Постанова Полтавський апеляційний суд № 539/3881/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/3881/20 Номер провадження 22-ц/814/1887/21Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О. С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Бутенко С.Б., Хіль Л.М. імена (найменування) сторін: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Ромаданівська громада Миргородського району Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, ухвалене 27 травня 2021 року у складі судді Алтухової О.С. по справі за позовом ОСОБА_1 до Ромаданівської громади Миргородського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну частку (пай) в розмірі 2,92 умовних кадастрових гектарів без визначення меж у натурі, яка знаходиться на території Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області; визнати за ним в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 право власності на вищезазначену земельну частку (пай). В обґрунтування позовних вимог вказував, що його батько, ОСОБА_4 за життя працював трактористом Величківського відділення радгоспу Оріхівського цукрового комбінату ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство» с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області. 25 лютого 2001 року Лубенською районною радою було передано ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство» у колективну власність земельну ділянку площею 1772,8 га для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення від 23 лютого 2001 року, про що видано Державний акт на право колективної власності на землю серія ПЛ-27, з метою подальшого її паювання, тобто визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства. Відповідно довідки відділу у Лубенському районі Головного Держгеокадастру у Полтавській області від 01 липня 2019 року № 1366/111-19 до Державного акту на право колективної власності на землю був доданий список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства (Додаток № 1), які на момент видачі Державного акту були членами відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства «Оріхівське бурякогосподарство» для одержання земельної ділянки (паю), проте його батько з невідомих причин не був внесений до вказаного списку та не отримав сертифікат про право на земельну частку (пай). ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер, а після його смерті відкрилась спадщина. ОСОБА_5 вважає, що його батькові за життя належало право на земельну частку (пай), яке він має успадкувати, як спадкоємець ОСОБА_4 . Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01 лютого 2002 року Новооріхівською сільською радою Лубенського району Полтавської області (а.с.7). Позивач ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1 (а.с.14). Згідно Архівної довідки від 30 липня 2018 року № 01-13/Б-240 ОСОБА_4 прийнятий на роботу трактористом Величківського відділення радгоспу з 23 березня 1976 року. В наказах з особового складу ВАсТ«Оріхівське бурякогосподарство» с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області за 1998-2001 роки, переданих на зберігання до трудового архіву, наказу про звільнення ОСОБА_4 не виявлено. 25 лютого 2001 року Лубенською районною радою було передано ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство» у колективну власність земельну ділянку площею 1772,8 га для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення від 23.02.2001, про що видано Державний акт на право колективної власне на землю серія ПЛ-27 (а.с. 11). Згідно листа ГУ Дергеокадастру у Полтавській області від 01 липня 2019 року вих.№ 1366/111-19 на звернення позивача йому було повідомлено, що його батько ОСОБА_4 , не включений в Додаток до державного акта «Список громадян-членів відкритого акціонерного товариства «Оріхівське бурякогосподарство» Лубенського району( а.с.9). Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 16 грудня 2020 року №417/411-20, до списку громадян, що мають право на земельну частку (пай) у ВАсТ «Оріхівське бурякогосподарство» ОСОБА_4 не внесений, згідно даних Книгизаписів реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) по ВАТ«Оріхівське бурякогосподарство» сертифікат на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_4 не зареєстрпований (а.с.36). Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами законодавства, що врегульовує спірні правовідносини. За нормами ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом. Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Нормами ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сіль-ськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. За роз`ясненнями, наведеними в п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай), або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність, необхідної для цього землі, остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Встановивши при вирішені даного спору по суті, що спадкодавця ОСОБА_4 не було включено до списків осіб на отримання земельної частки (паю) ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство», питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверд-жували наявність у нього права на земельну частку (пай), за його життя не вирішувалося, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельніу частку (пай) у порядку спадкування після померлого батька, оскільки ОСОБА_4 , як спадкодавець, такого права за життя не набув, обґрунтовано відмовивши у задоволенні його позовних вимог. Посилання ОСОБА_1 на доведеність факту працевлаштування його батька в Величківському відділенні радгоспу Оріхівського цукрового комбінату ВАТ «Оріхівське бурякогосподарство» висновків місцевого суду не спростовує. Працевлаштування в колективному сільськогосподарському підприємстві автоматично не тягне за собою членство у ньому. За відсутності доказів останнього, факт працевлаштування не має правового значення при вирішенні даного спору. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.Б. Бутенко Л.М. Хіль