Постанова 4819 № 766/2619/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2021 року м. Херсон номер справи: 766/2619/19 номер провадження: 22-ц/819/1570/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Пузанової Л.В., Чорної Т.Г., секретар Автонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2021 року у складі судді Єпішина Ю.М. в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: В лютому 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 19.11.2012 та відповідно до вимог ч. 1 ст. 634 ЦК України, приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг, які разом із заявою відповідача складають кредитний договір. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, чим порушила п. 2.1.1.5.5 договору, а також норми ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, у зв`язку з чим станом на 20.01.2019 ОСОБА_1 має заборгованість 23786,49 грн., яка складається з наступного: -20351,81 грн. нараховані відсотки за користування кредитом; -1825,80 грн. нарахована пеня; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: -500,00 грн. штраф (фіксована частина); -1108,88 грн. штраф (процентна складова). У зв`язку із вище викладеним АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 23786,49 грн. за кредитним договором № б/н від 19.11.2012 року; судові витрати у розмірі 1921,00 грн. Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2021 року та ухвалити нове, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач особистим підписом засвідчив, що він згоден із тим, що ця заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складається між відповідачем на банком про надання банківських послуг, а тому наявні підстави для стягнення відсотків та штрафних санкцій. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Заслухавши доповідача, представника банку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначив про ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, а також те, що разом з пам`яткою клієнта наведені документи складають договір про надання банківських послуг. Крім того, у анкеті- заяві зазначено, що пам`ятка клієнта, Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування позичальник отримав та ознайомився під підпис (зв.а.с.11). Проте, матеріали справи не містять наведених у анкеті-заяві документів, які б мали підпис позичальника. Звертаючись до суду, позивач додав до позовної заяви листи, в яких зазначив, окрім іншого, про наявність необхідних доказів в матеріалах справи, відсутності клопотань та заяв з боку банку, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 36, 37). Апеляційна скарга також не містить доводів щодо наявності наведених у анкеті-заяві документів, підписаних позичальником. Анкета-заява, підписана позичальником не містить процентної ставки за користування кредитними коштами, строку їх повернення, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне повернення. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплаті процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, строк виконання яких не встановлений письмовим документом. При цьому суд обґрунтовано застосував правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/187/17. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за закономнадані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 листопада 2012 року, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 листопада 2012 року, шляхом підписання анкети-заяви, документів, які надавалися відповідачу під підпис банком не надані. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Слід зазначити, що з`ясовуючи обставини заявлених позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки у виді пені та штрафів, доданого до позовної заяви розрахунку за двома різними періодами, представник банку пояснила, що заборгованість за тілом кредиту також банком нараховується, проте банк не вважав за необхідне пред`являти вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмір якого входять проценти за користування кредитним лімітом, в той час, як до стягнення заявлені проценти за користуванням кредитом. Проте, колегія суддів, не надає оцінки наведеним поясненням, оскільки підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій позивачем не доведено. Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги не надають підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375,382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.В. Пузанова Т.Г. Чорна Повний текст постанови суду складений 19 серпня 2021 року. Суддя І.В. Склярська