Постанова 4852 № 160/16032/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/16032/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровського апеляційного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 р. (суддя Рищенко А.Ю., повне судове рішення складно 19.04.2021 р.) в справі № 160/16032/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровського апеляційного суду, треті особи - Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу голови Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24.04.2020 «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду», виданий головою суду, який застосований до судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1; визнання протиправними дій Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; зобов`язання Дніпровський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України, ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину у розмірі 309 652,24 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 р. до участі в справі залучено Державну судову адміністрацію України (далі - ДСА) як другого відповідача. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ голови Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24.04.2020 «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду» в частині обмежень, що застосовувались у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 до нарахування суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; зобов`язано Дніпровський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України, ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину у розмірі 309 652,24 грн. В апеляційній скарзі відповідач Дніпровський апеляційний суд просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що Дніпровський апеляційний суд є державним органом, який здійснює правосуддя в порядку, установленому процесуальним законом. Головним розпорядником коштів щодо фінансового забезпечення діяльності апеляційних судів згідно зі статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є ДСА, яка здійснює функції фінансового забезпечення діяльності органів судової влади. Суд не є головним розпорядником коштів, фінансується ДСА. У 2020 році суду затверджено кошторис з дефіцитом коштів на виплату заробітної плати (в тому числі суддівської винагороди) в розмір 25 688 300 грн., тому вважає неправильним висновок суду першої інстанції про достатність у відповідача коштів на виплату суддівської винагороди з урахуванням статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На думку апелянта, з 18.04.2020 р. відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону № 553-ІХ, а дія частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» втратила чинність 28.08.2020 р. Відповідно, саме з 28.08.2020 р. виплата суддівської винагороди здійснюється судом в повному обсязі відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. не впливає. Посилання суду першої інстанції на неконституційність Закону № 553-ІХ не можуть бути підставою для визнання дій відповідача протиправними. При ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано положення бюджетного законодавства, особливості нормативного регулювання порядку фінансового забезпечення судів. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 21.10.2010 № 2637-VI ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області. Рішенням Вищої ради правосуддя «Про переведення суддів» від 15.10.2019 № 2691/0/15-19 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Дніпровського апеляційного суду, що підтверджується наказом голови Дніпровського апеляційного суду від 21.10.2019 № 229/к. З 21.10.2019 позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 40% посадового окладу. 18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту: «Стаття

29. Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосудця, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).». На виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ наказом Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24.04.2020 «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду» з 18.04.2020 встановлено обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня 2020 року. Згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду від 28.09.2020 № 04.2/145/20-с з 18.04.2020 по 28.08.2020 включно позивачу нарахована та виплачена суддівська винагорода в такому розмірі: квітень - 179 570,86 грн., виплачено - 127 296,38 грн., не виплачено - 52 274,48 грн.; травень - 276 004,45 грн., виплачено - 238 649,19 грн. грн., не виплачено - 37 355,26 грн.; червень - 97 645,00 грн., виплачено - 55 060,00 грн., не виплачено - 42 585,00 грн.; липень - 189 180,00 грн., виплачено - 47 230,00 грн., не виплачено - 141 950,00 грн.; серпень - 189 180,00 грн., виплачено - 153 692,50 грн., не виплачено - 35 487,50 грн. Всього: нараховано - 931 580,31 грн., виплачено з урахуванням вказаних змін щодо обмеження - 621 928,07 грн., не виплачено - 309 652,24 грн. Таким чином, з 18.04.2020 по 28.08.2020 позивач отримав суддівську винагороду у меньшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Суд першої інстанції дійшов висновку, що зменшення нарахування та виплати суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 є протиправним, у зв`язку з чим визнав протиправним наказ Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24.04.2020 в частині застосування обмеження нарахування суддівської винагороди позивачу, а також визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застуванням обмеження нарахування із застосуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Дослідивши додаток № 7 (розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя) до Закону № 294-IX, як у редакції до змін, які були внесені Законом № 553-ІХ, так і у редакції після змін, які були внесені Законом № 553-ІХ, суд першої інстанції встановив, що обсяг видатків на Дніпровський апеляційний суд не було зменшено після змін, внесених Законом № 553-ІХ. Обсяг видатків на Дніпровський апеляційний суд згідно з додатком № 7 до Закону № 294-IX, як у редакції до змін, які були внесені Законом № 553-ІХ, так і у редакції після змін, які були внесені Законом № 553-ІХ, склав 76 571 200,00 грн. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ДСА не виділено Дніпровському апеляційному суду достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог ст. 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), та відповідно, що Дніпровський апеляційний суд розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), що, на думку суду першої інстанції, свідчить, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій саме Дніпровського апеляційного суду, тому вважав, що відповідальною особою за невиплату позивачу суддівської винагороди в повному обсязі з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), є саме Дніпровський апеляційний суд. Суд визнає приведений висновок частково обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Дніпровського апеляційного суду. Пунктом першим наказу голови Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24.04.2020 р. «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду» наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності здійснювати з 18 квітня 2020 року та на період завершення місяця, у якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою корона вірусом SARS-CoV-2, нарахування суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня 2020 року. Наказ голови Дніпровського апеляційного суду містить посилання на Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України від 13.04.2020 р. № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»). Відповідно до довідки Дніпровського апеляційного суду від 28.09.2020 р. №04.2/145/20-с суддівська винагорода судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 виплачувалась у такому розмірі: квітень 2020 р. - 127 296,38 грн. (обмеження - 52 274,48 грн.), травень 2020 р. - 238 649,19 грн. (обмеження - 37 355,26 грн.), червень 2020 р. - 55 060 грн. (обмеження - 42585 грн.), липень 2020 р. - 47 585,00 грн. (обмеження - 141 950,00 грн.), серпень 2020 р. - 153 692,50 грн. (обмеження - 35 484,50 грн.). Загальна сума обмеження суддівської винагороди за період квітень - серпень 2020 р. склала 309 652,24 грн. (а.с. 17). Погоджуючись з висновками суду першої інстанції стосовно того, що розмір суддівської винагороди встановлюються виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів» і станом на час виникнення спірних відносин до зазначеного Закону будь-які зміни, що регулюють питання суддівської винагороди щодо обмеження її розміру, не вносились, суд зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, та, як наслідок, не надана правова оцінка змісту спірних правовідносин в частині оскарження позивачем наказу голови суду. Суд першої інстанції, скасовуючи наказ голови суду, не зазначив підстав, які вказують на протиправність наказу голови суду станом на час його прийняття. Так, предметом позову є наказ голови Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24.04.2020 р., в якому передбачено виплату суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX. Частиною другою статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закону № 1402-VIII). Статтею 29 Закону № 1402-VIII визначені повноваження голови апеляційного суду, відповідно до частини першої якої голова апеляційного суду: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посади керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів в апеляційному суді у триденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду; 7) організовує ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) сприяє виконанню вимог щодо підтримання кваліфікації суддів апеляційного суду та підвищення їхнього професійного рівня; 9) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, визначених процесуальним законом; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом. Тобто, голова суду, який в межах спірних правовідносин, виконує владні управлінські функції, повинен керуватися виключно чинним законодавством України, діяти виключно на підставі, в порядку та у спосіб, які передбачені чинним законодавством. На момент прийняття оскарженого наказу обмеження розміру суддівської винагороди встановлено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX. Відповідно, голова суду в межах виконання обов`язків по адміністративній посаді (голови суду) позбавлений повноважень надавати оцінку законності, конституційності того чи іншого закону або нормативно-правового акту, а повинен був виконувати закон. За такого правового регулювання, яке застосував суд першої інстанції, приймаючи рішення в цій справі, будь-яка посадова особа отримує можливість на власний розсуд сприймати закони та вирішувати питання щодо їх застосування. Визначення конституційності, легітимності законів або нормативно-правових актів мають право здійснювати визначені Конституцією органи та відповідно до чіткої процедури, а голова суду такими повноваженнями не володіє. Також судом першої інстанції не враховано приписи бюджетного законодавства при визначенні наказу голови суду як протиправного. Статтею 148 Закону № 1402-VIII встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина перша). Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку (частина шоста). Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. За приписами статті 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій); бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів). При цьому Бюджетним кодексом України передбачено, що нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають цільовим призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком як зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, так й притягнення відповідних посадових осіб до відповідальності у порядку, визначеному законами України. Таким чином, відповідач Дніпровський апеляційний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX. Відповідно, відповідач Дніпровський апеляційний суд не мав об`єктивної можливості для не прийняття оскарженого наказу щодо обмеження суддівської винагороди на виконання Закону № 553-ІХ. Сукупність приведених обставин вказує на відсутність в наказі № 39 голови суду ознак протиправності та, відповідно, відсутність підстав для його скасування. Разом з тим, суд погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення вимог про протиправність дій Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу як судді Дніпровського апеляційного суду суддівської винагороди за період з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та зобов`язання Дніпровський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди за зазначений період, обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України, ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину у розмірі 309 652,24 грн. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України. Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Відповідно до частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. У частині третій статті 135 Закону № 1402-VIII базовий посадовий оклад судді апеляційного суду визначений в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Частиною дев`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Отже, з огляду на приписи частини другої статті 130 Конституції України та частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої, можуть визначатись виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів». 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 такого змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)». Відповідно до частин першої - четвертої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Отже, адміністративний суд при вирішенні спору повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в спірних правовідносинах приписи частини другої статті 130 Конституції України. Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до частини другої статті 130 Конституції України може встановлюватись розмір винагороди судді, а тому у відповідача ТУ ДСА були відсутні правові підстави для застосування положень цього закону при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди, яка, як одна із складових гарантій незалежності суддів, не може бути змінена чи врегульована іншим законом, ніж змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Приведене правове регулювання спірних правовідносин дає підстави для висновку, що набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553-ІХ, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 зазначеного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача Дніпровського апеляційного суду були відсутні законні підстави для обмеження розміру суддівської винагороди. Відповідач Дніпровський апеляційний суд всупереч приписам частини другої статті 130 Конституції України та частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII застосував до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», якими ці відносини, як зазначалось вище, не регулюються, внаслідок чого безпідставно в період з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. виплатив позивачу суддівську винагороду в обмеженому розмірі. Таким чином, суд доходить до висновку, що набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553-ІХ не змінило правового регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір винагороди судді за приписами частини другої статті130 Конституції України не регулюється, а тому розмір суддівської винагороди станом як на 18 квітня 2020 року, так й у період існування спірних правовідносин, повинен був визначатися виключно за положеннями статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідач навіть після набрання чинності Законом № 553-ІХ та доповнення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» статтею 29 повинен був діяти виключно в межах приписів частини другої статті 130 Конституції України, тобто застосовувати для обчислення розміру винагороди судді виключно положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який останній жодних норм стосовно обмеження розміру винагороди судді не містить. Тому суд погоджує висновок суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач Дніпровський апеляційний суд мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому застосування вимог статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України. У зв`язку з цим суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання суддівської винагороди у спірному періоді у встановленому Законом № 1402-VIII розмірі та зобов`язання Дніпровський апеляційний суд провести нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди, обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України, ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину у розмірі 309 652,24 грн. Доводи апелянта, що він не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету є безпідставними, оскільки, по-перше, статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» видатки Державного бюджету не визначались, а по-друге, відповідно до Додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» загальні видатки на забезпечення здійснення правосуддя (код 0501020) Законом № 553-ІХ були збільшені, а в частині фонду оплати праці залишились незмінними. Крім того, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-/2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; - абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ. Зазначені обставини виключають необхідність звернення відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України до Верховного Суду з клопотанням про внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Оскільки, як зазначалось вище, відповідачем положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо обмеження суддівської винагороди протиправно застосовані всупереч імперативним приписам частини другої статті 130 Конституції України, то визнання цієї статті неконституційною правового значення для вирішення спору не має, а тому безпідставними є і доводи апелянта, що тільки з 28 серпня 2020 року зазначена стаття втратила чинність, а до цієї дати її застосування відповідачем було правомірним. Приведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 03.03.2021 р. у справі №340/1916/20, за якою розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII. В цьому судовому рішенні Верховний Суд в контексті заявлених позовних вимог щодо донарахування та виплати не отриманих коштів за період з 18.04.2020 р. (суддівської винагороди, розмір якої був обмежений на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), звернув увагу на процедуру бюджетного фінансування судів та вказав на необхідність з`ясування в спірному випадку причин невиплати суддівської винагороди у повному обсязі (відповідності до статті 135 Закону №1402-VIII, без застосування встановлених статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX) обмежень) у спірному періоді. Верховний Суд виокремив дві причини, які б могли зумовити виплату суддівської винагороди у неповному обсязі. Перша причина - у разі, якщо розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня (суду або ж територіальному управлінню ДСА) на ці потреби були виділені кошти у недостатньому розмірі, тобто у розмірі меншому, ніж те передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII без будь-яких обмежень. В цьому випадку, як вказав Верховний Суд, невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (окрім Верховного Суду), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді). Друга причина - у разі, якщо ДСА України як головний розпорядник бюджетних коштів, виділила розпоряднику нижчого рівня достатньо коштів для виплати суддівської винагороди з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але розпорядник нижчого рівня розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). В такому випадку, як зазначив Верховний Суд, є підстави стверджувати, що невиплата суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати, є результатом дій/рішень розпорядника нижчого рівня, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками. В контексті зазначеного суд звертає увагу, що судом першої інстанції досліджено додаток № 7 (розподіл видатків Державного бюджету України на 2020 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя) до Закону № 294-IX, як у редакції до змін, які були внесені Законом № 553-ІХ, так і у редакції після змін, які були внесені Законом № 553-ІХ, та обґрунтовано встановив, що обсяг видатків на Дніпровський апеляційний суд не було зменшено після змін, внесених Законом № 553-ІХ. Обсяг видатків на Дніпровський апеляційний суд згідно з додатком № 7 до Закону № 294-IX як у редакції до змін, які були внесені Законом № 553-ІХ, так і у редакції після змін, які були внесені Законом № 553-ІХ, склав 76 571 200,00 грн. Тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що ДСА не виділено Дніпровському апеляційному суду достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог ст. 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис) та що Дніпровський апеляційний суд розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), та, відповідно, про те, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій саме Дніпровського апеляційного суду, тому й відповідальною особою за невиплату позивачу суддівської винагороди в повному обсязі з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), є саме Дніпровський апеляційний суд. Доводи апелянта про недостатність бюджетних асигнувань на виплату суддівської винагороди спростовані приведеними вище обставинами. Оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що нарахування та виплата позивачу у спірному періоді суддівської винагороди у неповному обсязі є наслідком вчинення дій Дніпровським апеляційним судом, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірному випадку належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання саме Дніпровського апеляційного суду здійснити позивачеві донарахування недотриманих коштів. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування наказу голови суду та ухвалення в цій частині нового рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровського апеляційного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 р. в справі № 160/16032/20 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 р. в справі № 160/16032/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині визнання протиправним та скасування наказу голови Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24.04.2020 «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду» в частині обмежень, що застосовувались у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 до нарахування суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1. Ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу голови Дніпровського апеляційного суду № 39 від 24.04.2020 «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні суддівської винагороди суддям Дніпровського апеляційного суду» в частині обмежень, що застосовувались у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 до нарахування суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 18.08.2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18.08.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко