Постанова 4814 № 548/1315/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 548/1315/21 Номер провадження 22-ц/814/1907/21Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В.П. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Кузнєцової О. Ю., Прядкіної О. В. за участю секретаря Кальник А. М. розглянув в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бідюк Яни Володимирівни на ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 23 червня 2021 року у складі судді Старокожко В. П. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, в с т а н о в и в: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у який просив суд заборонити Хорольській міській раді Лубенського району Полтавської області вчиняти дії та приймати рішення в тому числі, але не виключно: щодо поділу земельних ділянок, зміни цільового призначення, передачі у власність, оголошення аукціонів, конкурсів або торгів щодо викупу, прийняття рішень щодо передачі в емфітевзис, володіння або користування, укладення договору купівлі-продажу та/або емфітевзису, щодо земельних ділянок з кадастровим номером 5324884600:00:013:0002 площею 17.3000 га та з кадастровим номером 5324884600:00:0108:0008 площею 17,3049 га, що перебувають у комунальній власності Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та накласти арешт на вказані земельні ділянки до завершення строків, визначених статтею 158 ЦПК України. В обґрунтування заяви вказував, що на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 30.03.2014 № 740-СГ вирішено надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 17,3 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Також на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 28.05.2014 № 701-СГ, із змінами внесеним наказом від 26.09.2014 № 3557-СГ, вирішено надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 17,30 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. 07 липня 2014 року ФОП ОСОБА_2 було розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 кадастровий номер 5324884600:00:013:0002 та 5324884600:00:008:0008, а 22.08.2014 та 25.07.2014 відповідно проведено державну реєстрацію вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. В подальшому, 26.05.2021 він звернувся до Хорольської міської ради, як до розпорядника земель, із заявами про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому даних земельних ділянок, проте з офіційного сайту міської ради дізнався про проекти рішень Хорольської міської ради, згідно яких міська рада намагається поділити та передати у власність громадянам земельні ділянки, щодо яких він вже отримав дозвіл на розробку проектів землеустрою та здійснив заходи щодо виготовлення проектів землеустрою, державної реєстрації земельних ділянок та має право одержати їх в оренду. Крім того, 17.06.2021 відбулося засідання земельної комісії Хорольської міської ради, на якому відхилено внесення питання ОСОБА_1 про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та передачі їх в оренду. За вказаних обставин він має намір звернутися до суду із позовом до Хорольської міської ради про визнання протиправними таких рішень та дій, та зобов`язання Хорольської міської ради розглянути та затвердити проект землеустрою щодо відведення йому земельних ділянок та їх передачі в оренду. Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 23 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвала суду мотивована тим, що заявлені заходи забезпечення позову не є співмірними із позовними вимогами та є втручанням у повноваження і компетенцію Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області. Не погодившись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Бідюк Я. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що Хорольська міська рада наразі є власником спірних земельних ділянок, а тому з метою уникнення дій відповідача щодо розпорядження спірними земельними ділянками за час розгляду справи необхідно здійснити забезпечення позову. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а застосування таких заходів є запорукою відсутності появи нових судових спорів, пов`язаних, зокрема, з визнанням недійсними правочинів щодо спірних земельних ділянок, скасування реєстраційних дій, тощо. Вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що заявлені заходи забезпечення позову є втручанням у повноваження та компетенцію Хорольської міської ради, адже заява про забезпечення позову не містить вимоги про зобов`язання міської ради вчиняти будь-які дії, які входять до її повноважень, а лише прохання заборони вчиняти певні дії з метою ефективного захисту порушеного права заявника на отримання в оренду земельних ділянок. Щодо співмірності застосування заходів забезпечення позову зазначає, що Хорольська міська рада має бути зацікавлена у тому, щоб ОСОБА_1 отримав земельні ділянки в оренду, оскільки сплата ним орендної плати буде додатковим джерелом наповнення місцевого бюджету, а у випадку поділу земельних ділянок вони просто перейдуть у власність громадян. Відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та закриття провадження у справі, виходячи з наступного. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. За правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників та користувачів земельних ділянок. Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. За частинами першою, другою, восьмою, дев`ятою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно із статтею 122 цього Кодексу вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, що визначений статею 123 ЗК України, передбачає розроблення технічної документації із землеустрою та її затвердження компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою є рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. З огляду на положення вищенаведених приписів законодавства, за наслідками вирішення питання відповідними органами щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності виникають конкретні права та обов`язки фізичних та юридичних осіб та правовідносини у зв`язку з їх реалізацією. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків сторін в орендних правовідносинах. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України). У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України). Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Натомість, за правилами визначення юрисдикції адміністративних судів при вирішенні адміністративних справ згідно із пунктами 1, 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Конституційний Суд України у Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив, що: - положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень; - положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року в справі № 401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18), від 19 червня 2018 року в справі № 922/864/17 (провадження № 12-61гс18), що з огляду на вимоги законності і обґрунтованості судового рішення (стаття 263 ЦПК України) є обов`язковими при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 28.05.2014 № 701-СГ, зміни до якого внесено наказом від 26.09.2014 № 3557-СГ, та наказом від 30.03.2014 № 740-СГ заявнику ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 17,30 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованих в адміністративних межах Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. На замовлення ОСОБА_1 від 22.06.2014 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 17,3049 га та 17,9534 га на території Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, кадастрові номери 5324884600:00:008:0008 та 5324884600:00:013:0002. 25.07.2014 та 22.08.2014 на підставі проектів землеустрою вказані земельні ділянки були зареєстровані у Державному земельному кадастрі. 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови із заявами про затвердження проектів землеустрою на сесії Хорольської міської ради та передачі земельних ділянок йому в оренду строком на 7 років. На час розгляду справи в суді рішення про передачу в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок Хорольською міською радою не приймалось, тобто заявник не набув речового права на земельні ділянки. До заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 долучено проект рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (тринадцята позачергова сесія восьмого скликання) про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність на території Хорольської міської ради з поділом земельних ділянок кадастрові номери 5324884600:00:008:0008 та 5324884600:00:013:0002. Предметом забезпечення позову заявник вказав можливе рішення суду про протиправність рішень та дій Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області щодо поділу спірних земельних ділянок, та зобов`язання цього органу місцевого самоврядування розглянути та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 з послідуючим укладенням договорів оренди землі. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилкового не звернув увагу, що передача у власність або у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад належить до владних розпорядчих функцій Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, а спір щодо оскарження ОСОБА_1 дій та рішень Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області щодо поділу земельних ділянок та зобов`язання розглянути і затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та їх передачі в оренду є публічно-правовим. Отже, питання щодо забезпечення позову має розглядатись адміністративним судом за правилами, встановленими главою 10 КАС України. Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи, що спір у цій справі підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись статтями 367, 374, 377, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бідюк Яни Володимирівни задовольнити частково. Ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 23 червня 2021 року скасувати та закрити провадження у справі № 548/1315/21 (провадження № 2-з/548/17/21) за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Роз`яснити заявнику право звернутися з відповідними вимогами до суду адміністративної юрисдикції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. Ю. Кузнєцова О. В. Прядкіна