Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/1391/21

Справа № 130/1391/21 Провадження № 33/801/623/2021 Категорія: 146 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участю захисника ОСОБА_1 адвоката Зубаль А.І., потерпілого ОСОБА_2 , його представника - адвоката Чоловського О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2021 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановив: Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2021 року провадження у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Не погодившись із вказаною постановою, потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення, яким притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В скарзі зазначає, що він не зміг з`явитися в судове засідання через поважні причини, про що ним було подано заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату; протокол про адміністративне правопорушення було складено не на місці вчинення ДТП, оскільки ОСОБА_1 не зупинився, продовжив рух, а тому він змушений був залишити місце ДТП та наздогнати порушника для понесення останнім відповідальності; судом не було взято до уваги, що внаслідок отриманих травм він вимушений був ввечері звернутися до лікарні за допомогою; характер руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є причиною виникнення ДТП та її наслідків. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами тощо. Положення ст. 252, 280 КУпАП покладають на суд обов`язок оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю та з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції визнав не доведеними обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та закрив провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Однак, такий висновок судом першої інстанції зроблений за неповного з`ясування обставин справи. Встановлено, що 19.05.2021 о 10 год. 18 хв. в смт Браїлів по вул. Центральна водій транспортного засобу КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не забезпечив технічний стан транспортного засобу, яким керував, в результаті чого металевим ланцюжком, в ході руху, пошкодив автомобіль Volkswagen Transport, д.н.з. НОМЕР_2 . Дані автомобілі отримали механічні пошкодження. Інспектором СРПП Жмеринського РВП старшим лейтенантом поліції Зайцем О.М. за даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №099270 від 19.05.2021, а також схему ДТП (а.с.1,2). У п.п. б) п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Суть адміністративного правопорушення та обставини справи викладено у згаданому вище протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №099270, в якому зазначено, що саме внаслідок незабезпечення водієм ОСОБА_1 технічного стану транспортного засобу, яким він керував, в ході руху металевим ланцюжком було пошкоджено автомобіль, яким керував ОСОБА_2 (а.с.1). У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «з протоколом не згідний». Жодних заперечень щодо викладених у ньому обставин, а саме дати, часу, місця скоєння правопорушення, наявності на транспортному засобі ланцюга, зокрема, в незакріпленому стані, ОСОБА_1 в протоколі не висловив. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис. Факт отримання примірника протоколу ОСОБА_1 не заперечує. У письмових поясненнях потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що 19.05.2021 близько 10 год. 20 хв. в смт Браїлів він потрапив у ДТП, а саме під час зустрічного роз`їзду з Камазом незакріплений ланцюг, який знаходився на задньому лівому борту, через неналежне його закріплення спричинив його автомобілю механічні ушкодження у вигляді розбиття скла дверей водія (передніх лівих), після чого він розвернув автомобіль та поїхав за Камазом. Після того, як водій Камазу зупинився, він повідомив йому про вказані обставини, а також, що внаслідок розбиття скла уламки частково потрапили йому в око. З даного приводу він викликав працівників поліції (а.с.4). У письмових поясненнях ОСОБА_1 , які додані до протоколу про адміністративне правопорушення останній зазначив, що не пам`ятає, чи розминався з автомобілем потерпілого. Технічний стан автомобіля справний та придатний до використання, усі деталі на своїх місцях та все закріплено. Як повідомив йому ОСОБА_2 , внаслідок розбиття скла він можливо травмував собі око, але будь-яких видимих пошкоджень на ньому він не бачив (а.с.5). Суд звертає увагу, що з незрозумілих причин пояснення ОСОБА_1 написанні безпосередньо працівником поліції, а не власноручно ОСОБА_1 .. І навпаки, свої письмові пояснення щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення потерпілий ОСОБА_2 написав власноручно. Отже, учасники ДТП вже перебували не в рівному становищі при наданні першочергових пояснень, адже є різниця між тим, що пише особа власноручно, і тим, що пише інша особа, в даному випадку працівник поліції. Апеляційний суд, за таких обставин критично оцінює пояснення ОСОБА_1 і вважає, що викладені у них обставини частково не відповідають фактичним обставинам. У судове засідання під час перегляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, не спростував доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо обставин, які в ній викладені, тобто не був зацікавленим в об`єктивному розгляді справи. Апеляційним судом було задоволено клопотання апелянта та допитано в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що 19.05.2021 їхав з потерпілим ОСОБА_2 , знаходився на пасажирському сидінні. Дійсно, на трасі, яка з`єднує смт Браїлів та Жмеринську трасу, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 розминувся з Камазом. У момент, коли транспортні засоби порівнялися, металевий ланцюжок, яким закріплюються борти на Камазі, а саме його кінець, який не був закріплений належним чином до борта, внаслідок маніпуляцій кермом з боку водія Камазу, вдарив в бокове скло автомобіля ОСОБА_2 (з боку водія). Внаслідок чого скло повністю розбилося і уламки скла попали в око ОСОБА_2 . Після того, як він допоміг водієві дістати з ока уламки скла, ОСОБА_2 поїхав наздоганяти водія Камазу, який скоріше за все і не помітив цього випадку. Наздогнавши його ОСОБА_2 пояснив ситуацію, яка відбулася, і водій Камазу не заперечував можливість розбиття ланцюгом скла автомобіля ОСОБА_2 , який закріплений збоку Камазу, під час зустрічного роз`їзду транспортних засобів. Серед фотознімків, наявних в матеріалах справи, є знімок ланцюга у висячому положенні, один кінець якого не закріплений до борта Камазу (перший зліва, верхній ряд), і цей знімок узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_3 в частині наявності на Камазі залізного ціпку в незакріпленому вигляді та характером механічних ушкоджень автомобіля (а.с.8). Працівники поліції, які прибули на місце по факту ДТП, інших осіб чи транспортних засобів, які могли бути причетні до даної дорожньо-транспортної пригоди не встановили. Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення та схема ДТП складені не на місці пригоди, а на місці зупинення транспортних засобів, однак, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_2 та підтвердив свідок ОСОБА_3 , водій Камазу після того, як сталася дорожньо-транспортна пригода, не зупинився і продовжив рух, а відтак, з метою повідомлення водія Камазу про подію, яка сталася, та недопущення уникнення ним від відповідальності, в разі наявності його вини, він змушений був поїхати слідом. В цьому випадку порушення ПДР не було, адже працівники поліції не складали протокол про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди). Суд першої інстанції, з метою з`ясування обставин справи (в тому числі, чому саме схема ДТП складалася не на місці пригоди), не був позбавлений можливості викликати в судове засідання працівників поліції, які були присутніми на місці пригоди та складали адміністративний матеріал, а також свідків, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та схемі ДТП, з метою встановлення свідками яких саме подій вони були та узгодження їх пояснень з обставинами, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Поверхнево до своїх службових обов`язків віднеслися і працівники поліції, які фактично жодних дій (крім відібрання пояснень у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) для підтвердження пояснень потерпілого чи спростування їх не вчинили. Вони навіть не допитали свідків, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення ( ОСОБА_3 ) та в схемі ДТП ( ОСОБА_4 ). Крім зазначених обставин, доказом у цій справі є сам протокол про адміністративне правопорушення, який складається працівником поліції, в разі наявності для цього підстав, а саме факту порушення ПДР, та пояснення потерпілого, які узгоджуються з всіма іншими доказами. Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає наявними подію та склад адміністративного правопорушення та, відповідно, вбачає достатніми підстави для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за ознаками порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги потерпілого є обґрунтованими, узгоджуються з матеріалами справи і підлягають задоволенню. Згідно ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову, а відтак апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати із прийняттям нової постанови. При накладенні адміністративного правопорушення апеляційним судом враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан. Обставин, що обтяжують або пом`якшують відповідальність, за ст. 34, 35 КУпАП України не встановлено. Враховуючи загальні правила накладення стягнення, суд вважає за належне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На переконання суду така міра відповідальності співвідноситься з вчиненим правопорушенням та цілком відповідає меті адміністративного стягнення, передбаченій у ст. 23 КУпАП. В порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 454 грн. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2021 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення - скасувати. Прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало