Постанова Київський апеляційний суд № 753/12827/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 серпня 2021року м. Київ Справа № 753/12827/20 Провадження № 22-ц/824/8639/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. учасники справи: позивач - комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року, ухваленого у складі судді Мицик Ю. С. у справі за позовом комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,- ВСТАНОВИВ: Історія справи Короткий зміст позовних вимог 03 серпня 2020 року КП «Житло-сервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як власник квартири отримує від позивача житлово-комунальні послуги, а саме: послуги з утримання будинку та прибудинкової території, на підставі договору від 09 липня 2012 року. Як споживач житлово-комунальних послуг, відповідач зобов`язана брати участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території та в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги. Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань та зобов`язань по утриманню нерухомого майна шляхом несплати за житлово-комунальні послуги у відповідача перед позивачем станом на 31 грудня 2019 року утворилася заборгованість в розмірі 4 342,66 грн. Відповідач, як боржник, що прострочила виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України, зобов`язана сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової в сумі 735,68 грн та трьох процентів річних за період з 01 липня 2017 року по 30 квітня 2020 року в сумі 339,83 грн. З огляду на викладене, а також у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань відповідачем, позивач просив стягнути вказану заборгованість із відповідача в примусовому порядку. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги та судового збору. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року позовні вимоги КП «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Житло-сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 4 342,66 грн, збитки від інфляції у сумі 735,68 грн та 3 % річних у сумі 339,83 грн, всього стягнуто 5 418,17 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Житло-сервіс» судовий збір в сумі 2 102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що узв?язку із неналежним виконанням свого зобов?язання зі сплати житлово-комунальних послуг, у відповідача виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Визначаючи розмір заборгованості відповідача за оплату житлово-комунальних послуг, суд поклав в обґрунтування свого рішення наданий позивачем розрахунок за період з липня 2015 року. Оскільки відповідач не виконала грошове зобов`язання, суд зробив висновок, що вона, відповідно до положень статті 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково; змінити розподіл судових витрат; вирішити питання щодо розподілу судових витрат, пов?язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, що позбавило її можливості надати свої пояснення та відзив на позовну заяву. Заявник вказує, що оскілки вона не отримувала жодної кореспонденції з суду першої інстанції, вона не змогла заявити клопотання про застосування строків позовної давності, про що просить в суді апеляційної інстанції, при цьому просить застосувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, де у пункті 58 вказано, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. Щодо суті позовних вимог, заявниця зазначає, що позивачем неодноразово було змінено тарифи, про що її не повідомляли Рух апеляційної скарги та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року витребувано з Дарницького районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 753/12827/20 за позовом КП «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 25 травня 2021 року матеріали цивільної справи № 753/12827/20 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження у цій справі Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 5 418,17грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн). А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Доводи інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Позиція Київського апеляційного суду Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Фактичні обставини справи Встановлено, що наказом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 41 від 18 квітня 2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 передано на обслуговування КП «Житло-сервіс» (а. с. 4). ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності від 31 травня 2012 року та витягу про державну реєстрацію прав від 20 червня 2012 року є власником квартири АДРЕСА_2 . 09 липня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території», за умовами якого вона, як споживач, зобов`язалася своєчасно сплачувати за послуги надані позивачем за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цим договором. Згідно наданого позивачем розрахунку, з липня 2015 відповідач належним чином не здійснює оплату вартості житлово-комунальних послуг, сума боргу за які станом на 31 грудня 20189 року становить в розмірі 4342,66 грн. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права вказують на наявність підстав для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України. Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Статтею 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 16 грудня 2020 року суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів про повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 16 грудня 2020 року. За таких обставин, слід дійти висновку про відсутність належних та допустимих доказів обізнаності ОСОБА_1 про розгляд справи, який відбувся 16 грудня 2020 року. У апеляційній скарзі заявниця указує на неналежне її повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції, що позбавило її права на належний судовий захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи. За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Таким чином, неналежне повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення заявника про час та місце проведення судового засідання в суді першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності учасника справи, який належним чином не повідомлений про час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Щодо суті заявлених позовних вимог Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них. Відповідно до частини сьомої статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. В розрізі даного спору зобов`язання відповідача оплатити послуги з утримання будинку та прибудинкової території урегульовано договірним зобов`язанням на підставі узгоджених договором дій постачальника і споживача послуг. Відповідно до положення статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з положеннями статей 526, 530, 611ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Визначаючи розмір заборгованості відповідача за оплату житлово-комунальних послуг, суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок здійснений за період з липня 2015 року по грудень 2019 року, як об`єктивний і належний доказ, що містить відомості щодо розміру нарахованих сум, здійснений на основі затверджених в установленому порядку норм та пропорційно до загальної площі належної відповідачу квартири. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідач не надав. Відповідач не виконала грошове зобов`язання, а отже вона, відповідно до положень статті 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно із наданим позивачем розрахунком, втрати позивача від інфляції склали суму в розмірі 735,68 грн, а три відсотки річних суму в розмірі 339,83 грн. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наведені позивачем доводи і аргументи, які були оцінені судом, суд дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість позову. Щодо строків позовної давності У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог. У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок про те, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. Оскільки у цій справі апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не була належно повідомлена судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брала участі у такому розгляді, колегія суддів приймає аргументи заявника щодо її права заявляти клопотання про застосування строків позовної давності в суді апеляційної інстанції, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, зробленої у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Разом із тим, статтею 264 ЦК України закріплені підстави переривання позовної давності. Зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16. У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою». Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, не можуть вважатися будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без відповідного волевиявлення останнього або без його схвалення. Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 та Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 191/2478/15-ц (провадження № 61-2501св18), від 11 липня 2018 року у справі № 366/1088/16-ц (провадження № 61-17516св18) та від 21 квітня 2021 року у справі № 211/5281/16-ц (провадження № 61-15522св19). З матеріалів справи відомо, що КП «Житло-сервіс» звернулось до суду 03 серпня 2020 року (а. с. 28). Здійснення оплати послуг за житлово-комунальні послуги повинно здійснюватися щомісячно у відповідне число, тобто оплата послуг за житлово-комунальні послуги є періодичної (щомісячною). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги, такий розрахунок здійснено за період з липня 2015 року по грудень 2019 року, тобто починаючи з липня 2015 року ОСОБА_1 , неналежно виконувала свої зобов?язання зі сплати житлово-комунальних послуг (а. с. 12-13). Разом з цим, з вказаного розрахунку вбачається, що у жовтні, грудні 2015 року, лютому, вересні, листопаді 2016 року, березні. жовтні 2017 року, квітні 2018 року, травні, червні та жовтні 2019 року відповідачкою були здійснені платежі на погашення нею заборгованості перед позивачем, що свідчить про визнання нею свого боргу та переривання строку позовної давності. Ураховуючи наведене, беручи до уваги правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 та Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 191/2478/15-ц (провадження № 61-2501св18), від 11 липня 2018 року у справі № 366/1088/16-ц (провадження № 61-17516св18) та від 21 квітня 2021 року у справі № 211/5281/16-ц (провадження № 61-15522св19), та те, що ОСОБА_1 періодично здійснювала платежі на погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що свідчить про переривання строку позовної давності, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк позовної давності позивачем у цій справі не пропущено, а відтак застосуванню до спірних правовідносин не підлягає. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, та відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності, Київський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року та ухвалення у справі нового рішення про задоволення позовних вимог КП «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в повному обсязі. Щодо судових витрат Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати понесені КП «Житло-Сервіс» за подання позовної заяви у розмірі 2 102,00 грн (платіжне доручення від 21 липня 2020 року № 2717 а. с. 27) слід стягнути із ОСОБА_1 на користь КП «Житло-сервіс». Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступного. Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 30Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно із ст. 138 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію договору №3-20 про надання правничої допомоги від 08 січня 2020 року, додаток №1 до договору №3-20 про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт від 31.05.2020 по договору №3-20 про надання правничої допомоги, додаток № 01 до акту виконаних робіт від 31.05.2020 р. по договору №3-20 про надання правничої допомоги (вартість послуг), виписка з банку від 17.07.2020. Як вбачається із матеріалів справи, позивач довів належними доказами, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн., у зв`язку із чим дана сума витрат підлягає стягненню з відповідача. Щодо заявлених клопотань 16 липня 2021 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про стягнення судових витрат, пов?язаних з наданням правничої допомоги. Вивчивши подану заяву, Київський апеляційний суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав. За правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачкою, стягненню з позивача на користь відповідача в силу правил пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, не підлягають. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (Код ЄДРПОУ 31025659) заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 4342,66 грн, збитки від інфляції у сумі 735,68 грн, три проценти річних у сумі 339,83 грн, а всього - 5418,17 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (Код ЄДРПОУ 31025659) судовий збір в сумі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу відмовити. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна