Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/261/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/261/21 пров. № А/857/10690/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року (суддя першої інстанції Дерех Н.В., м. Тернопіль) В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Тернопільській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2221323/3399307013 від 10.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 19.11.2020; зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 19.11.2020 датою її первинного подання платником податків на реєстрацію 07.12.2020. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.12.2020 №2221323/3399307013. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 19.11.2020. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2270 грн. 00 коп., сплачений у відповідності до квитанції №0.0.1988524763.1 від 22.01.2021. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2270 грн. 00 коп., сплачений у відповідності до квитанції №0.0.1988524763.1 від 22.01.2021. 22.04.2021 позивач подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1250 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1250 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. Не погодившись із додатковим рішенням, вважаючи таке ухваленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, його оскаржили Головне управління ДПС у Рівненській області та Державна податкова служба України. Просять скасувати оскаржене додаткове рішення 06.05.2021 в частині задоволення заяви та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на правничу допомогу. В обґрунтування апеляційних вимог відповідачі зазначають, що дана категорія справ є справами незначної складності, по вказаній категорії справ сформована судова практика. Крім того, адвокатом не надано документів на підтвердження обсягу робіт, лише загальний опис послуги. Також до заяви представником надано документи, що передбачають надання послуг на суму 1000 грн., а на іншу суму докази не надано. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на офіційні електронні адреси, судові повістки одержані відповідачами 03.08.2021, що підтверджено звітами про доставку електронного листа. У судове засідання відповідачі не прибули. У судовому засіданні представник позивача Стецюк Ю.О. заперечив вимоги апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Згідно із нормами частин першої ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У відповідності до 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що застереження про необхідність компенсації вартості витрат на правову допомогу і подання доказів їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було здійснене позивачем в позовній заяві. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19. Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited» проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, згідно яких, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Апеляційний суд зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Встановлено, що у підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката представником позивача надано договір №2/2101 від 21.01.2021 про надання правової допомоги, Протокол доручення №1 від 21.01.2021, довіреність №3/2509 від 25.09.2020, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 29.01.2021, звіт до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 29.01.2021, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №60 від 23.02.2021, звіт до акту здачі-приймання робі (надання послуг) №60 від 23.02.2021, дублікат квитанції №Р24А987101443С47603 від 23.02.2021, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №61 від 09.03.2021, звіт до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №61 від 09.03.2021, дублікат квитанції №0.0.2043313519.1 від 09.03.2021, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 19.03.2021, звіт до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від №62 19.03.2021, дублікат квитанції №0.0.2057973631.1 від 19.03.2021, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №77 від 31.03.2021, звіт до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №77 31.03.2021, дублікат квитанції №0.0.2070325578.1 від 29.03.2021, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №108 від 20.04.2021, звіт до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від №108 від 20.04.2021, дублікат квитанції №Р24А1133759531С1067 від 19.04.2021. У кожному із перерахованих документів міститься детальний опис усіх наданих послуг саме у цій справі, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати кожну надану послугу та прослідкувати взаємний зв`язок із даними спором. Вказані докази є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в даній справі. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, перелічивши надані позивачем докази у підтвердження витрат на правничу допомогу та зазначаючи про наявність цих документів в матеріалах справи, надав повну оцінку цим документам на предмет їх належності, допустимості та достатності щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, дослідив обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначений в тому числі в акті наданих послуг (правової допомоги), складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, ціні позову. Суд апеляційної інстанції зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. При цьому відповідач у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення зазначив про неспівмірність заявленої представником позивача суми 13 000 грн, оскільки така є явно завищеною для даної категорії справ. Однак, безпідставними є доводи апеляційної скарги та такими, які спростовуються матеріалами справи щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу в розмірі 2500 грн, які стягнуто оскаржуваним додатковим рішенням, оскільки суд першої інстанції дослідив зміст договору про надання правової допомоги, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), звіти до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), дублікат квитанції, а також врахував критерії об`єктивного визначення розміру гонорару за послуги адвоката, з урахуванням конкретних обставин. Отже, позивачем підтверджено понесення судових витрат на правничу допомогу у даній справі на суму 2500 грн., яку суд обґрунтовано стягнув з відповідачів. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 26.08.2021.