Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3984/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3984/21 пров. № А/857/12796/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко О.В., суддя Макарик В.Я. секретар судового засідання Смолинець А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року (головуючий суддя Ксендзюк А.Я., м.Луцьк) у справі № 140/3984/21 за адміністративним позовом Любешівської селищної ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: 16.04.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грицені Ганни Геннадіївни від 26 березня 2021 року у виконавчому провадженні №64962796 про стягнення із боржника виконавчого збору у розмір 24 000 грн. Позов обґрунтовує тим, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грицені Ганни Геннадіївни від 26 березня 2021 року відкрито виконавче провадження №64962796, якою зобов`язано Любешівську селищну раду повторно розглянути на засіданні чергової сесії заяву ОСОБА_1 №38 від 21 лютого 2017 року про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя із врахуванням висновків суду. Крім того, старшим державним виконавцем 26 березня 2021 року у виконавчому провадженні №64962796 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 24 000 грн. Селищною радою про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору отримано 01 квітня 2021 року. Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки процедура виконання рішення суду здійснена боржником добровільно так як на сесії селищної ради 21 квітня 2021 року прийняте рішення №9/22 «Про заяву жителя села Залаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя». Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грицені Ганни Геннадіївни від 26 березня 2021 року у виконавчому провадженні №64962796 про стягнення із боржника виконавчого збору у розмір 24 000 грн. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Скаржник подав заяву про відкладення розгляду справи з огляду на те, що старший державний виконавець відділу Гриценя Г.Г., на виконанні у якої безпосередньо перебуває виконавче провадження АСВП №64962796 та боржником у якому є позивач у цій справі, станом на день розгляду перебуває у відрядженні з проведення виконавчих дій по виконавчих провадженнях про конфіскацію майна, а тому у судове засідання з`явитись не може. Зважаючи на те, що учасник справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явка учасників справи у суд апеляційної інстанції у даній категорії справ не є обов`язковою, та беручи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для її вирішення, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу без учасників справи та дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №140/3190/20, яке набрало законної сили 12 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення, визнання нечинним і скасування рішення, задоволено частково та зобов`язано Любешівську селищну раду Любешівського району Волинської області повторно розглянути на засіданні чергової сесії Любешівської селищної ради заяву ОСОБА_1 № 38 від 21 лютого 2017 року про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя із врахуванням висновків суду. Волинський окружний адміністративний суд 22 лютого 2021 року видав виконавчий лист за №4220/2021. За заявою стягувача, 26 березня 2021 року, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Гриценею Г.Г. відкрито виконавче провадження №64692796, із примусового виконання вказаного виконавчого листа, яким позивача зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Виконання рішення суду на користь ОСОБА_1 стосується розгляду сесією ради його заяви №38 від 21.02.2017 з врахуванням висновків суду, які передбачають внесення змін до генерального плану забудови населених пунктів відповідно до статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Селищною радою 25.11.2020 скеровано на адресу стягувача лист про надання органу місцевого самоврядування оригіналу заяви від 21.02.2017 для повторного розгляду на сесії, оскільки останній стверджував у суді, що цей оригінал знаходиться у нього. Оригінал заяви стягувачем надано селищній раді 07.12.2020. Виконавчим комітетом селищної ради 18.01.2021 прийнято рішення №19 «Про проведення громадських слухань по розгляду заяви жителя села Залаззя ОСОБА_1 про внесення змін до генплану села Залаззя в частині земельних ділянок по АДРЕСА_1 ». Крім того, про проведення громадських слухань щодо внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя в частині земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 опубліковано оголошення у районній газеті «Нове життя» за 28.01.2021. Згідно з протоколом від 01.03.2021 проведено громадські обговорення щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя в частині земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Розпорядженням селищного голови №32 від 04.03.2021 створено погоджувальну комісію для розгляду заяви жителя села Залаззя ОСОБА_1 про внесення змін до генплану села Залаззя. 17.03.2021 відбулось засідання погоджувальної комісії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 . Процедура підготовки та винесення на розгляд сесії селищної ради заяви ОСОБА_1 №38 від 21.02.2017 проведена органом місцевого самоврядування до відкриття виконавчого провадження, що свідчить про добровільне виконання рішення суду боржником. Заява ОСОБА_1 від 21.02.2017 №38 про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя винесена на розгляд сесії селищної ради 21.04.2021, про що стягувач повідомлений 02.04.2021 рекомендованим поштовим відправленням. Проект рішення сесії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.02.2017 №37 про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя оприлюднено на офіційному веб-сайті Любешівської селищної ради. 21 квітня 2021 року на сесії Любешівської селищної ради прийнято рішення за №9/22 «Про заяву жителя села Залаззя ОСОБА_1 щодо внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя», яким відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до генерального плану забудови с. Залаззя. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примузсове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини шостої статті 26 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону № України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і України «Про виконавче провадження», яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню. Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена. Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця. Згідно з пунктом 3 Порядку державному виконавцю, на виконанні у якого перебував виконавчий документ немайнового характеру та який забезпечив його фактичне виконання в повному обсязі, виплачується винагорода в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є фізична особа, та двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є юридична особа. Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Відповідно до частини першої статті 63 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Проаналізувавши наведені вище норми, колегія суддів вказує, що у разі фактичного виконання виконавчого документа немайнового характеру державному виконавцю виплачується винагорода, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Апеляційний суд вважає обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору на момент виникнення спірних правовідносин є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що державний виконавець не проводив жодних виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду від 23.07.2020 про зобов`язання Любешівську селищну раду Любешівського району Волинської області повторно розглянути на засіданні чергової сесії Любешівської селищної ради заяву ОСОБА_1 № 38 від 21 лютого 2017 року про внесення змін до генерального плану забудови села Залаззя із врахуванням висновків суду, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 140/3984/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко В. Я. Макарик