Постанова 4873 № 911/1806/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" серпня 2021 р. Справа№ 911/1806/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Кравчука Г.А. Коробенка Г.П. при секретарі Огірко А.О. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Панкеєвої Т.В. згідно прот. від ТОВ "НВК Імперіум": не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" про приєднання до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2021 (повний текст складено 15.02.2021) у справі №911/1806/20 (суддя Щоткін О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто- М Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" про стягнення 246 345,02 грн, УСТАНОВИВ: У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто- М Груп" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (далі - відповідач) та просило стягнути 246 345,02 грн, у тому числі: 194 977,56 грн боргу за поставлений товар, 5022,93 грн інфляційних втрат коштів, 4781,32 грн - 3% річних, 41563,21 грн пені. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки №1 від 11.02.2019 позивач поставив відповідачу товар (запасні частини та матеріали для автомобілів) на загальну суму 1 296 747,43 грн, однак вартість переданого товару оплачена відповідачем лише в сумі 1 101 769,87 грн. Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що товар за договором ним був дійсно отриманий, однак було встановлено, що товар постачався по значно завищеним цінам, тому відповідачем було створено комісію з проведення внутрішньої перевірки, за наслідками якої установлено, зокрема, що ціни на товар завищені в середньому на 100%; заступник начальника відділу матеріально-технічного постачання ОСОБА_1 особисто співпрацював з представниками контрагента та був уповноваженим представником на отримання товарно-матеріальних цінностей від відповідача; в результаті завищення ціни на товар відповідачу було завдано значних матеріальних збитків, які перевищують заявлену до стягнення суму заборгованості; для уникнення конфлікту ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов`язків шляхом звільнення за власним бажанням; позивач, усвідомивши свою вину, відмовився від досудової вимоги і вказував, що взаємні питання будуть вирішені мирним шляхом, тому звернення до суду суперечить його попередній поведінці; факт завищення ціни підтверджується висновком товарознавчої експертизи по одній із накладних. Рішенням Господарського суду Київської області від 11 січня 2021 року позов задоволено частково. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто- М Груп" 194977,56 грн заборгованості, 5022,93 грн інфляційних втрат, 4723,33 грн - 3% річних, 29763,13 грн пені та 3517,31 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки поставка позивачем товарів по договору здійснювалась по значно завищеній ціні, що було встановлено проведеною відповідачем службовою перевіркою та підтверджується наданими ним доказами; за наслідками виконання договору відповідач здійснив переплату за товар на суму, що перевищує ціну позову і сам позивач це визнав на етапі досудового врегулювання спору; суд безпідставно не врахував висновок експертного автотоварознавчого дослідження по одній видатковій накладній, яким підтверджується значне перевищення ціни поставленого товару ринковим цінам на аналогічний товар; судом було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення товарознавчої експертизи для встановлення ринкових цін на товар по іншим видатковим накладним; відповідач не посилався на вчинення ОСОБА_1 корупційного правопорушення, а вказував на те, що між ним та директором позивача були певні усні домовленості, що посприяло отриманню поставленого товару за значено завищеними цінами; позивач вів себе недобросовісно, оскільки приховав від суду лист від 21.10.2019, яким відмовився від досудової вимоги, на яку посилався у позовній заяві, тому звернення до суду порушує принци добросовісності та доктрину "заборони суперечливої поведінки". 15 червня 2021 року відповідачем було подано клопотання про призначення у справі товарознавчої експертизи для встановлення ринкових цін на товар, аналогічним тому, що поставлявся по договору, та відповідності їх цінам поставленого товару. 15 червня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" надійшла заява про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс". Вказане клопотання мотивоване тим, що заявник є засновником (власником) відповідача і рішення суду вливає на його права і інтереси, оскільки він бере участь у розподілі прибутку (доходу) товариства. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" в частині приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс". 06 липня 2021 року від відповідача надійшло клопотання, у якому він уточнює об`єкти (видаткові накладні), які необхідно дослідити експерту, та просить призначити товарознавчу експертизу та зупинити провадження у справі до одержання результатів експертизи. Позивач та ТОВ "НВК "Імперіум" були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду справи. Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала клопотання про призначення судової експертизи, також підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 було відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення судової експертизи. Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та заяву про приєднання до неї, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга і заява про приєднання не підлягають задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11 лютого 2019 року між ТОВ "Авто- М Груп", як постачальником, та ТОВ "НВК "Техімпекс", як покупцем, було укладено договір поставки №1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити на умовах, передбачених цим Договором, покупцю запасні частини та матеріали для автомобілів (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар у власність та своєчасно оплатити його вартість. Пунктом 1.2 Договору обумовлено, що найменування, ціна, кількість, асортимент товару узгоджуються сторонами на підставі заявки покупця та вказуються у розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які одночасно є специфікацією і після їх оформлення стають невід`ємною частиною даного Договору. Згідно з п. 2.5 Договору перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі товару покупцю. Датою поставки товару і виконання зобов`язань постачальника є день передачі товару представником постачальника або довіреним перевізником покупцю. Ціна Договору визначається сторонами як сума вартості всіх партій товару, поставлених за даним Договором протягом усього строку його дії (п.3.1 Договору). За умовами п. 3.2. Договору оплату вартості кожної партії товару покупець зобов`язаний здійснити протягом 5 банківських днів після прийняття товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відповідно до п. 3.6. Договору ціни на товар зафіксовані сторонами в заявках та в розрахункових документах є договірними і не підлягають зміні в односторонньому порядку. Даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2019 (п.9.1. Договору). У період з 11.02.2019 по 12.08.2019 позивач постав відповідачу товар на загальну суму 1 296 747,43 грн, який відповідачем було оплачено лише на суму 1 101 769,43 грн, що підтверджується наданою відповідачем оборотно-сальдовою відомістю по рахунку

631. Так, згідно вказаної відомості та доводів позивача, не оплаченим залишився товар на загальну суму 194977,56 грн, поставка якого підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №48 від 02.08.2019 на суму 40843,08 грн; №56 від 02.08.2019 на суму 11937,90 грн; №50 від 02.08.2019 на суму 27518,82 грн; №60 від 05.08.2019 на суму 33586,03 грн; №61 від 07.08.2019 на суму 49195,56 грн; №62 від 08.08.2019 на суму 15952,80 грн; №63 від 08.08.2019 на суму 2070,91 грн; №64 від 12.08.2019 на суму 13872,46 грн, та рахунками на оплату по кожній із зазначених партій товару. Видаткові накладні з боку відповідача підписані ОСОБА_1, який діяв на підставі генеральної довіреності від 11.02.2019 №169/02-19, за якою відповідач довірив вказаній особі отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача. Відповідач не заперечує факт отримання товару по вказаним видатковим накладним. 28.08.2019 позивач направив відповідачу досудову вимогу за вих.№28/08-19-1 від 28.08.2019, у якій просив сплатити суму боргу в розмірі 194977,56 грн у семиденний строк. Вимога була отримана відповідачем 29.08.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак залишена без виконання. У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 194 977,56 грн основного боргу за поставлений товар, 5022,93 грн інфляційних втрат коштів, 4781,32 грн - 3% річних та 41563,21 грн пені, нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання. Відповідач, заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, посилався на те, що ціна поставленого товару була значено вище ринкової ціни аналогічного товару, тому є підстави вважати, що між працівником відповідача ОСОБА_1, який уповноважувався на отримання товару, та керівником позивача були налагоджені взаємні домовленості по здійсненню закупівлі товару за завищеними цінами з метою отримання так званого "відкату", у зв`язку із чим ОСОБА_1 було відсторонено від виконання посадових обов`язків шляхом звільнення за власним бажанням, а позивач відмовився від досудової вимоги і вказував, що взаємні питання будуть вирішені мирним шляхом. У зв`язку із наведеними обставинами відповідач вважав, що його підприємство зазнало значних матеріальних збитків, внаслідок постачання позивачем товару за завищеними цінами, а тому, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню. На підтвердження вказаних доводів відповідачем були надані наступні докази: - наказ від 19.08.2019 №104-1-ОД "Про утворення комісії для проведення внутрішньої перевірки" стосовно проведення перевірки закупівлі запасних частин та матеріалів, яка проводилась за участю заступника начальника відділу матеріально-технічного постачання ОСОБА_1; - акт проведення внутрішньої перевірки від 30.08.2019, яким встановлено, що: ОСОБА_1 особисто співпрацював з представниками контрагента, інформацію щодо завищення ціни керівництву відділу не доповідав; ціни на товар явно завищені в середньому на 100%; зазначені дії ОСОБА_1 дають підставу для втрати довіри до нього, простежується корисний мотив та професійна недбалість; звільнити ОСОБА_1 за п.2 ст.41 КЗпП України; притягнути його до матеріальної відповідальності з метою компенсації завданих збитків; утримати два посадові оклади; - наказ від 30.08.2019 №124-ос про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 ; - службова записка від 10.09.2019 №30 заступника ген. директора ОСОБА_2 про перевірку фактів зловживань службовим становищем, що призвели до значних матеріальних збитків підприємству, у якій зазначено, що проведеним у серпні моніторингом цін на товари, які поставлялись позивачем, було виявлено, що ціни на товар явно завищені в середньому на 100% і виникла підозра, що ОСОБА_1 навмисно приховував інформацію про завищені ціни і можливо з корисливих мотивів; - додатки до службової записки; - лист позивача від 21.10.2019 за вих. №31/10-19-1, в якому зазначено, що досудова вимога була надіслана упереджено і всі подальші фінансово-господарські питання, викладені у вимозі, будуть вирішені виключно мирним шляхом та тільки перемовинами; - аналіз службової перевірки, складений ОСОБА_2 19.12.2019, у якому відображені результати переговорів з позивачем та можливі шляхи вирішення проблемних питань; - заява відповідача адресована ТОВ "Українська експертна компанія" щодо проведення товарознавчого дослідження видаткової накладної №51 від 06.08.2019; - висновок експертного автотоварознавчого дослідження складової частини автомобіля "ЗІЛ" від 16.11.2020 №123, складений судовим експертом Бородіним А.В. (ТОВ "Українська експертна компанія"). Також відповідачем заявлялось клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, у задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено. За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 194977,56 грн та інфляційних втрат коштів в сумі 5022,93 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі, а щодо пені і 3% річних, то позивачем допущені помилки у їх розрахунках, тому ці вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 4723,33 грн 3% річних та 29763,13 грн пені. Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №1 від 11.02.2019, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки. Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін. Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань. Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві. Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 194 977,56 грн і відповідач цей факт не заперечує. Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. За приписами ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Відповідно до п. 3.6. Договору ціни на товар зафіксовані сторонами в заявках та в розрахункових документах є договірними і не підлягають зміні в односторонньому порядку. Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Отже, фактична ціна продажу може бути будь-якою за погодженням сторін договору, навіть якщо вона не відповідає цінам на аналогічний товар в цьому ж регіоні чи за іншими критеріями і це не заборонено законом. У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. За умовами п. 3.2 Договору оплату вартості кожної партії товару покупець зобов`язаний здійснити протягом 5 банківських днів після прийняття товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Матеріалами справи підтверджується, що станом на час прийняття судом рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 194977,56 грн, а тому є вірним висновок місцевого господарського суду, зроблений на підставі наявних у справі доказів, про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Посилання відповідача на завищення ціни товару, який поставлявся по договору та завдання йому збитків цим завищенням, які, за доводами відповідача, перевищують суму заборгованості, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки встановлення факту завдання збитків, їх розміру та осіб, які завдали збитків, не входить до предмета доказування у даній справі та може бути вирішено в межах окремого провадження (господарського, цивільного чи кримінального). Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просив стягнути 5022,93 грн інфляційних втрат коштів та 4781,32 грн 3% річних, нарахованих наростаючим підсумком (з врахуванням окремих накладних) за період 12.08.2019 (день початку прострочення по першій накладній) по 03.06.2020 (день здійснення розрахунку). Перевіривши розрахунок інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений вірно, а тому ці позовні вимоги задоволенні у повному обсязі. Щодо розрахунку 3% річних, то позивачем невірно визначено початок прострочення по окремим накладним, оскільки кінцевий строк розрахунку припадав на вихідні дні, тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 4723,33 грн. Крім цього, у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. За умовами п. 5.2 Договору у разі порушення покупцем строків оплати товару, передбачених цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення, від простроченої суми, за кожен день прострочення. З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ здійснене позивачем на суми неоплаченої вартості товару за загальний період з 12.08.2019 по 03.06.2020 та пеня становить 41563,21 грн. Однак, позивачем не були враховані наведені положення ч.6 ст.232 ГК України, а тому, згідно вірного розрахунку, зробленого судом першої інстанції, ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 29763,13 грн. Посилання відповідача на те, що листом від 21.10.2019 позивач відмовився від своєї досудової вимоги і звернення до суду свідчить про недобросовісну поведінку, відхиляється апеляційним господарським судом, оскільки у вказаному листі позивач не повідомляв про відсутність заборгованості, а право на звернення до суду гарантовано Конституцією України. Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, оскільки питання, які просив поставити відповідач на вирішення експертизи, виходять за межі доказування у даній справі. За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" про третьої особи та приєднання до апеляційної скарги, то апеляційний господарський суд виходить з наступного. У вказаній заяві ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" вказує, що рішення суду безпосередньо впливає на його права, свободи і обов`язки, оскільки воно є засновником (власником) позивача із часткою у статутному капіталі 100% і бере участь у розподілі прибутку (доході) товариства, тому просить залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача та приєднується до апеляційної скарги. Відповідно до ст.265 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Приєднання до апеляційної скарги - це допоміжний інститут процесуального права для осіб, які погоджуються з доводами апеляційної скарги і бажають їх підтримати у наведеному в апеляційній скарзі обсязі. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначаються наведеними в апеляційній скарзі доводами, незалежно від наявності заяви про приєднання до апеляційної скарги. Водночас особа, яка має доводи, інші, ніж у апеляційній скарзі, має право реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового акта місцевого господарського суду, подавши апеляційну скаргу самостійно, що відповідає принципу диспозитивності і усуває можливу конкуренцію доводів, викладених у апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги. Аналогічна правова позиція наведена постановах Верховного Суду 18.06.2020 у справі № 44/380-б, від 16.07.2020 у справі №910/4475/19. ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" не є учасником справи, отже, згідно наведених положень ст. 265 ГПК України, воно має довести, що суд вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Однак, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно не містить жодних висновків про права, інтереси та обов`язки ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум". Відповідач у даній справі є самостійним суб`єктом господарювання - юридичною особою, яка здійснює свою підприємницьку діяльність на основі принципів: вільного вибору видів підприємницької діяльності; самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України). Володіння ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" часткою у статутному капіталі відповідача не свідчить, що рішення у справі може вплинути на його права або обов`язки щодо однієї із сторін, а тому відсутні під підстави для залучення цього товариства третьою особою, отже, заява про приєднання до апеляційної скарги також не підлягає задоволенню. Оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" про приєднання до апеляційної скарги - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 11 січня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19.08.2021. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.А. Кравчук Г.П. Коробенко