Постанова 4807 № 314/5031/20

Дата документу 19.08.2021 Справа № 314/5031/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/2999/21 Головуючий у 1-й інстанції: Мануйлова Н.Ю. Є.У.№ 314/5031/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпень 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, із апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 05.04.2018, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення закону та умов договору відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконала, не сплатила кошти для погашення заборгованості за кредитом. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 26.10.2020 утворилася заборгованість у розмірі 21 604,35 грн., із яких: 14502,38 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5 105,17 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 1996,80 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦПК України, 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нараховано комісії. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.04.2018 у розмірі 5 370,73 грн. та судові витрати в розмірі 522,55 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні решти заборгованості. Суд не перевірив розрахунок заборгованості та не прийняв доводи банку про те, що відповідачка користувалась грошовими коштами, частково виконувала умови кредитного договору, частково сплачувала заборгованість, а тому на думку позивача такими своїми діями відповідачка визнала свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Здійснений судом розрахунок не відповідає дійсності. У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом надана належна оцінка всім доказам по справі, всі встановлені судом обставини відповідають дійсності, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Частково задовольняючи позов АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив із того, що фактична сума витрат відповідачем коштів позивача складає 14502, 38 грн., а сума коштів внесених відповідачем на погашення заборгованості 9131,65 грн. Тобто різниця складає 5370,73 грн., тому саме ця сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, з урахуванням внесених коштів. Втім, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке. Встановлено, що 05.04.2018 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 15). За змістом вказаної заяви ОСОБА_1 погодилась, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, правилами користування становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодна з умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту Банка www.privatbank.ua. Згідно наданого банком розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 05.04.2018 станом на 26.10.2020 становить 21604,35 грн., з яких: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 14502,38 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 5105,17 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 1996,80 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦПК України, 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нараховано комісії(а.с.10-12) За приписами частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Статтею 634 цього Кодексу визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Вказаний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписки по рахунках/карткам є належними та допустимими доказами надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 у справі № 908/4154/13. До матеріалів справи позивачем долучено виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , згідно із якою відповідач, починаючи з 05.04.2018 активно користувалась кредитними коштами та періодично вносила платежі на виконання умов кредитного договору (а.с.70,71) Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив крім тіла кредиту стягнути заборгованість за відсотками, встановленими Тарифами банку з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачене п.2.1.1.12.13, що підтверджується п.2.1.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг. Анкета-заява від 05.04.2018, підписана ОСОБА_1 не містить відомостей щодо умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також щодо процентної ставки за користування кредитом. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 05.04.2018, банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. В матеріалах справи відсутні докази, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, а також те, що вказані документи станом на 05.04.2018 року містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, неустойки та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За таких підстав, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України. Отже вказані Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та правила банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 05.04.2018 року. Крім того, позивач посилається на те, що істотні умови договору погоджено сторонами у паспорті споживчого кредиту, який був доданий до апеляційної скарги (а.с. 108-111). Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить умов про те, що складовою невід`ємною частиною Договору банківського обслуговування є Паспорт споживчого кредиту. Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо типу кредитного продукту як «Універсальна», так і «Універсальна Голд», за якими вказані різні умови, зокрема, відсоткові ставки за користування кредитними коштами. Також зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. За змістом даного паспорту інформація, зазначена у ньому, зберігає чинність та є актуальною лише в період до 20.04.2018 року, в той час як позивач просить стягнути заборгованість станом на 26 жовтня 2020 року, тобто період дії умов паспорту є значно меншим періодом, ніж той, за який банк здійснює розрахунок заборгованості. Враховуючи викладене, доводи позивача про те, що позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, а тому це є підтвердженням того, що сторони узгодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами та неустойку, колегія суддів вважає неприйнятними. За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» дотрималося вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» а також статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. За приписами статей 2, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України). Позивачем не було надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах. За положенням ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вимоги банку про стягнення з відповідачки відсотків, нарахованих на прострочений кредит в порядку ст. 625 ЦК України, також не підлягають задоволенню з тих самих підстав, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту узгодження із позичальником відсоткової ставки на прострочене тіло кредиту. Втім, фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Проте розмір заборгованості, який був встановлений судом першої інстанції на підставі виписки по картці в розмірі 5370,73 грн. є помилковим, оскільки встановити скільки відповідач повернув кредитних коштів із наданої виписки не можливо. За змістом ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд здійснив аналіз (математичний розрахунок) виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за результатами якого було встановлено, що відповідачка дійсно має заборгованість перед банком за тілом кредитом, яка станом на 26.10.2020 року складає 14502,38 гривень, у зв`язку з чим на підставі статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк», а саме в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14502,38 грн. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інтонації, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відтак задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в сумі 14502,38 гривень, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за подачу позову до суду першої інстанції складає 1411,00 гривень, а за подачу апеляційної скарги в розмірі 2116,50 гривень , всього 3527,50 гривень. Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Привтабанк» задовольнити частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 червня 2021 у цій справі скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк». Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного Товариства комерційний Банк «Приватбанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 05.04.2018 року в розмірі 14502,38 гривень ( чотирнадцять тисяч п`ятсот дві гривні 38 копійок) та судові витрати в розмірі 3527,50 гривень ( три тисячі п`ятсот двадцять сім гривень 50 копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуючий : І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська