Конституції України. Згідно зі ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Судом встановлено, що 09 квітня 2021 року, близько 22:00 години, на спецлінію «102» звернулась гр. ОСОБА_2 та повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчиняє домашнє насильство відносно неї, а саме кидався у бійку та вдарив ногою по тілу. 09 квітня 2021 року, лейтенантом поліції ДОП Деснянського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Смогоринським В.О. було складено протокол серія ВАБ № 566579 про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 . З вказаного протоколу вбачається, що 09.04.2021 року, близько 22:00 години, за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї сестри гр. ОСОБА_2 , а саме: кидався у бійку та вдарив ногою по тілу, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 09 квітня 2021 року лейтенантом поліції ДОП Деснянського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Смогоринським В.О. було відібрано пояснення у гр. ОСОБА_2 в яких вона зазначає, що в квартирі АДРЕСА_2 вона проживає разом зі своїм братом ОСОБА_1 , який 09 квітня 2021 року кинувся на неї, нецензурно висловлювався на її адресу та вдарив її ногою у спину. В судовому засіданні апеляційного суду 19 липня 2021 року була допитана в якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в своїх поясненнях зазначила, що є сестрою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які проживають в квартирі АДРЕСА_2 . Між сторонами існує конфлікт з приводу користування зазначеною квартирою. Звертає увагу, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, поводить себе агресивно та висловлювала на адресу ОСОБА_1 погрози посадити його за грати та відібрати квартиру. Вважає, що ОСОБА_1 не міг вдарити потерпілу. Також свідок повідомила, що намагалась поговорити з ОСОБА_2 з приводу події, яка сталась 09 квітня 2021 року, проте вона не захотіла розмовляти, а лише зазначила, що хоче щоб їй віддали у користування одну кімнату в квартирі . В судовому засіданні 19 липня 2021 року надав свої пояснення ОСОБА_1 та зазначив, що саме сестра ОСОБА_2 спровокувала конфлікт 09.04.2021 року, вимикнувши світло в квартирі, у той час як його дружина підстригала їх дитину. Він жодного насилля до ОСОБА_2 не застосовував. Вона викликала поліцію з тією метою, щоб вижити його з сім`єю з квартири. В судовому засідання 25 серпня 2021 року надала свої пояснення ОСОБА_2 ,яка зазначила, що 09 квітня 2021 року між нею та її братом відбувся конфлікт з приводу користування квартирою АДРЕСА_2 , в якій вони разом проживають. Під час конфлікту ОСОБА_1 вдарив її під око, внаслідок чого у неї залишися синяк під оком, проте, вона не зверталась до медичного закладу з метою зняття побоїв. Зазначила, що інших доказів вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства щодо неї 09.04.2021 року, крім своїх пояснень, вона суду надати не може. При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення та поясненнях ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, зазначено, що ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 ногою по тілу. Аналізуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність у справі належних та достовірних доказів вчинення ОСОБА_1 09.04.2021 року в квартирі АДРЕСА_2 фізичного насильства відносно ОСОБА_2 . Не були надані такі докази і до суду апеляційної інстанції. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не з`ясував в повному обсязі всі обставини справи та не перевірив чи було вчинено адміністративне правопорушення, оскільки обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої. При цьому доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Наявні в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2021 року, рапорт лейтенанта поліції ДОП Деснянського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Смогоринського В.О. та пояснення потерпілої ОСОБА_2 не є достатніми доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Відповідно до виписаних у статтях 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою на те особою, про вчинення діяння (діянь), яке (які) містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час і суть адміністративного правопорушення. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення. Згідно з ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). З урахуванням наведених норм права, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, пояснення учасників справи, свідка, які були надані під час розгляду справи, у сукупності з іншими дослідженими при розгляді справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року підлягає скасуваннюіз закриттям провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.294 КУпАП суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя