Постанова 4852 № 340/1670/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 серпня 2021 року м.Дніпросправа № 340/1670/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 340/1670/20 (суддя Петренко О.С.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач) задоволено: - визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради (далі - відповідач), які полягають у зменшенні розміру щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня за 2020 рік; - зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги. 14.04.2021 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про зобов`язання встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено. Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції, з посиланням на позицію Верховного Суду від 03.10.2018р. у справі № 826/1882/14, вказав, що позбавлений процесуальної можливості встановлювати судовий контроль за заявою позивача вже після ухвалення рішення у справі. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невірне та неповне дослідження матеріалів справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нову про задоволення заяви. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року в повному обсязі не виконано, що є порушенням конституційних прав позивача. Крім того вважає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неможливості встановлення судового після постановлення рішення по суті. Відповідач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно з ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Згідно з ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст.129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду. Частиною 1 ст.382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, положеннями ч.2 ст.382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі №800/320/17. З матеріалів справи не вбачається наявності таких доказів, що дають підстави вважати що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вчинюються дії з примусового виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року. Так, на виконання рішення суду відповідачем здійснено розрахунок недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, розмір якої становить 6 800 грн. Крім того, Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради звернулось до департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації з проханням вирішити питання про виділення з державного бюджету необхідних коштів для виконання рішення (а.с. 54). З огляду на те, що заява про встановлення контролю подана на стадії фактичного виконання судового рішення, підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт про виконання судового рішення відсутні. Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2018 року по справі №826/18826/14, 21 червня 2018 року по справі №826/11347/14. Також варто підкреслити, що незважаючи на існування інституту судового контролю, саме виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень. Колегія суддів, звертає увагу, що застосовуючи правові висновки Верховного Суду у справах №826/11347/14 та №800/592/17, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі №800/592/17, можливо дійти висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України не пов`язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб`єкту владних повноважень обов`язку подати звіт про виконання судового рішення. Таким чином, судовий контроль в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України може встановлюватись судом і після постановлення рішення по суті спору. Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції по суті прийнято правильну ухвалу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому наявні підстави для зміни ухвали в її мотивувальній частині з викладених вище обставин. Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування висновків суду. Керуючись ст.311, ч.4 ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 340/1670/20 - змінити в частині обґрунтування висновків суду. В решті ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 340/1670/20 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до ч.2 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.В. Суховаров