Постанова 4876 № 904/5239/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.08.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5239/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Березкіної О.В., Орєшкіної Е.В. секретар судового засідання: Мудрак О.М. розглянувши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021, ухвалене суддею Ніколенко М.О., повний текст якого підписаний 08.04.2021, у справі №904/5239/20 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградконоплепром", м. Дніпро про відшкодування збитків, завданих державі, в сумі 510 214 грн. ВСТАНОВИВ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградконоплепром" про відшкодування збитків завданих державі в сумі 510 214 грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд вказав, що як за результатами незалежної оцінки, так і за результатами перевірки, проведеної позивачем 28.09.2018, встановлено лише знос об`єктів інженерної інфраструктури, що є природним процесом. Також суд зазначив, що звіт про незалежну оцінку вартості майна № 59-19-ЗБ не є належним та допустимим доказом розміру завданих державі збитків. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду від 30.03.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обгрунтована неврахуванням судом того факту, що розмір збитків визначався на конкретну дату - 01.10.2018 року, а саме на дату огляду майна, яка не має відповідного строку давності, в розумінні статті 225 Господарського кодексу України. При цьому збитки державному майну заподіяні саме в результаті невиконання відповідачем зобов`язань щодо вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом строку зберігання, внаслідок такої протиправної поведінки відповідача державне майно було втрачене, чим заподіяно державі збитки у розмірі вартості втраченого майна. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 у справі №904/5239/20. Розгляд справи призначений у судовому засіданні. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Павлоградконоплепром» було утворено у 1995 році за наслідками приватизації державного майна Виробничого об`єднання з виробництва, заготівлі та переробленню конопель «Павлоградконоплепром». Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградконоплепром» створене за наслідками реорганізації ВАТ «Павлоградконоплепром» шляхом перетворення. Відповідно до плану приватизації державного майна Виробничого об`єднання з виробництва, заготівлі та переробленню конопель «Павлоградконоплепром» від 23.10.1995 та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, із вартості цілісного майнового комплексу вилучено державне майно на загальну суму 4217,0 млн.крб., в тому числі: житловий фонд на суму 2832 млн.крб. у кількості 68 об`єктів, що розташовані в Павлоградському районі (житлові будинки - 18; сараї - 11; вбиральні - 4); Петропавлівському районі (житлові будинки - 9); Васильківському районі (житлові будинки - 13); Перещепинському пенькозаводі (житлові будинки - 13). Об`єкти інженерної інфраструктури на суму 1385 млн. крб. у кількості 35 одиниць, а саме: Петропавлівський пенькозавод - 6 од.; Павлоградський пенькозавод - 13 од.; Васильківський пенькозавод - 9 од.; Перещепинський пенькозавод - 3 од., Коноплесемстанція - 4 од. Об`єкти інженерної інфраструктури на суму 1385 млн. крб. не були приватизовані та залишились державною власністю. Відповідно до Плану приватизації, такі об`єкти рахуються на балансі Виробничого об`єднання «Павлоградконоплепром», утримуються за рахунок останнього до прийняття окремого рішення у відповідності до чинного законодавства. В подальшому, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (надалі орган управління) та ВАТ «Павлоградконоплепром» (надалі зберігач) укладено договори зберігання № 4 від 28.11.2008 та № 3 від 24.09.2008. За умовами пунктів 1.1, 1.2., договорів зберігання, орган управління передає, а зберігач приймає майно, згідно з переліком, та зобов`язується зберігати і повернути таке майно в схоронності та в установлені цим договором терміни. Зберігач не вправі користуватися і розпоряджатися переданими на зберігання речами. Пунктами 3.1 договорів зберігання встановлено, що договір вступає в силу з дня його підписання і діє до прийняття іншого управлінського рішення. Відповідно до п. 6.1 договорів вартість речей за цими договорами визначається на підставі бухгалтерського обліку. На виконання умов договорів зберігання, за актом приймання-передачі від 28.11.2008 орган управління передав, а зберігач прийняв таке майно: - пожежне водоймище 1953 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 141,92 грн.; - пожежне водоймище 1954 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 141,92 грн.; - лінія електромереж 1976 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 177,67 грн. За актом приймання-передачі від 24.09.2008 орган управління передав, а зберігач прийняв таке майно: - каналізація зовнішня 1958 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 124,80 грн.; - каналізація вузька 1960 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 149,33 грн.; - скважина артезіанська 1962 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 166,21 грн.; - скважина артезіанська 1962 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 166,21 грн.; - зовнішня тепломережа 1956 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 122,50 грн.; - водопровід 1955 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 1 066,33 грн.; - газопровід 1965 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 463,17 грн.; - газопровід магістральний 1965 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 210,88 грн.; - лінія електропередач 1950 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 529,67 грн.; - лінія електропередач 1962 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 173,83 грн.; - зовнішня електромережа 1961 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 122,50 грн.; - артскважина 1961 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 174,42 грн.; - зовнішній газопровід 1972 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 287,08 грн.; - пожежне водоймище 1961 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 161,46 грн.; - водопровід 1949 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 119,16 грн.; - зовнішня електромережа 1949 року залишковою вартістю станом на 01.07.2008 97,50 грн. Відповідно до пункту 4 спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 № 908/68 «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707, господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно що не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України. Робочою групою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, 28.09.2018 було проведено перевірку утримання, збереження та використання об`єктів державної власності, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ «Павлоградконоплепром». За наслідками такої перевірки позивачем був складений акт від 28.09.2018. Відповідно до даних акту перевірки, керівництво ТОВ «Павлоградконоплепром» протягом тривалого часу не забезпечувало утримання державного майна в належному стані, що призвело до незадовільного стану та повної непридатності 18 об`єктів інженерної інфраструктури, 9 об`єктів державного житлового фонду повністю зруйновані. Згідно із звітом № 59-19-ЗБ «Про незалежну оцінку вартості майна - об`єкти інженерної інфраструктури у складі: 2 свердловини артезіанські (інв. №№ 26, 27), тепломережа зовнішня (інв. № 29), водопровід (інв. № 28), водопровід зовнішній (інв. № 13), газопровід (інв. № 30), магістральний газопровід (інв. № 31), газопровід зовнішній (інв. 13), каналізація зовнішня (інв. №228), каналізація вузька (інв. № 229), 3 лінії електромереж (інв. №№ 24, 35, 47), електромережа зовнішня (інв. № 9), артсвердловина (інв. № 11), 3 пожежні водоймища (інв. №№ 12, 35, 36), які під час приватизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ «Павлоградконоплепром», обліковуються на балансі ТОВ «Павлоградконоплепром» за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 1», виконаним оцінювачем ПП Данильченкоом В.В., ринкова вартість розміру збитків, нанесених державі внаслідок незбереження групи інвентарних об`єктів інженерної інфраструктури, становить 510 214 грн. без ПДВ (дата оцінки 01.10.2018). Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про відшкодування збитків, завданих державі, в сумі 510 214 грн. Частиною 1 ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. За приписами ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності. За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків. При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір. Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов`язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Відшкодуванню підлягають тільки ті збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду. Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої). Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань. Враховуючи положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. В даному випадку, у звіті про оцінку спірного майна №59-19-3Б ( а.с. 119 - 120) вказано, що передані об?єкти інфраструктури тривалий час не використовуються, знос оцінюваного майна становить 100%. Так, в таблиці 5.2.2 ( а.с. 121) вказано, що дійсний строк служби об`єктів інженерної інфраструктури (крім позицій 6, 7, 8) значно перевищує нормативний строк служби, дійсний строк служби усіх 18 об`єктів інженерної інфраструктури приблизно в декілька разів перевищує ефективний вік. Закінчення нормативного терміну служби об`єктів інженерної інфраструктури встановлено також суб`єктом оціночної діяльності Комаровою Н.А. за наслідками проведення оцінки майна, замовленої відповідачем на підставі договору на надання послуг №2447 від 02.02.2021 року.(а.с. 139-188). Таким чином, як правильно встановлено господарським судом, результатами незалежної оцінки та результатами перевірки, проведеної позивачем 28.09.2018, встановлено лише знос об`єктів інженерної інфраструктури, що є природним процесом. Спірні об`єкти інженерної інфраструктури, як предмети матеріального світу не є втраченими чи пошкодженими. Втрачена лише можливість їх використання за призначенням у зв`язку з природним зносом. Отже, позивачем не доведено неправомірних дій чи бездіяльності відповідача, які призвели до втрати об`єктами інженерної інфраструктури своїх якісних властивостей. Що стосується збитків, то як вбачається з умов договорів зберігання, у 2008 році відповідачу було передано майно загальною вартістю 4 685,31 грн., яке було значно зношеним на момент передачі. Водночас, у звіті № 59-19-ЗБ експертом визначена сума збитків в сумі 510214грн., яка фактично є вартістю нових об`єктів інженерної інфраструктури, що не були у користуванні. Для проведення оцінки майна, зокрема при визначенні розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна застосовується Методика оцінки майна, затверджена постановою КМ України № 1891 від 10.12.2003 (надалі Методика). Пунктом 106 Методики (в редакції, чинній станом на дату проведення оцінки майна 01.10.2018) було передбачено, що вихідними даними для оцінки є матеріали інвентаризації, документи з бухгалтерського обліку, оцінки пошкодженого майна, що проводилася з метою, зокрема, його приватизації (корпоратизації), оренди, проектно-кошторисна документація, документи бюро технічної інвентаризації на нерухоме майно, землевпорядна документація на земельну ділянку у разі повернення у державну власність об`єкта приватизації, що був проданий разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, документи з відомостями про фізичний стан та технічні характеристики майна, фінансова звітність, матеріали аудиторських перевірок, фінансово-економічного аналізу, а також інші документи. Під час оцінки може використовуватися інша інформація, необхідна для оцінки збитків, зокрема результати аналізу ринку подібного до пошкодженого майна. Згідно з п. п. 104, 105 вказаної Методики (в редакції, чинній станом на дату проведення оцінки майна 01.10.2018), визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. Дата оцінки визначається з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України, відповідно до якої при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Аналогічні вимоги містять положення Методики, що були чинними станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом, а саме: Визначення розміру збитків переважно здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах (п. 82 Методики). Дата оцінки визначається з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України (п. 83 Методики). Частиною третьою статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. З аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що незалежна оцінка майна має бути здійснена станом на дату звернення позивача до суду з позовом про стягнення завданих збитків. Між тим, як правомірно встановлено господарським судом в оскаржуваному рішенні, оцінка вартості спірного майна була проведена 01.10.2018, з позовом позивач звернувся до суду - 23.09.2020, тобто після спливу майже 2 років після здійснення оцінки. При цьому, при проведенні оцінки розміру збитку експертом не було використано всіх необхідних вихідних даних для цього, передбачених п. 106 Методики, зокрема, матеріалів інвентаризації. Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Даним Стандартом (п. п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. Згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Таким чином, фактичне ознайомлення з майном, яке є предметом оцінки, можливе при доступі оцінювача до цього майна. Зважаючи на характер об`єкта оцінки (об`єкти інженерної інфраструктури), ознайомлення з таким майном не може відбуватися без обстеження приміщень на дату оцінки та відповідно потребує доступу до них, який має забезпечити боржник. Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду про те, що належних та допустимих доказів проведення особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки в матеріали справи не представлено. Таким чином, звіт про незалежну оцінку вартості майна №59-19-ЗБ не є належним та допустимим доказом розміру завданих державі збитків. Отже, враховуючи той факт, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору, а також відсутність причинного зв`язку між діями чи неправомірною бездіяльністю відповідача та втратою об`єктами інженерної інфраструктури своїх якісних властивостей, не доведено належним чином розмір завданих державі збитків господарським судом правильно відмовлено в задоволенні позову. Підстави для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області відсутні. Вказане спростовує доводи скаржника стосовно того, що збитки державному майну заподіяні саме в результаті невиконання відповідачем зобов`язань щодо вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом строку зберігання та саме внаслідок такої протиправної поведінки відповідача державне майно було втрачене, чим заподіяно державі збитки у розмірі вартості втраченого майна. За наведених обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення суду слід залишити без змін. Витрати з судового збору покласти на позивача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 у справі №904/5239/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 25.08.2021 року Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.В. Березкіна Суддя Е.В. Орєшкіна