Постанова 4815 № 555/1341/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 серпня 2021 року м. Рівне Справа № 555/1341/18 Провадження № 22-ц/4815/823/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. секретар судового засідання - Пиляй І. С. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Березнівська міська рада Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Березнівський районний відділ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 березня 2021 року у складі судді Мельничук Н. В., ухвалене в м. Березне Рівненської області о 13 годині 09 хвилин, повний текст рішення складено 15 березня 2021 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Березнівська міська рада, Березнівський районний відділ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3 , яка проживала в належному їй домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та залишила заповіт, посвідчений 26 травня 2010 року Державним нотаріусом Березнівської державної нотаріальної контори і зареєстрований у спадковому реєстрі за № 493 75309, згідно якого вона отримала право на все належне спадкодавцю на день відкриття спадщини майно. Відповідач, ОСОБА_2 загородив частину проїзду до належної спадкодавцю сформованої у відповідності до вимог чинного земельного законодавства України з присвоєнням кадастрового номера земельної ділянки. Мати позивачки зверталася до Березнівської міської ради як власника частково захопленої відповідачем земельної ділянки, що є проїздом до успадкованого в подальшому позивачкою домоволодіння. Протиправність дій відповідача, який безпідставно та з особистої неприязні перешкоджав реалізації права на приватизацію належної ОСОБА_3 земельної ділянки підтверджено Актом комісії з вирішення земельних спорів Березнівської міської ради, однак всупереч заборонним приписам Земельного законодавства, на які посилається міський голова у відповіді на звернення ОСОБА_3 , відповідач змінив межу своєї земельної ділянки та самовільно без будь-яких дозволів збудував на земельній ділянці загального користування, яка є комунальною власністю Березнівської міської ради загорожу, унеможлививши заїзд вантажного транспорту до успадкованого позивачкою домоволодіння. Кадастровий план земельної ділянки, що належала матері позивачки, який підтверджує як наявність проїзду до успадкованого позивачкою домоволодіння шириною 2,7 м., яка дозволяє використовувати даний проїзд для проїзду по наявному шляху легкового та вантажного транспорту.Своїми протиправними діями, які полягають у самовільному будівництві відповідачем огорожі, із захватом частини земельної ділянки загального користування , фактично унеможливлено доставку вантажів до успадкованої після смерті власника земельної ділянки з вул. Берегового . Вказувала, що відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки загального користування, яка є власністю Березнівської міської ради, і створив перешкоди у користуванні успадкованою позивачкою земельною ділянкою, за її цільовим призначенням. Встановлена відповідачем огорожа на землях загального користування, яка є колективною власністю, унеможливлює вільний доступ (проїзд вантажного транспорту) до вул. Берегового , який існував задовго до початку самовільного будівництва відповідачем огорожі із порушенням меж належної йому земельної ділянки. Просила суд усунути перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 10 березня 2021 року вказаний позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні успадкованої позивачем ОСОБА_1 земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0621 га (кадастровий номер 562 041 0100:01:002:0478) шляхом демонтажу самовільно побудованої ним огорожі на земельній ділянці загального користування, що є заїздом з вул. Берегового до домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704 гривень 80 коп. судового збору, а також витрати на проведення судової інженерно-технічної експертизи в розмірі 9800 гривень. Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом правом землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю та обґрунтоване належними і достатніми доказами на підтвердження тих обставин, що встановлена відповідачем огорожа, яка розміщена на земельній ділянці загального користування біля земельної ділянки, належної на праві користування позивачці, перекриває під`їздну дорогу та не забезпечує безперешкодний доступ до належної ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 на території Березнівської міської ради Рівненської області. Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що предметом спору в цій справі є усунення перешкод в користуванні позивачці земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , і свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що він побудував на земельній ділянці загального користування, яка перебуває в комунальній власності Березнівської міської ради, огорожу, чим зробив неможливим проїзд вантажного транспорту з вулиці Берегового до домоволодіння ОСОБА_1 .. Стверджує, що такі обставини не доведені належними і достовірними доказами. Пояснює, що огорожу навколо своєї земельної ділянки він збудував ще у 1976 році, а у 1996 році був затверджений Генеральний план забудови міста Березне, який діє до цього часу. Додає, що вказаним нормативно-правовим актом ні проїзду, ні пішохідного переходу до будинку по АДРЕСА_3 не передбачено. Звертає увагу суду на недосліджені місцевим судом обставини: 1) ширина проїзду, зазначеного в кадастровому плані становить 2,27 м, а не 2,7 м; 2) не зрозуміло, на підставі яких даних суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявність проїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_3 шириною 2,7 м дозволяє використовувати його для проїзду по наявному шляху легкового та вантажного транспорту; 3) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості громадянці ОСОБА_3 була розроблена в 2016 року, адже графічне зображення на плані земельної ділянки не може встановлювати зміст правовідносин власників суміжних земельних ділянок. Стверджує, що технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості громадянки ОСОБА_3 не відповідає Генеральному плану забудови ще забудови міста Березне і не може бути джерелом виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків його щодо володіння і користування власністю. Акцентує увагу на тому, що жодних фактів, які свідчили б про порушення ним прав позивачки у судовому рішенні не викладено, як і доказів їх можливого існування. В частині висновку судової інженерно-технічної експертизи від 30 липня 2020 року, яку суд поклав в основу рішення, зазначає, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 , накладається на землі загального користування, які позначені як межі від Г до Д (проїзд). Доводить, що безпосередньо ОСОБА_1 не зазнала жодного втручання в свої права внаслідок того, що він побудував огорожу з відхиленням своєї земельної ділянки відносно земель загального користування, які на праві комунальної власності належать Березнівській міській раді, і якщо б остання вважала свої права порушеними, то саме вона як орган місцевого самоврядування мала б звертатися до суду з вимогою про усунення таких перешкод. Покликаючись на те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем за такими вимогами, оскільки жодної реальної шкоди та перешкод у користуванні власністю побудована ним огорожа не створює, адже проїзд до земельної ділянки позивачки не передбачений та не існує, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка проживала в належному їй домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Заповітом, посвідченим 26 травня 2010 року Державним нотаріусом Березнівської державної нотаріальної контори і зареєстрований у спадковому реєстрі за № 493 75309, ОСОБА_3 все належне їй на день відкриття спадщини майно заповіла ОСОБА_1 , позивачці у справі. Суміжним землекористувачем є відповідач у справі ОСОБА_2 .. Спірні відносини між сторонами виникли з приводу перешкоджання позивачці у доїзді до земельної ділянки, якою вона користується, діями відповідача, які полягають у самовільному будівництві огорожі із захопленням частини земельної ділянки загального користування, що в свою чергу унеможливлює проїзд вантажного транспорту до успадкованої після смерті власника земельної ділянки з АДРЕСА_2 . Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Відповідно до п."г" ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняв частину земельної ділянки загального користування на території Березнівської міської ради Рівненської області, яка проходить біля земельної ділянки позивача ОСОБА_1 .. На вказаній земельній ділянці відповідач ОСОБА_2 встановив паркан, який розміщений біля земельної ділянки, належній ОСОБА_1 , яка нею користується. Зазначена огорожа перекриває під"їздну дорогу до належної ОСОБА_1 земельної ділянки. Згідно кадастрового плану земельної ділянки, що належала ОСОБА_3 , наявний наявний проїзд до успадкованого позивачкою домоволодіння шириною 2,7 м., що дозволяє використовувати його для проїзду по наявному шляху легкового та вантажного транспорту. Згідно Акту обстеження земельної ділянки від 16 березня 2016 року, технічна документація із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 виготовлена по існуючих межах. Права відповідача ОСОБА_2 при цьому не порушені. Разом з тим відповідач своїми протиправними діями, які полягають у самовільному будівництві огорожі із захватом частини земельної ділянки загального користування, фактично унеможливив доставку вантажів до успадкованої позивачем ОСОБА_1 після смерті власника земельної ділянки з АДРЕСА_2 . Встановлена відповідачем огорожа на землях загального користування, яка є колективною власністю, перекриває вільний доступ транспорту, зокрема. вантажного, до вул. Берегового у м. Березне Рівненської області, який існував задовго до початку самовільного будівництва відповідачем огорожі із порушенням меж: належної йому земельної ділянки. Зазначений факт самовільного будівництва встановлений в судовому засіданні належними і достовірними доказами, а саме: показаннями свідків, поясненнями спеціаліста, висновком судової інженерно-технічної експертизи. Так, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що дорога існувала завжди і будь яких інших заїздів до будинку Мокрини - матері позивача ОСОБА_1 , не було, і що після встановлення відповідачем ОСОБА_2 нової огорожі провулок, який існував завжди, став вужчим. Землевпорядник Березнівської міської ради Рівненської області Фінчук В. А. підтвердив захват частини існуючого проїзду до будинку, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_3 від вул. Берегового , а також азначив про необхідність відновлення порушеної відповідачем при встановленні нової огорожі. Крім цього спеціаліст зазначив, що відповідач ОСОБА_2 не звертався до уповноважених органів місцевого самоврядування з будь-якими заявами про затвердження землевпорядної документації, виготовленої в зв`язку із змінами у конфігурацію належної йому відповідно до Державного акту земельної ділянки. Висновком судової інженерно- технічної експертизи № 200113/1_30 від 30 липня 2020 року, проведеної судовим експертом Зібером О. В. ПП «Експерт-Рівне-Консалт» (а.с. 195-233), підтверджено наступне: Питання

1. Чи відповідає фактичне розташування паркану (огорожі) по АДРЕСА_2 технічним документаціям із землеустрою та землекористування, на належні позивачці і відповідачу земельні ділянки? Якщо не відповідає, то в чому полягають? Фактичне розташування паркану (огорожі) по АДРЕСА_2 не відповідає технічним документаціям із землеустрою та землекористування, на належні позивачці і відповідачу земельні ділянки. Питання

2. Чи відповідає зазначена в технічній документації, як межі від Г до Д (проїзд) виготовленій на ім`я ОСОБА_3 ширина проїзду 2,27 м фактичній ширині і проїзду після встановлення відповідачем паркану? Зазначена в технічній документації, як межі від Г до Д (проїзд) виготовленій на ім`я ОСОБА_3 ширина проїзду 2,27 м не відповідає фактичній ширині і проїзду після встановлення відповідачем паркану. Питання

3. Чи є накладання земельної ділянки ОСОБА_2 із зазначеному в технічній документації виготовленій на ім`я ОСОБА_3 як межі від Г до Д (проїзд) земельною ділянкою, якщо є, то яка площа накладання? Земельна ділянка, яка належить відповідачу ОСОБА_2 , накладається на землі загального користування, які позначені як межі від Г до Д (проїзд) в технічній документації виготовленій на ім`я ОСОБА_3 . Площа накладання становить 4 м2. Питання

4. Чи відповідає збудована огорожа плану розташування земельної ділянки, яка належить відповідачу ОСОБА_2 технічній документації по складанню державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, державному акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №046001 гр. ОСОБА_2 , кадастровий номер 5620455100:01:002:0026, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та чи передбачено проїзд чи прохід їх розмір від межі земельної ділянки яка була надана ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до старого Генерального плану забудови смт. Березне, Березнівського району Рівненської області? Збудована огорожа не відповідає плану розташування земельної ділянки, яка належить відповідачу ОСОБА_2 технічній документації по складанню державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, державному акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №046001 гр. ОСОБА_2 , кадастровий номер 5620455100:01:002:0026, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до старого Генерального плану забудови смт.Березне, Березнівського району Рівненської області не передбачено проїзду чи проходу від межі земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_3 .. Від межі земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_2 , проїзд чи прохід був передбачений. Таким чином, обставини перешкоджання відповідачем позивачу у здійсненні права користування належною їй в порядку спадкування земельною ділянкою встановлені та підтверджені належними доказами, які спростовують відповідні доводи апеляційної скарги. Покликання апелянта на те, що позивач не має на звернення до суду з цим позовом, оскільки не є власником земельної ділянки по АДРЕСА_3 , не заслуговують на увагу суду. У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. У відповідності до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наділена правом користування земельною ділянкою (під"їздною дорогою) з метою доступу до належної їй земельної ділянки в порядку спадкування після смерті її матері, власника земельної ділянки ОСОБА_3 , а тому як землекористувач має право на усунення перешкод у користуванні. Суд також бере до уваги положення п."г" ч. 1 ст. 91 ЗК України, яка зобов`язує власників земельних ділянок - в даному випадку відповідача ОСОБА_2 - не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянку з огляду на наявність іншого заїзду до будинку по АДРЕСА_3 , то вони не підтверджені жодними належними і достатніми доказами в розумінні ст. 77, 79 ЦПК України, а тому апеляційним судом до уваги не беруться. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно із ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Оцінюючи обставини справи у взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про наявність порушеного права позивачки, яке полягає в самовільному встановленні відповідачем огорожі із захопленням ділянки загального користування біля земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , якою користується позивачка для доїзду до останньої, і яке підлягає відновленню в судовому порядку. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 серпня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.