Постанова Київський апеляційний суд № 752/5948/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/5948/21 головуючий у І інстанції: Плахотнюк К.Г. провадження 33/824/3542/2021 головуючий в апеляційній інстанції: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 17 серпня 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Сліпченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 21 травня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП) ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,- ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №192301 водій ОСОБА_1 27 лютого 2021 року о 03 год. 40 хв. по вул. Дмитра Луценка у м. Києві, керував транспортним засобом марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків. Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 21 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 31 травня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову першої інстанції скасувати. Вказує, що інспектор в протоколі зазначила, що ОСОБА_1 порушив положення ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому зауважує, що станом на момент складення протоколу діяла редакція ст.130 КУпАП, яка не містить посилань на діяння ОСОБА_1 визначене в протоколі, а тому вважає, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судове засідання, належним чином повідомлені ОСОБА_1 та його представник адвокат Мельник Ф.В. не з`явились. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Ф.В. направив заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із відпусткою, однак доказів на підтвердження вказаного не надав, так само відсутні докази на підтвердження відсутності можливості явки ОСОБА_1 . Приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного. За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. ст.251 КУпАП). Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Вищевказані дії працівником поліції було здійснено, огляд проводився у присутності двох свідків, що зазначено у протоколі. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Висновок суду І-ї інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про достатність наявних в матеріалах справи доказів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Апеляційна скарга не містить належних доводів, а матеріали справи доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. При цьому, представник ОСОБА_1 посилається на те, що його було притягнуто до відповідальності за ст. 130 КУпАП, яка на момент здійснення правопорушення не містила відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги відхиляються з огляду на наступне. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та визначено особливості початку досудового розслідування у формі дізнання. Означений Закон набув чинності 01 липня 2020 року. Підпунктом 4 пункту 1 Розділу І Закону № 2617-VIII статтю 130 КУпАП викладено у новій редакції. Одночасно, підпунктом 17-1 пункту 2 Розділу 1 внесено зміни до Кримінального кодексу України та введено новий склад кримінального проступку у статті 286-1 КК України у такій редакції: «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», об`єктивна сторона якого включає відповідальність як за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само: передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,; вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування. У частині другій цієї статті передбачена відповідальність за повторне вчинення проступку. Законом України від 17 червня 2020 року №720-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень (на підставі статті 8 Конституції України набув чинності в порядку частини 5 статті 94 Конституції України з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Верховної Рада України Голос України - 03.07.2020 року) виключені норми Закону № 2617-VIII а саме: підпункт 4 пункту 1 Розділу І, яким положення статті 130 КУпАП викладено у новій редакції та підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1, яким введено в дію положення статті 286-1 КК України. Згідно з частиною 5 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 720-ІХ до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки Законом № 720-ІХ такі зміни виключені, суд керується положеннями статті 8 КУпАП, якою передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Тобто, до набрання чинності Законом України № 2617-VIII (до 01.07.2020 року) Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачав у статті 130 адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З 01.07.2020 року і до 03.07.2020 року такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1, а з 04.07.2020 року такі діяння знову віднесенні до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які охоплюються складом адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП після 03 липня 2020 року, а саме 27 лютого 2021 року керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а зміни, введені підпунктом 4 пункту 1 Розділу І (яким положення статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції) та підпунктом 17-1 пункту 2 Розділу 1 (яким введено в дію положення статті 286-1 КК України) Закону № 2617-VIII виключені Законом № 720-ІХ, суд вважає, що положення ст. 130 КУпАП на момент розгляду справи діють в редакції Закону від 07 липня 2016 року № 1446-VIII, у зв`язку з чим має бути застосований закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. При цьому, суд зазначає, що 20 липня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, який відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» має право надавати роз`яснення щодо застосування положень законів України, були надані роз`яснення щодо окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень № 720-IX від 17 червня 2020 року». В означених роз`ясненнях Комітет зазначив, що ч. 5 ст. 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Таким чином, ч. 5 ст. 94 Основного Закону не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування. Головною метою цієї конституційної норми, як зазначено в рішенні Конституційного Суду від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010, є недопущення набрання законом чинності до моменту його офіційного оприлюднення, чим забезпечується реалізація конституційних положень, відповідно до яких закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність осіб, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (стаття 58 Конституції України). З огляду на зазначене, враховуючи положення частини п`ятої статті 94 Конституції України Комітет вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування. Крім того, у зв`язку з набранням чинності 1 липня 2020 року Законом № 2617-VIII, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування, була закріплена у статті 286-1 Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції України, а статтю 130 КУпАП було змінено. Однак, Законом України № 720-IX внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Таким чином Комітет вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, а стаття 286-1 КК України виключена. Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року). Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції. Тому, твердження захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Достатніх доводів і належних доказів, які б спростовували правильність висновків щодо визнання винним та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП апеляційна скарга не містить. Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для закриття провадження по справі, в зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 21 травня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Сліпченко